Рішення № 25974914, 06.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/8180-2012 06.09.12За позовом Фізичної особи -підприємця Єкушенко Олександра Володимировича;

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»;

про стягнення 165 313,27 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Хмельницький А. М., представник, довіреність № 413 від 03.03.2012 р.;

Від відповідача: Качур Л. А., представник, довіреність № 02-04/27 від 02.08.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/8180-2012; розгляд справи призначено на 10.07.2012 р.

В судовому засіданні 10.07.2012 року було оголошено перерву до 16.08.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва справу №5011-18/8180-2012 передано для розгляду судді Коткову О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2012 року призначено розгляд справи на 28.08.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року справу №5011-18/8180-2012 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

В судовому засіданні 28.08.2012 року було оголошено перерву до 06.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012 року продовжено термін вирішення спору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 165 313,27 грн. пені з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У своїх доповненнях до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 23 378,50 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року, 165 313,27 грн. пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з врахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Відповідач -Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у своїх запереченнях на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- ПАТ «Укрсоцбанк»належно, відповідно до умов договору оренди своєчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату зокрема і за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року;

- стягнення пені можливе у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;

- таким чином, підстав для застосування положень статті 218 Господарського кодексу України, і статей 610, 612, 549 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у своєму позові для стягнення пені і 3% річних не настало;

- позивач прострочив строк позовної давності для стягнення пені і 3% річних за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року по договору оренди;

- оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року по справі №5011-36/5174-2012 не набрало законної сили на момент звернення ФОП Єкушенко О. В. до суду із позовом про стягнення пені і 3% річних за відповідний період, то і підстави для його подання також не настали.

Представником відповідача двічі подавалися до господарського суду клопотання про зупинення розгляду справи. Вперше відповідач просив зупинити провадження у справі до закінчення розгляду Одеським апеляційним господарським судом справи №5015/2602/2011(1/150) за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк»за апеляційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2012 року по справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»до Фізичної особи -підприємця Єкушенко Олександра Володимировича про розірвання договору оренди приміщення, зобов'язання прийняти з оренди приміщення шляхом підписання акту здачі-приймання. Однак, в матеріалах справи міститься лише ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги на 10.07.2012 року. Рішення по справі №5011-18/8180-2012 прийнято Господарським судом м. Києва 06.09.2012 року, проте до вказаної дати представниками сторін не надано жодних інших процесуальних документів по вказаній справі.

Також відповідач просив зупинити провадження у справі до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі №5011-36/5174-2012. На підтвердження вищевикладеного відповідач надав суду копію касаційної скарги, однак в матеріалах справи немає ні відмітки канцелярії Вищого господарського суду України про призначення скарги до розгляду, ні ухвали про прийняття скарги до провадження.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі №5011-18/8180-2012.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.09.2007 між Фізичною особою - підприємцем Єкушенко Олександром Володимировичем (орендодавець) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») (орендар) було укладено договір оренди б/н за реєстровим № 4602 (далі - договір).

За умовами вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 95,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 35-В (далі -приміщення, об'єкт оренди).

Відповідно до п. 2.1 договору, передача об'єкта оренди у володіння орендаря здійснюється протягом двох робочих днів після підписання цього договору та оформлюється актом-прийому передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

Згідно з п. 4.3.1 договору, орендар зобов'язаний у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір щомісячної орендної плати складає 2 398,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 17.09.2007 -12 109,90 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплатне користування об'єктом оренди починається з 15.10.2007 року.

Протягом трьох робочих днів після підписання цього договору орендар сплачує орендодавцю авансовий платіж, що дорівнює подвійному розміру орендної плати визначеної у п. 3.1 цього договору та буде зарахований як орендна плата за перший та останній місяці оплатного користування об'єктом оренди (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, внесення орендних платежів проводиться щомісячно в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним. Розрахунки за орендними платежами здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом долара США на дату проведення платежу на рахунок орендодавця. В договорі оренди зазначений рахунок для перерахування коштів позивачу, який відкритий в позивачем у «УкрСиббанку».

Згідно з п. 7.5. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати, визначеної в п. 3.1. цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір укладений строком на 7 років.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

На виконання умов договору сторонами 17.09.2007 було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди.

Відповідач своє грошове зобов'язання з внесення орендної плати належним чином не виконував, хоча у запереченнях на позовну заяву було зазначено протилежне.

Позивач у своїй позовній заяві та доповненнях до позовної заяви просить стягнути з відповідача 165 313,27 грн. пені та 23 378,50 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми в зв'язку з несвоєчасною сплатою останнім орендної плати за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року у справі №5011-36/5174-2011, позовні вимоги Фізичної особи -підприємця Єкушенко Олександра Володимировича щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»заборгованості з орендної плати за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року включно у розмірі 321 434,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року у справі №5011-36/5174-2012 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її винесення, тобто з 07.08.2012 року.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.5. договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати, визначеної в п. 3.1. цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 165 313,27 грн. пені.

Відповідач зазначив, що строк позовної давності для стягнення пені за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року згідно договору оренди сплинув ще у квітні 2010 року.

Частинами 1 і 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем встановлена рішенням господарського суду лише 12.06.2012 року, у господарського суду немає підстав для застосування строку позовної давності щодо вимог, заявлених позивачем.

Однак, позивач просить стягнути пеню за період прострочення, починаючи з квітня 2009 року, хоча вищевказаним рішенням господарського суду від 12.06.2012 року встановлено факт наявності заборгованості відповідача за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року.

Також позивачем не враховано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем нарахована пеня більше, ніж за шість місяців.

Враховуючи викладене, господарським судом було здійснено перерахунок розміру штрафних санкцій, стягнення яких вимагає позивач. Стягненню з відповідача підлягає 23 522,21 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача також 23 378,50 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України оскільки, право кредитора вимагати сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсаційні (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Судом при прийнятті рішення взято до уваги п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011р. з посиланням на Постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011р. щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням.

Рішенням господарського суду від 12.06.2012 року встановлено факт наявності заборгованості відповідача за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року, тому стягненню з відповідача підлягає 15 239,88 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В постанові пленуму Вищого господарського суду Україна №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи -підприємця Єкушенко Олександра Володимировича підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, а тому належний до стягнення з відповідача розмір судового збору стягується судом з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(інд. 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) на користь Фізичної особи -підприємця Єкушенко Олександра Володимировича (інд. 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 35, кв. 88, ідентифікаційний код 2544200199) 23 522 (двадцять три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 21 коп. пені, 15 239 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 88 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(інд. 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) в дохід Державного бюджету України 775 (сімсот сімдесят п'ять) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. МандриченкоДата складання рішення 13.09.2012 р.