Рішення № 25967991, 26.07.2012, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/9359/2012

Головуючий у 1- й інстанції: Колдіна О.О.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Качана В.Я., Побірченко Т.І.

при секретарі - Трончуку М.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за довіреністю - Мороза Олександра Олександровича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

24 листопада 2010 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 62 371, 01 грн. та судові витрати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» було відмовлено.

03 травня 2012 року представник ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю - Мороз О.О. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ «Універсал Банк». В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказує на невідповідність п. 11.2 договору висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 був позбавлений можливості вносити платежі за договором у зв'язку з заблокуванням картки та зміною банком місцезнаходження. Також апелянт вважає, що є невірним твердження суду першої інстанції про помилковість розрахунку заборгованості. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково вважав повідомлення про заборгованість досудовою вимогою, оскільки у правовідносинах, що виникли між сторонами не може бути дострокового стягнення, так як кошти не видаються відповідачу з розстроченням повернення, а сума заборгованості становить суму боргу, яку відповідач мав сплатити на підставі виставлених щомісячних рахунків.

У судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» за довіреністю - Мороз О.О. апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення відповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 03 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 (клієнт або держатель) було укладено договір про видачу та використання кредитних карток VISA/Classic/Electron/Gold ВАТ «Універсал Банк» №VG 3885, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав картку VISA Gold з максимальним лімітом користування 50 000 грн. з процентною ставкою в розмірі 30%, річною платою за обслуговування в розмірі 499,00 грн., з розміром мінімального щомісячного платежу в розмірі 3% від суми заборгованості та платою за зняття готівки в розмірі 3% від знятої суми.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Універсал Банк» недотримався умов договору про направлення досудової вимоги за вказаною ОСОБА_3 адресою, а тому у нього не виникло право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України. Також суд першої інстанції вважав, що з наявного у матеріалах справи розрахунку боргу неможливо встановити дійсну заборгованість ОСОБА_3 перед банком, а з кінця 2009 року відповідач був позбавлений можливості погашати заборгованість у зв'язку з закінченням дії його картки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п.10.1.,10.2. Договору передбачено, що кожного місяця Банк поштою надсилає Держателю повідомлення (щомісячний розрахунок), який включає в себе інформацію про здійснення всіх транзакцій по картці за попередній місяць, який покривається щомісячним рахунком, а саме містить всі оплати, здійснені карткою, а також відсотки, податки, комісії та інші витрати, передбачені Додатком до Договору, дати оплат, залишок заборгованості з попереднього місячного рахунку Держателя, новий залишок заборгованості, мінімальний місячний платіж, встановлений п.11 цього Договору. Щомісячні рахунки будуть виписані з бухгалтерських записів Банку і складатимуть собою точні копії, Держатель визнає їх достовірним доказом боргу, оскільки вони базуються на індивідуальних комісіях і виплатах, хоча докази протилежного дозволяються.

Відповідно до п. 11.1 договору про видачу та використання кредитних карток VISA/Classic/Electron/Gold ВАТ «Універсал Банк» №VG 3885 держатель повинен сплачувати баланс заборгованості у терміни вказані в додатку або визначені щомісячним рахунком повністю і без відсотків (за винятком операції зняття готівки, на суму якої нараховуються відсотки з дати зняття) або частково: в такому випадку держатель повинен сплатити хоча б суму мінімального місячного платежу, що визначається додатком, до якої додаються всі нараховані відсотки, будь-які попередні борги та суми до виплати згідно статей 12 та 13 цього договору (виплати і проценти).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими твердження суду першої інстанції про те, що у банку не виникло право дострокового стягнення заборгованості у зв'язку недотриманням умов договору про направлення досудової вимоги за вказаною ОСОБА_3 адресою, так як кошти не видавалися відповідачу з розстроченням повернення, а сума заборгованості становить суму боргу, яку відповідач повинен був сплатити на підставі виставлених щомісячних рахунків, але не сплатив.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № VG 3885 від 03.06.2008 року загальна заборгованість по тілу кредиту станом на 11 жовтня 2010 року становить 46 715, 52 грн., за відсотками - 13 467, 83 грн., за платою - 2 187, 66 грн., а всього - 62 371, 01 грн. Зазначена заборгованість ОСОБА_3 також підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 26-27).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що у виписці сума боргу ОСОБА_3 зазначена без врахування відсотків за період з 01.10.2010 року по 11.10.2010 року у сумі 426, 39 грн., сума у розмірі 13 000 грн. знята поступово, а тому дійшов до помилкового висновку про неможливість встановлення дійсної заборгованості ОСОБА_3 перед банком, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Також колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апелянта про невідповідність матеріалам справи висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 був позбавлений можливості вносити платежі за договором у зв'язку з заблокуванням картки, оскільки п. 11.2 договору передбачено, що держатель може сплачувати платежі за договором у будь-якому відділенні банку по пред'явленню щомісячного рахунку до сплати, через українську платіжну систему у будь-якому іншому українському банку, у будь-якому банкоматі банку згідно з відповідними інструкціями на моніторі банкомату переказом чи внесенням готівки, через послугу банківських трансакцій по телефону чи по інтернету. Крім того колегія судів вважає обґрунтованими, доводи апелянта в тій частині, що договором не передбачено можливість дострокового стягнення заборгованості, а вимога не може ввжатися досудовою, оскільки у ній зазначено про необхідність до сплати простроченої заборгованості у розмірі 6 253, 39 грн. (а.с. 88).

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за довіреністю - Мороза Олександра Олександровича - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року-скасувати та ухвалити нове рішення, наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ вул. Автозаводська, 54/19, п/р 29093000203333 в ПАТ «Універсал Банк» у м. Києві, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) суму боргу у розмірі 62 371(шістдесят дві тисячі триста сімдесят одна) гривня 01 копійка та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 623, 71 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді