Рішення № 25975284, 03.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/9595-2012 03.09.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»провідшкодування шкоди в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О. Г., за довіреністю,від відповідача:Мезецький М. С., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11.569,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 11.569,30 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/9595-2012 та призначено до розгляду на 06.08.2012.

Ухвалою суду від 06.08.2012 розгляд справи було відкладено на 03.09.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач був присутнім під час судового засідання 03.09.2012 проте письмового відзиву на позов не надав.

У судовому засіданні 03.09.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та Перехрест А.В. (далі -страхувальник) 12.01.2011 було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 131357/4002/0000214 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Део»державний номер АА 3781 ВА.

В місті Києві 30.01.2011 на а/д Київ-Одеса поблизу с. Соколівка, Жашківського району Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Део»державний номер АА 3781 ВА, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням Перехрест Володимира Лукича та транспортного засобу марки «КАМАЗ», д.н. ВА 9767 АО з причепом «НЕФАЗ»д.н. ВА 1123 ХТ, який належить на праві власності ТОВ «АТП 2004»та перебував під керуванням Колесника Сергія Григоровича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Део»державний номер АА 3781 ВА, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 10.11.2011 у справі № 1-126/2011 було закрито кримінальну справу по обвинуваченню Колесника С.Г. та Перехреста В.К. за ч. 1ст. 286 КК України, проте встановлено факт порушення водіями п.п. 2.3, 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до заподіяння збитків. Як встановлено у зазначеній постанові суду, у результаті порушення водіями Правил дорожнього руху України, сталася ДТП, а саме зіткнення автомобіля марки «Део»державний номер АА 3781 ВА з причепом марки «НЕФАЗ»д.н. ВА 1123 ХТ.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Део»державний номер АА 3781 ВА, позивач замовив у ТОВ «Декра-Експерт»(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9962/10 від 14.09.2010) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом від 02.05.2011 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Део»державний номер АА 3781 ВА з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 46.717,46 грн.

Враховуючи умови Договору, а саме страхову суму у розмірі 38.340,00 грн. позивач відповідно до страхового акту № 00060743, звіту від 02.05.2011 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування страхувальнику у розмірі 24.138,60 грн. (за вирахуванням франшизи, послуг евакуатора та залишкової вартості автомобіля, що становить 14.500,00 грн. та була визначена на підставі звіту від 19.05.2011), про що свідчить видатковий касовий ордер № 000737 від 20.06.2011.

Причеп марки «НЕФАЗ»д.н. ВА 1123 ХТ, який належить на праві власності ТОВ «АТП 2004»та з яким в результаті порушення водіями Правил дорожнього руху України відбулося зіткнення автомобіля марки «Део»державний номер АА 3781 ВА, застраховано у відповідача згідно полісу № АА/2348434 (1 типу), що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 8446 від 12.04.2012 про виплату страхового відшкодування у розмірі 11.569,30 грн., що становить 50% від суми страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 500,00 грн., визначеної у полісі № АА/2348434, але станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено (отримано уповноваженим представником відповідача 13.04.2012 про що свідчить відмітка з вхідним № 730).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Згідно з постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 10.11.2011 у справі № 1-126/2011 Колесник С.Г. керував транспортним засобом марки «КАМАЗ», д.н. ВА 9767 АО з причепом «НЕФАЗ»д.н. ВА 1123 ХТ на час ДТП, під час виконання ним трудових обов'язків, будучи на посаді водія ТОВ «АТП 2004». Законність керування Колесником С.Г. транспортним засобом марки «КАМАЗ», д.н. ВА 9767 АО з причепом «НЕФАЗ»д.н. ВА 1123 ХТ підтверджується наявним в матеріалах справи листом слідчого Управління ДАІ МВС України в Черкаській області від 15.08.2012. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000 грн., розмір франшизи становить 500,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, особами, відповідальним за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Судом також встановлено, що згідно постанови Жашківського районного суду Черкаської області від 10.11.2011 у справі № 1-126/2011, у діях водіїв Колесника С.Г. та Перехреста В.К. наявний факт порушення п.п. 2.3, 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що призвело до завдання збитків, а отже встановлено наявність вини обох водіїв у вчинені ДТП, що сталася 30.01.2011.

У відповідності до положень ст.ст.1187 та 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Враховуючи наявність вини обох водіїв у вчинені ДТП, що сталася 30.01.2011 право регресної вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»обмежується 50 % від суми страхової виплати здійсненої позивачем (24.138,60 / 2 = 12.069,30), що за вирахуванням франшизи передбаченої полісом № АА/2348434 у розмірі 500,00 грн. становить 11.569,30 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача (така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2011 у справі № 28/337).

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, солідарну відповідальність осіб у скоєнні ДТП, ліміт відповідальності 50.000,00 грн. та франшизу 500,00 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування № АА/2348434, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11.569,30 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування в розмірі 11.569 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.