Ухвала суду № 25970888, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2-а-3078/11/2170

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»до Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2005 року приватне акціонерне товариство «Завод крупних електричних машин»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №00014622301 від 20.05.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 224010 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підставою для висновків, викладених в акті, про завищення товариством заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ стали акти перевірок інших податкових інспекцій, якими договори між постачальниками АТ «Завод крупних електричних машин»та їхніми контрагентами визнані нікчемними, у зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, визнання їх банкрутами та відсутністю фізичної можливості проводити господарські операції. Такі висновки позивач вважає безпідставними, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат; віднесення ж відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту не передбачає умови про сплату цих сум до бюджету. В акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо товарності проведених операцій АТ «Завод крупних електричних машин»із його контрагентами, правильності оформлення податкових накладних, реальності повної оплати за поставлений товар. Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним та такими, що підлягає скасуванню.

ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області проти позову заперечила, вважаючи, що вимоги АТ «Завод крупних електричних машин»являються безпідставними та не знаходять свого обґрунтування в чинному законодавстві, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним, в задоволенні позову ДПІ просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 05.05.2011р. по 06.05.2011р. посадовими особами ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області проведено невиїзну документальну перевірку АТ «Завод крупних електричних машин»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р.; квітень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р.; травень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р.; вересень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р.; листопад 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. За результатами перевірки складно відповідний акт №519/230-30769085 від 06.06.2011р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 224010 грн., у тому числі: за квітень 2010р. на суму 5335 грн., за травень 2010р. на суму 7140 грн., за серпень 2010р. на суму 137444 грн., за вересень 2010р. на суму 9558 грн., за листопад 2010р. на суму 64533 грн. Зокрема, під час перевірки податковий орган прийшов до висновку про наявність ознак фіктивності контрагентів позивача в ланцюгу постачальників і, як наслідок, нікчемності укладених з такими контрагентами договорів.

На підставі вказаного акту перевірки 20.05.2011р. ДПІ у м.Нова Каховка Херсонської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001462301, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 224010 грн.

Задовольняючи позов АТ «Завод крупних електричних машин»та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якому лежить тягар доказування, не доведено відсутність реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій з його контрагентами, а тому доводи про нікчемність правочинів є безпідставними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, видаткових та товарно-транспортних накладних, видаткових ордерів про видачу товару зі складу постачальника вбачається, що на момент проведення перевірки у АТ «Завод крупних електричних машин»були наявні всі необхідні документи для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем протягом березня, квітня, липня, серпня, жовтня 2010р. своїм безпосереднім постачальниками, у т.ч. ПП «АВС-Троїця», згідно договору №09-816 від 25.12.2009р. за чорний металопрокат, ТОВ «Астат-Ресурс»згідно договору №17/11-2 від 07.12.2009р. за металопродукцію. Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем надані докази, що при укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача.

Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по другому та третьому ланцюгам. ДПІ не доведено, що господарські правовідносини АТ «Завод крупних електричних машин»з безпосередніми постачальниками металопродукції ПП «АВС-Троїця»та ТОВ «Астат-Ресурс»мають ознаки про одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди -відшкодування податку на додану вартість з бюджету за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів нереальності господарських операцій АТ «Завод крупних електричних машин», невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення. В свою чергу позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.