Рішення № 25975289, 03.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9257-2012 03.09.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення 7 894, 47 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Швець К.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення з відповідача в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 7 894,47 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди,

виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Шкода Октавіа, д.р.н. АІ3533ВА Імаєвій Олені Анатоліївні, а відтак, позивачем відповідно до положень

статті 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду -Круглякова Сергія Андрійовича. Оскільки цивільна відповідальність Круглякова Сергія Андрійовича, водія, якого під час керуванням транспортним засобом -автомобілем марки ДАФ, д.р.н. АМ3744АК визнано винним у скоєнні ДТП, була застрахована відповідачем, тому позивач має право на отримання розміру сплаченого страхового відшкодування від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 13.08.2012 р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

31.08.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла витребувана судом інформація, а саме відомості щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВВ/7924700.

31.08.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача надано документи у справі.

У дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року не виконав.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.07.2012 року та від 13.08.2012 року надсилались на зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України адресу відповідача -04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; відповідачем вказані ухвали отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 03.09.2012 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 року між позивачем та Імаєвою Оленою Анатоліївною укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №KIW0AK0003836, за умовами якого позивач зобов'язувався у разі настання страхового випадку відшкодувати матеріальні збитки Імаєвої Олени Анатоліївни пов'язані, зокрема з пошкодженням автомобіля

Шкода Октавія, д.р.н. АА3533ВА, у межах страхової суми у порядку та на умовах,

передбачених договором.

Відповідно до п. 9 вищевказаного договору строк дії останнього -з 26.04.2007 року до 25.04.2008 року включно.

Згідно з п. 10.1 договору при бажанні Імаєвої Олени Анатоліївни продовжити строк дії договору, страхові платежі сплачуються в наступних роках за цим же графіком -у вказаний у цьому пункті день вказаного місяця, але наступного року. Сплачуємий період починається з наступного дня закінчення строку оплати останнього платежу.

Строк дії вищевказаного договору продовжувався до 23.04.2011 року, що підтверджується меморіальними ордерами від 25.04.2008 року, від 24.04.2009 року та 23.04.2010 року.

13.07.2009 року о 07 год. 00 хв. у місті Києві по проспекту 40-річчя Жовтня відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Шкода Октавія,

д.р.н. АА3533ВА, під керуванням Імаєва Альберта Сайфуадиковіча та автомобіля

ДАФ, д.р.н. АМ3744АК, під керуванням Круглякова Сергія Андрійовича.

За результатами вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Шкода Октавія, д.р.н. АІ3533АК було завдано механічних пошкоджень, чим завдано Імаєвій Олені Анатоліївні матеріальних збитків в розмірі 9 110,65 грн., що підтверджується звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Операйтор» №001-3173 від 06.08.2009 року «Про проведення оцінки вартості збитків, спричинених при дорожньо-транспортній пригоді автомобілю

Шкода Октавія, д.р.н.АІ3533АК, 2007 року випуску, VIN:TMBSF41Z77B153147, колір -сірий,

власник -Імаєва О.А. (КІ33031930)»

11.08.2009 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Імаєвій Олені Анатоліївні, в сумі 7 894,47 грн., що підтверджується страховим актом

№И-10744 від 11.08.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Вищевказане страхове відшкодування було сплачено позивачем на користь Імаєвої Олени Анатоліївни 19.08.2009 року, що підтверджується платіжним доручення №12674 на суму 7 904,47 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.07.2009 року у адміністративній справі №3-8097 відносно Круглякова Сергія Андрійовича, останнього визнано винним у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13.07.2009 року о

07 год. 00 хв. у місті Києві по проспекту 40-річчя Жовтня за участю застрахованого автомобіля Шкода Октавія, д.р.н. АА3533ВА, під керуванням Імаєва Альберта Сайфуадиковіча та автомобіля ДАФ, д.р.н. АМ3744АК, під керуванням Круглякова Сергія Андрійовича

Згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України, що надійшла 31.08.2012 року на адресу Господарського суду міста Києва, станом на 13.07.2009 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ДАФ, д.р.н. АМ3744АК була застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/7924700.

У відповідності до вищевказаної інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України, поліс ВВ/7924700 діяв з 05.01.2009 року до 04.01.2010 року, тип полісу 1,

ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну третіх осіб -25 500,00 грн.,

франшиза -510,00 грн.

31.01.2011 року позивач звернувся до відповідача -страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність водія, винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, з претензією №31-01/02-05 від 31.01.2011 року, в якій просив відповідача відшкодувати шкоду пов'язану з виплатою страхового відшкодування Імаєвій Олені Анатоліївні в сумі 7 894,47 грн.

Вищезазначена претензія на час прийняття рішення у даній справі залишилась незадоволеною відповідачем.

Доказів, що спростовували б вищезазначене, матеріали даної справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи.

Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом, і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки позивач у відповідності до наведених норм чинного законодавства України та договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №KIW0AK0003836 від 26.04.2007 року здійснив страхове відшкодування частини оціненої матеріальної шкоди Імаєвої Олени Анатоліївни, в сумі 7 894,47 грн., до останнього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до водія, який керував автомобілем ДАФ, д.р.н. АМ3744АК при настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до

ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній станом на момент укладення договору страхування) встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.01.2009 року, поліс ВВ/7924700, цивільно-правова відповідальність Круглякова Сергія Андрійовича, водія автомобіля ДАФ, д.р.н. АМ3744АК, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 13.07.2009 року, застрахована відповідачем, а відтак, вимога позивача про відшкодування в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування підлягає задоволенню

відповідачем.

В той же час, частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Звертаючись з претензією до відповідача про відшкодування в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування, всупереч приписів ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач вимагав сплати всієї суми сплаченого страхового відшкодування, в розмірі 7 894,47 грн., не зменшивши вимогу на суму франшизи, яка, як встановлено судом на підставі відомостей Моторного (транспортного) страхового бюро України, становить 510,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем Імаєвій Олені Анатоліївні, за вирахуванням суми франшизи, тобто 7 384,47 грн.

Вимога ж позивача, про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, в частині, що дорівнює сумі франшизи -510,00 грн., підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Інгосстрах»задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код -24175269) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»(49000,

м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, оф. 402, код -33248430) у рахунок витрат пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 7 384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 47 коп. та 1 505 (одна тисяча п'ятсот п'ять) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.