Постанова № 25964531, 04.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2012 № 5011-46/2401-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників сторін:

від боржника: Усик Є.С. - представник за дорученням б/н від 14.03.2012 року;

від розпорядник майна: Ведмедєв С.С. - представник за дорученням №1177 від 31.09.2012 року;

від ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль»: Оборський Я.В. - представник за дорученням № 98/12 від 26.03.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзенд Банк Аваль» на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія», м. Київ

про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» (далі -боржник) звернулося до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, посилаючись на наявність у нього простроченої кредиторської заборгованості в розмірі 125 882 000,00 грн. та з підстав, встановлених у ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказуючи, що задоволення вимог одного або кількох його кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань в повному обсязі перед іншими кредиторами, а також у зв'язку з тим, що орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство.

Провадження у справі за вказаною заявою порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-46/2401-2012 від 28.02.2012 року, яку призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

02.04.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 винесено ухвалу підготовчого засідання з відповідними процесуальними наслідками, якою зокрема, введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича, визначено дату проведення попереднього засідання.

22.06.2012 року розпорядником майна боржника було подано домісцевого суду клопотання про зобов'язання боржника вчинити дії.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» було здійснено в газеті «Голос України» № 71 (5321) від 19.04.2012 р.

Після публікації вказаного оголошення до суду надійшло тринадцять заяв з грошовими вимогами до боржника від товариства з обмеженою відповідальністю «TVT», товариства з обмеженою відповідальністю «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо», публічного акціонерного товариства «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», Тернопільської митниці, товариства з обмеженою відповідальністю Lemken GmbH & Co.KG, компанії KUHN S.A., публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Інтерагротек», публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва та Фермерського господарства «Кулевча».

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» .

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 32, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою господарського суду міста Києва, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року скасувати частково, а саме в частині визнання вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо», Тернопільській митниці у визнанні кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким відмовити в визнанні даних кредиторських вимог.

А також, скаржник просив пункт 1.4 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 23 липня 2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 змінити, виклавши його в наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промисловий банк» (ідентифікаційний код 00039002) на суму 10676 481,56 грн., (5 186 584,30 грн. - перша черга, 1915 000,00 грн. - четверта черга, 3 548 916.99 грн. - шоста черга)»; пункт 1.6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Кисва від 23 липня 2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 змінити, виклавши його в наступній редакції: «Товариство з обмеженою відповідальністю Lemken GmbH & Со. К.G на суму 101 068.13 євро, що еквівалентно 409 164,64 грн., (четверта черга) та 620 635.01 грн., (шоста черга)»;

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням матеріалів справи судом першої інстанції та порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, боржник вважає оскаржувану ухвалу частково незаконною з наступних підстав: відповідальність боржника за шкоду, заподіяну ТОВ «Торговий дім «Техекспо» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»; податкові зобов'язання, визначені боржнику Тернопільською митницею на сьогоднішній день не узгоджені, відповідно вони не можуть бути включені до реєстру; вимоги Lemken GmbH & Со. К.G на суму 691 041,77 грн., належать до шостої черги, оскільки, є штрафом за прострочення виконання зобов'язання; вимоги ПАТ «Промінвестбанк» на суму 3 549 122,26 грн. є штрафними санкціями, які розраховані відповідно до пункту 2.3. договору купівлі-продажу цінних паперів від 23 грудня 2008 року № Д/27.2/081223-210 і тому вони підлягають включенню до шостої черги.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року, ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.07.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012, якій просить змінити оскаржувану ухвалу, а саме викласти в наступній редакції:

п. 1.9 резолютивної частини ухвали «Публічне акціонерне товариства «Райффайзенд Банк Аваль» на суму 61780126,86 грн. (вимоги першої черги - 54807823,12 грн., вимоги четвертої черги - 2286450,74 грн., вимоги шостої черги - 4685853,00 грн.)»;

абзац 8 на сторінці 19 мотивувальної частини ухвали «Отже, заслухавши пояснення, учасників провадження у справі та дослідивши подані докази, суд вважає за доцільне визнати публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» кредитором товариства і обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на суму 61 780 126,86 грн., з них вимоги першої черги - 54 807 823,12 грн. (заборгованість з повернення кредиту, сплати відсотків та пені, що забезпечена заставою рухомого та нерухомого майна боржника), вимоги четвертої черги - 2 286 450,74 грн.( 1 319 668,69 грн., 39 256,95 євро, що еквівалентно 399 995,46 грн. та 70 923,68 дол. США, що еквівалентно 566 786,59 грн. - заборгованість з повернення комісійної винагороди та відсотків, що не забезпечена заставою) вимоги шостої черги - 4 685 853,00 грн.(вимоги по сплаті пені, що незабезпечені заставою)»;

абзац 4 на сторінці 19 мотивувальної частини ухвали «6) договір застави майнових прав на грошові кошти на рахунках в банку № 12/42/271 від 29.06.2010 р. в забезпечення вимог банку як заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/42/190 від 25.12.09 р. щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, кредитного договору № 010/42/167 від 03.12.09 р. щодо повернення суми кредиту, сплати капіталізованих відсотків, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), кредитного договору № 010/42/047 від 17.06.09 р. щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), договору купівлІ-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.08 р. щодо виконання зобов'язання в сумі договору та відшкодування можливих збитків»;

абзац 4 на сторінці 18 мотивувальної частини ухвали «8) 752 390,94 грн. за договором про надання контргарантії №019/08-1548 від 26.12.2008 р., а саме:

718 267,00 грн. борг зі сплати комісії від суми гарантії; 34 123,94 грн. пені за порушення строків сплати комісії;»

абзац 7 на сторінці 18 мотивувальної частини ухвали «11) 579 218,23 грн. за кредитним договором № 011/08/3554 від 27.03.2007 року і додатковими угодами до нього, а саме:

395 562,38 грн. заборгованості з повернення кредиту; 169364,79 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року; 14271,06 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 27.02.2012 р.»

Апеляційна скарга мотивована неповним дослідженням матеріалів справи судом першої інстанції та порушенням норм матеріального та процесуального права, допущено арифметичні помилки, а висновки ухвали не відповідають обставинам справи. Так, скаржник зазначає, що на дату розгляду справи в суді першої інстанції були відсутні заперечення розпорядника майна боржника та керівника боржника щодо вимог банку у розмірі 61 780 126,86 грн. Відповідно до повідомлення розпорядник майна боржника вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визнані боржником, включені до реєстру вимог кредиторів, який було складено станом на 05.07.2012, зокрема 1380819,22 грн. (основний борг) - вимоги, що підлягають задоволенню в 4 чергу (підпункт 4 пункту І реєстру); 55004142,46 грн. (основний борг) - вимоги, що підлягають задоволенню в 1 чергу (підпункт 2 пункту II реєстру); 5395173,66 грн. (пеня) - вимоги, що підлягають задоволенню в 6 чергу (підпункт 2 пункту II реєстру). В той же час судом визнано вимоги банку в розмірі 57 360 811,78 грн. та включено арбітражним керуючим в реєстр вимог кредиторів. При цьому, судом не зазначено, які саме грошові вимоги банку було відхилено, відповідно до яких договорів а також підстави невизнання вимог банку у розмірі 4 419 315,08 грн. Наведений в мотивувальній частині ухвали розрахунок суми визнаних судом вимог не дає змогу зрозуміти, які саме вимоги не включено до загальної суми грошових вимог банку, а також порядок розподілу вимог по чергам відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник боржника в судовому засіданні 04.09.2012 підтримав вимоги власної апеляційної скарги та апеляційної скарги ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль» в повному обсязі з підстав, викладених в них.

Представник ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль» підтримав вимоги власної апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених в ній, вирішення апеляційної скарги боржника залишив на розсуд суду.

Представник розпорядника майна в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги боржника та підтримав вимоги апеляційної скарги ПАТ «Райффайзенд Банк Аваль».

Інші сторони та учасники провадження у справі своїх представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності сторін, представники яких не з'явилися, за доказами наявними в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. N 2343-XII (надалі -Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Стаття 1 Закону визначає кредитора у справі про банкрутство як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 6 статті 14 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Станом на час розгляду справи від боржника заперечень щодо вимог кредиторів не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Отже, положеннями ст. 15 Закону передбачено, що за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Статтею 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що 16.05.2012 заяву про грошові вимоги до боржника в розмірі 122 084,04 грн. № 276 від 15.05.2012 до суду направило ТОВ «Торговий дім «Техекспо».

В апеляційній скарзі боржник заперечує вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» посилаючись на те що заподіяну шкоду повинна відшкодовувати ПАТ «Страхова компанія «Універсал», якою було застраховано цивільно-правову відповідальність боржника, а тому боржника є неналежним відповідачем у даних правовідносинах.

Як слідує з поданої заяви та приєднаних до неї документів, заявленими до боржника є вимоги, що виникли через заподіяння шкоди майну (транспортному засобу) товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» під керуванням співробітника підприємства.

На підтвердження заявлених вимог, що складаються з 120 621,04 грн. витрат на відновлювальний ремонт автомобіля та придбання запчастин, 350,00 грн. витрат на оплату послуг експерта з визначення матеріального збитку, 1 073,00 грн. витрат зі сплати судового збору у справі банкрутство та 40,00 грн. внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство № 5011-46/2401-2012, суду подано копії постанови у справі про адміністративне правопорушення, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, виписки з трудової книжки, наказу про направлення у відрядження, дорожнього листа, полісів, договору про проведення ремонту, рахунків-фактур та накладних на оплату ремонту і придбання запчастин, платіжних доручень про оплату вартості робіт, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

З приєднаних до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 22.07.2010 на автошляху "обхід м. Суми" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер АІ 0156 ВА, що належить боржникові, під керуванням Трунова Сергія Олександровича, працівника товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» та автомобіля Toyota Avalon, державний номер АА 4888 НР, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» під керуванням Брюханова Володимира Олександровича, співробітника названого підприємства.

З постанови Лутугинського районного суду Луганської області від 03.02.2011 р. у справі № 3-152-2011 вбачається, що вина Трунова С.О. в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобілів та їх пошкодження підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, рапортом слідчого, протоколами огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів тощо.

Відповідно до висновку приватного підприємства «Національний центр незалежних експертиз» від 06.10.2010, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Avalon, державний номер АА 4888 НР, складає 111 022,11 грн.

На відновлювальний ремонт та купівлю запчастин до пошкодженого автомобіля товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» витратило 120 621,04 грн. (первинні бухгалтерські документи в матеріалах справи), а також понесло 350,00 грн. витрат на оплату вартості висновку експерта.

Боржник заявлені вимоги заперечує повністю, посилаючись на те, що водій автомобіля, який є його співробітником, не виконував під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди службові (трудові) обов'язки. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» вказує на те, що цивільно-правова відповідальність водія Chevrolet Aveo, державний номер АІ 0156 ВА на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна».

Розпорядником майна грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Tорговий дім «Техекспо» включені до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Техекспо» підлягає визнанню кредитором по відношенню до боржника на суму 112 445,11 грн., а саме: 1 073,00 грн. -вимоги першої черги зі сплати судового збору у справі про банкрутство, 111 372,11 грн. -вимоги четвертої черги зі сплати заборгованості (111 022,11 грн. шкоди згідно з висновком про визначення вартості матеріального збитку та 350,00 грн. витрат на оплату послуг експерта з визначення матеріального збитку), враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, наведені правові норми передбачають право особи, якій заподіяно матеріальну шкоду на відновлення своїх порушених прав, тобто відшкодування шкоди власником джерела підвищеної небезпеки незалежно від факту страхування цивільної відповідальності водія транспортного засобу, а також працедавцем винної у заподіянні шкоди особи.

Також, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що відсутні підстави для включення до реєстру вимог кредиторів 40,00 грн., сплачених ТОВ «Tорговий дім «Техекспо» як плати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство, оскільки Законом та Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку сплати таких коштів особою, яка заявляє грошові вимог до боржника в судовій процедурі його банкрутства.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення судом першої інстанції п. 22.1 ст. 22 Закону України «Паро обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів». Оскільки, чинне законодавство не встановлює обов'язку управленої сторони пред'явлення вимоги до страховика джерела підвищеної небезпеки.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що18.05.2012 Тернопільською митницею було надіслано на адресу суду заяву № 18/1.1-3612 від 14.05.2012 про визнання кредитором у справі № 5011-46/2401-2012 на суму 1 330 894,94 грн.

Боржник в апеляційній скарзі заперечує заявлені вимоги через оскарження вищевказаних податкових повідомлень рішень до суду та посилається, у зв'язку з цим, на неможливість визнання грошових вимог Тернопільської митниці через те, що суми визначеного йому податкового боргу не можуть вважатися узгодженими, що відповідає абз. 4 п. 29 Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15, а оскільки судом було визнано дані вимоги з включенням їх до реєстру вимог кредиторів вважає, що місцевим господарським судом було порушено п. 56.18 Податкового кодексу україни.

Як слідує з заяви Тернопільської митниці, грошові вимоги до боржника становлять бюджетну заборгованість, що виникла у зв'язку з неправильною класифікацією боржником товарів при їх ввезенні на митну територію України та застосуванням невірної ставки ввізного мита.

Зазначені порушення законодавства були зафіксовані в акті про проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» № н/0019/1/403000000 /0031245438 від 10.10.2011, відповідно до якого були винесені податкові повідомлення рішення від 10.11.2011 № 90 та № 89 про донарахування наступних сум:

- 221 815,83 грн. заборгованості з податку на додану вартість (177 452,66 грн. -основний борг та штрафні санкції);

- 1 109 079,11 грн. заборгованості з ввізного мита (887 263,29 грн. -основний борг, 221 815,82 грн. -штрафні санкції).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правомірно встановлено, що Тернопільська митниця підлягає визнанню кредитором по відношенню до боржника на суму 1 330 894,94 грн. (1 064 715,95 грн. -вимоги третьої черги зі сплати податкової заборгованості за основним платежем та 266 178,49 грн. -вимоги шостої черги зі сплати штрафних санкцій).

Відповідно до матеріалів справи 21.06.2012 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-19356/11/2670 боржникові було відмовлено у позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011 № 89 та № 90.

В абз. 4 п. 29 Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 р. № 15 зазначено, що якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв рішення з порушенням законодавства, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня прийняття рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Заслухавши пояснення учасників провадження у справі та дослідивши її матеріали, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів боржника проти грошових вимог Тернопільської митниці, оскільки у п. 29 Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15 йдеться мова про обставини, у зв'язку з якими податкове зобов'язання слід вважати узгодженим саме для визначення наявності чи відсутності у податкового органу підстав для подання до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків, зокрема, для з'ясування питання безспірності грошових вимог.

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що 21.05.2012 до суду надійшла заява публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» № 39(5)-8/424 від 18.05.2012 з вимогами до боржника на суму 19 676 542,56 грн., а саме:

1) 1 915 000,00 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/071120-137 від 20.11.2007 (відсоткових іменних облігацій підприємства);

2) 8 734 572,56 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 щодо сплати вартості переданих облігацій;

3) 1094,00 грн. судового збору у справі про банкрутство та 40,00 грн. оплати за внесення до Єдиної бази даних підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

На підтвердження заявлених вимог суду першої інстанції подано розрахунок заборгованості, копії договорів купівлі-продажу цінних паперів, виписок про рух коштів, виписки про стан рахунків у цінних паперах, повідомлень про встановлення процентних ставок по облігаціях, договору застави, рішення Господарського суду міста Києва у справі 20/247 від 13.12.2011 р.

В апеляційній скарзі боржник заперечує віднесення до першої черги вимог кредиторів грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за штрафними санкціями на суму 3548916,99 грн., посилаючись на те що дані вимоги банку є штрафними санкціями, які нараховані за прострочення виконання зобов'язання, які підлягають включити до шостої черги вимог кредиторів.

З поданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що у зв'язку з простроченням боржника у правовідносинах з публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/071120-137 від 20.11.2007 у останнього з вересня 2009 року утворилася заборгованість з виплати купонного доходу по проспекту емісії на 5 000 облігацій, яка станом на 27.02.2012 складає 1 915 000,00 грн. (розрахунок, правильність проведення якого перевірена судом в матеріалах справи).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту відсутності боржником порушення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/071120-137 від 20.11.2007, доказів своєчасного та поновного виконання обов'язку боржника з оплати купонного доходу суду не подав.

Також, відповідно до матеріалів справи, рішенням гшосподарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 20/247 з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було встановлено факт порушення боржником грошового зобов'язання у зв'язку з чим стягнуто з нього 8 272 245,67 грн. боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 р. з оплати вартості облігацій, розрахованого станом на 26.10.2011 р., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу цінних паперів № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 в редакції договору № 1 від 18.02.2009 про внесення змін до зазначеної угоди сторони дійшли згоди про те, що вартість облігацій, що передаються за даним договором, збільшуватиметься за відповідною формулою у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань з оплати їх вартості залежно від загальної вартості кожного пакету цінних паперів, їх кількості і номінальної вартості кожного та кількості прострочених днів.

Відповідно до поданого публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розрахунку, заборгованість боржника за договором № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 станом на 27.02.2012 складає 8 734 501,29 грн. (з урахуванням боргу, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 20/247).

Заперечення боржника, наведені в апеляційній скарзі не приймабються апеляційним судом до уваги, оскільки, спростовуються умовами спірного договору та поданим публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розрахунком заборгованості, відповідно до якого сума в розмірі 8 734 501,29 грн. являє собою лише основний борг з оплати вартості цінних паперів, розрахований згідно з п. 2.3 договору за наведеною у ньому формулою.

Крім того, слід зазначити, що при вирішенні спору у справі № 20/247 судом було надано правову оцінку посиланням боржника на недійсність п. 2.3 договору № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 та встановлено, що умови даного пункту не є положеннями про встановлення договірної неустойки за порушення грошового зобов'язання, а є збільшенням ціни договору, чого не забороняє діюче законодавство з огляду на принцип диспозитивності та волі сторін на укладення правочинів на визначених ними умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання боржником грошових зобов'язань перед публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 щодо оплати цінних паперів, неустойки і можливих збитків забезпечувалося заставою рухомого майна боржника внаслідок укладення сторонами договору застави № 09-1793/3-1 від 23.12.2008 .

Відповідно до договору застави її предметом виступили товари на складі та засоби захисту рослин, оцінені сторонами в сумі 1 842 259,12 грн.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що грошові вимоги за договором № Д/27.2/081223-210 від 23.12.2008 підлягають віднесенню до вимог першої черги.

З матеріалів справи слідує, що розпорядником майна грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» включені до реєстру вимог кредиторів у повному обсязі.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, судом першої інстанції було правомірно визнано публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредитором боржника на суму 10 676 481,56 грн., а саме: 8 735 645,56 грн. -вимоги першої черги (1 073,00 грн. -витрати зі судового збору у справі про банкрутство та 8 734 572,56 грн. -основний борг, забезпечений заставою), 1 915 000,00 грн. -вимоги четвертої черги (основний борг, не забезпечений заставою), 25 936,00 грн. -вимоги шостої черги (судові витрати у справі № 20/247).

Також, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що відсутні підстави для включення до реєстру вимог кредиторів 40,00 грн., сплачених ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як плати за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі про банкрутство, оскільки Законом та Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку сплати таких коштів особою, яка заявляє грошові вимог до боржника в судовій процедурі його банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що 22.05.2012 до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» № 01-18/05-2012 від 18.05.2012 про визнання кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на суму 102 708,84 євро надійшла до суду 22.05.2012 (надіслана 18.05.2012).

В апеляційній скарзі боржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 31 Закону, в частині віднесення вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» в сумі 64511,62 грн. до першої черги кредиторів, оскільки, дані вимоги є пенею за прострочення виконання зобов'язання, а тому мають бути віднесенні до шостої черги вимог кредиторів.

У заяві товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» від 18.05.2012 вказувалося, що боржник має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» у сумі 102 708,84 євро, що виникла через неоплату товарів, що постачалися йому відповідно до умов контракту № L/UAL-02/12-2009 та додатковою угодою № 3 до нього. Так, у заяві стверджується, що між сторонами було укладено два контракти на поставку техніки від 09.12.2008 р. -№ L/UAL-01/12-2008 на суму 788 490,55 євро, за яким було внесено попередню плату в розмірі 38 490,55 євро та контракт № L/UAL-02/12-2008 на суму 4 286 193,34 євро. У зв'язку з важким фінансовим становищем боржника 30.04.2009 сторони уклали додаткову угоду про розірвання контракту № L/UAL-01/12-2008 та про зарахування перерахованої за ним попередньої оплати в рахунок оплати вартості товарів за контрактом № L/UAL-02/12-2008. Також сторони погодили зменшення обсягів постачання та суми контракту № L/UAL-02/12-2008 до 974 981,61 євро. Згідно з заявою від 18.05.2012 р. кредитор здійснив поставку товарів на суму 974 981,61 євро, тоді як останній прийняв товар, але розрахувався за нього частково, заборгувавши 102 708,84 євро.

До вказаної заяви було приєднано копії контрактів від 09.12.2008 № L/UAL-02/12-2008 та № L/UAL-01/12-2008, листа боржника від 25.01.2012 про неможливість погашення заборгованості у розмірі 33 272,93 євро, документ під назвою "звірка кредитора".

Ухвалою від 23.05.2012 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» було повернуто без розгляду через неподання доказів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала.

12.06.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» подало до суду письмові уточнення до заяви кредитора без вихідного номера від 08.06.2012, де йдеться про укладення сторонами не двох, а чотирьох контрактів, зокрема:

1) контракту № L/UAL-07/07-08 від 22.07.2008 на суму 70 175,00 євро, заборгованість за яким становить 4 035,49 євро;

2) контракту № L/UAL-10/09-08 від 02.10.2009 на суму 77 364,00 євро, заборгованість за яким становить 27 576,73 євро;

3) контракт № L/UAL-01/12-2008 від 09.12.2008 на суму 788 490,55 євро, який у подальшому було розірвано;

4) контракт № L/UAL-02/12-2008 від 09.12.2008 на суму 974 981,61 євро, оплату за яким боржник не здійснив, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» нарахувало йому 8,2 відсотки річних товарного кредиту за умовами додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 27.11.2009, надіславши рахунки від 26.11.2009 на суму 19 458,14 євро та від 30.09.2010 на суму 49 997,77 євро. За твердженнями кредитора, оплата за даним контрактом була здійснена не безпосередньо боржником, а банком внаслідок використанням банківської гарантії.

Поряд з цим, у письмових уточненнях від 08.06.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» заявив до боржника грошові вимоги на суму 102 729,19 євро, що складаються, на його думку, з 19 458,14 євро і 49 997,77 євро заборгованості за товарний кредит, а також 1 661,06 євро витрат на обслуговування банківської гарантії, які, як вказує кредитор, ні чим не підтверджені.

До письмових уточнень від 08.06.2012 приєднано копію додатку № 1 до додаткової угоди № 5 від 27.11.2009 до контракту № L/UAL-02/12-2008, рахунку від 03.12.2009 на суму 19 458,14 євро та розрахунку суми процентів за продовження товарного кредиту станом на 30.09.2010.

05.05.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» подало до суду заперечення на заперечення боржника № 02-05/07-2012 від 03.07.2012, де вказується, що боржник має заборгованість в сумі 4 035,49 євро за контрактом № L/UAL-07/07-08 від 22.07.2008 р. та 27 576,73 євро за контрактом № L/UAL-10/09-08 від 02.10.2009 і яку товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» визнає у більшому розмірі, а саме: 38 197,22 євро. Крім того, кредитор посилається на неправомірність тверджень боржника про нарахування йому пені та штрафу, адже нараховані суми в розмірі 19 458,14 євро та 49 997,77 євро являють собою товарний кредит в розмірі 8,2 відсотки річних за несвоєчасну оплату товару за контрактом № L/UAL-01/12-2008 від 09.12.2008, розрахований згідно з додатковою угодою № 5 до нього.

18.07.2012 до суд надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» № 03-05/07-2012, в якій заявлені до боржника вимоги перераховано у гривневому еквіваленті по курсу гривні до євро станом на день надходження складання заяви з грошовими вимогами до суду - 18.05.2012, що сатновив10,134186 за1 євро та станом на день надходження заяви до суду - 22.05.2012, що становив 10,189163 грн. за 1 євро. Згідно з вказаною заявою заявленими до боржника є 1 041 076,72 грн. (по курсу станом на 18.05.2012) або ж 1 046 724,56 грн. (по курсу станом на 22.05.2012).

Відповідно до пояснень боржника, наданих 23.07.2012 в судовому засіданні, підприємством було визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» повністю в сумі 1 100 206,41 грн.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази на спростування факту прострочення боржником у правовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG», а також приймаючи до уваги погодженість між сторонами оплати товару з відстрочкою платежу на умовах товарного кредиту в розмірі 8.2 відсотків річних за контрактом № L/UAL-01/12-2008 від 09.12.2008, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» на суму 19 458,14 євро та 49 997,77 євро правомірно заявленими, а тому підлягають визнанню в сумі 101 068,13 євро (вимоги четвертої черги зі сплати основного боргу), що еквівалентно 1 029 799,65 грн. та 1 073,00 грн. (вимоги першої черги -судовий збір у справі про банкрутство у розмірі, встановленому чинним законодавством на дату сплати).

Поряд з цим, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Lemken Gmbh & Co.KG» на суму 1 661,06 євро, тому що вимогу про відшкодування шкоди кредитор не заявляв і доказів на підтвердження даної суми подано не було. Так, кредитором не доведено факту понесення додаткових витрат у сумі 1 661,06 євро, пов'язаних із застосуванням банківської гарантії (не надано жодного письмового доказу).

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення норм матеріального і процесуального права. Оскільки, за своєю правовою природою сума в розмірі 64511,62 євро не є пенею, а є збільшенням ціни товару, тобто основного боргу, а тому правомірно була віднесена місцевим господарським судом до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що 18.05.2012 р. публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надіслало на адресу суду заяву № 140-0-0-00/8/329 від 17.05.2012 про визнання грошових вимог кредитора на суму 62 254 588,95 грн., з яких:

1) 2 734 085,25 грн. за кредитним договором № 010/42/047 від 17.06.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- 2 508 429,58 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по березень 2011 року;

- 225 655,67 грн. пені станом на 28.02.2012;

2) 596 006,86 грн. за кредитним договором № 010/42/167 від 03.12.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- 546 815,88 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по липень 2010 року;

- 49 190,98 грн. пені станом на 28.02.2012;

3) 47 889 063,05 грн. за кредитним договором № 010/42/190 від 25.12.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- 28 544 607,64 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 14 674 668,17 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по травень 2012 року;

- 3 466 054,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.08.2011 по 28.02.2012;

- 1 203 732,91 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з січня 2010 року по січень 2012 року;

4) 1 838,70 євро або 18 897,24 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 за договором про надання акредитиву № 019/08-1474 від 16.07.2008 р. та додатковими угодами до нього, що становить сплачену банком технічну комісію банків-кореспондентів та/або авізуючи банків;

5) 1 093,58 євро або 11 239,27 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/023 від 16.06.2009 ;

6) 2 881,16 євро або 29 611,12 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/026 від 26.06.2009;

7) 236,29 євро або 2 428,47 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 р. за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/051 від 27.08.2009;

8) 25 065,55 євро або 257 611,19 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 за договором про надання контргарантії № 019/08-1548 від 26.12.2008;

9) 33 891,85 доларів США або 270 795,88 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 за договором про надання контргарантії № 019/08-1550 від 26.12.2008;

10) 37 031,83 доларів США або 295 884,32 грн. за курсом Національного банку України станом на 15.05.2012 р. за договором про надання контргарантії № 019/08-1551 від 26.12.2008 р.;

11) 585 114,38 грн. за кредитним договором № 011/08/3554 від 27.03.2007 р. і додатками угодами до нього, а саме:

- 395 562,36 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 175 210,14 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по травень 2012 року;

- 14 341,86 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 28.02.2012;

12) 5 703 905,29 грн. за договором овердрафту № 015/08/3806 від 08.11.2007 р. і додатками угодами до нього, а саме:

- 3 981 701,88 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 1 264 395,12 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з лютого 2010 року по травень 2012 року;

- 14 341,86 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 28.02.2012;

13) 3 445 748,11 грн. за договором купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.2008 та додатковою угодою до нього, а саме:

- 2 457 820,75 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 931 734,72 грн. відсотків за облігаціями за період з 20.11.2007 по 15.11.2011.

У поданій заяві зазначено, що заявлені до боржника грошові вимоги є вимогами першої черги в розумінні ст. 31 Закону, оскільки забезпечені заставою та іпотекою.

На підтвердження заявлених вимог суду першої інстанції подано договори, за якими у товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» виникла заборгованість перед публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», договори застави та договори іпотеки, довідки про стан заборгованості боржника та розрахунок боргу, виписки про стан рахунків в цінних паперах, витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Боржником заявлені вимоги було заперечено через проведення розрахунку сум боргу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто після порушення провадження у справі № 5011-46/2401-2012, а також у зв'язку з тим, що не всі зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» перед банком були забезпечені заставою та іпотекою. Також боржник не погодився з нарахуванням йому пені та її віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів.

06.06.2012 року на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 24.05.2012 щодо надання обґрунтованого розрахунку заборгованості боржника станом на 27.02.2012 публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» було подано до суду письмові уточнення до заяви про визнання грошових вимог кредитора від 17.05.2012.

Згідно з поданими уточненнями сума грошових вимог становить 61 780 126,86 грн., з яких 60 399 307,64 грн. - вимоги першої черги, що забезпечені заставою майна боржника та 1 380 819,22 грн. - вимоги четвертної черги.

До зазначених уточнень було приєднано оновлені розрахунки заборгованості, виписки з рахунків та меморіальні ордери на підтвердження перерахування кредитних коштів, заяви про відкриття акредитивів, письмові заяви і вимоги банку тощо.

09.07.2012 публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надало письмові пояснення № 140-0-0-00/8/513 від 09.07.2012 на заперечення боржника проти його грошових вимог. Відповідно до даних пояснень грошові вимоги в розмірі 61 780 126,86 грн. розділені на першу (59 459 552,18 грн.), четверту (2 286 450,74 грн.) та шосту (34 123,94 грн.) черги задоволення вимог кредиторів.

В ході розгляду по суті грошових вимог банку його представником було підтримано вимоги в наступному розмірі:

1) 2 733 022,94 грн. за кредитним договором № 010/42/047 від 17.06.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- 2 508 429,58 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по березень 2011 року;

- 224 593,36 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 27.02.2012;

2) 595 775,28 грн. за кредитним договором № 010/42/167 від 03.12.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 зі змінами та доповненнями, а саме:

- 546 815,88 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по липень 2010 року;

- 48 959,40 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 27.02.2012;

3) 47 450 634,83 грн. за кредитним договором № 010/42/190 від 25.12.2009 і додатками угодами до нього відповідно до генеральної кредитної угоди № 010/08/4137 від 11.11.2008 р. зі змінами та доповненнями, а саме:

- 28 544 607,64 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 14 254 298,13 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з січня 2010 року по лютий 2012 року;

- 3 453 965,76 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.08.2011 по 27.02.2012;

- 1 197 763,30 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з січня 2010 року по січень 2012 року;

4) 1 838,70 євро або 18 734,82 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання акредитиву № 019/08-1474 від 16.07.2008 та додатковими угодами до нього, що становить сплачену банком технічну комісію банків-кореспондентів та/або авізуючи банків;

5) 1 093,58 євро або 11 142,66 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/023 від 16.06.2009;

6) 2 881,16 євро або 29 356,61 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/026 від 26.06.2009;

7) 236,29 євро або 2 407,60 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання резервного акредитиву № 019/42/051 від 27.08.2009 ;

8) 752390,94 грн. за договором про надання контргарантії № 019/08-1548 від 26.12.2008, а саме:

- 718 267,00 грн. борг зі сплати комісії від суми гарантії;

- 31 123,94 грн. пені за порушення строків сплати комісії;

9) 33 891,85 доларів США або 270 846,72 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання контргарантії № 019/08-1550 від 26.12.2008;

10) 37 031,83 доларів США або 295 939,87 грн. за курсом Національного банку України станом на 22.05.2012 за договором про надання контргарантії № 019/08-1551 від 26.12.2008;

11) 579 218,23 грн. за кредитним договором № 011/08/3554 від 27.03.2007 і додатками угодами до нього, а саме:

- 395 562,38 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 169 364,79 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року;

- 14 271,06 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 27.02.2012;

12) 5 643 080,15 грн. за договором овердрафту № 015/08/3806 від 08.11.2007 і додатками угодами до нього, а саме:

- 3 981 701,88 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 1 205 757,49 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з лютого 2010 року по лютий 2012 року;

- 356 503,45 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту станом на 27.02.2012.

- 99 117,33 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків станом на 27.02.2012;

13) 3 397 576,21 грн. за договором купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.2008 та додатковою угодою до нього, а саме:

- 2 457 820,75 грн. заборгованості з повернення кредиту;

- 931 734,72 грн. невиплачених відсотків за облігаціями за період з 20.11.2007 по 15.11.2011.

- 8 020,74 грн. нарахованих відсотків на облігації.

З матеріалів справи судом вбачається, що виконання боржником грошових зобов'язань перед публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» забезпечувалося заставою рухомого та нерухомого майна, а саме шляхом укладення сторонами наступних правочинів як:

1) іпотечний договір від 08.09.2008 реєстраційний № 2737 в забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором овердрафту № 015/08/3806 від 08.11.2007 щодо повернення кредиту, відсотків, комісій, неустойок та інших платежів;

2) іпотечний договір від 12.11.2008 реєстраційний № 3532 в забезпечення повного виконання зобов'язань з договору купівлі-продажу облігацій № Д-58-0-1-233 від 12.11.2008 щодо повернення суми облігацій, сплати неустойки, відшкодування витрат і збитків, завданих порушенням умов договору;

3) договір застави від 30.03.2007 реєстраційний № 833 з додатками в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 011/08/3554 від 27.03.2007 щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та неустойки;

4) договір застави товарів в обігу від 25.12.2009 р. № 12/24/177 з додатками в забезпечення вимог банку як заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/42/190 від 25.12.2009 щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, кредитного договору № 010/24/167 від 03.12.2009 щодо повернення кредиту, сплати капіталізованих відсотків, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), договору купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.2008 щодо виконання зобов'язання в сумі договору та відшкодування можливих збитків;

5) договір застави товарів в обігу від 25.12.2009 № 12/42/178 з додатком в забезпечення банку як заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/42/190 від 25.12.2009 щодо повернення суми кредиту та сплати капіталізованих відсотків, та договору купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.2008 щодо виконання зобов'язання в сумі договору та відшкодування можливих збитків;

6) договір застави майнових прав від 29.06.2010 № 12/42/271 в забезпечення вимог банку як заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/42/190 від 25.12.2009 щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, кредитного договору № 010/24/167 від 03.12.2009 щодо повернення кредиту, сплати капіталізованих відсотків, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу), договору купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.2008 щодо виконання зобов'язання в сумі договору та відшкодування можливих збитків.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, відповідно до останніх пояснень боржника та реєстру вимог кредиторів, наданих 23.07.2012 в судовому засіданні, підприємством визнаються вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі.

Як слідує з матеріалів справи, грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів як вимоги першої (55 004 133,98 грн.) та шостої (5 395 173,66 грн.) черг.

Таким чином, з наявних у справі доказів судом першої інстанції встановлено обґрунтованість грошових вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та правомірність порядку визначення сум основної заборгованості і нарахування відсотків та договірної неустойки.

Поряд з цим, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не погодився з правовою позицією банку щодо необхідності віднесення до вимог першої черги суми пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 010/42/190 від 25.12.2009 і додатковими угодами до нього щодо повернення суми кредиту (3 453 965,76 грн.) та пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені відсотки за керування кредитом (1 197 763,30 грн.), оскільки договори застави з врахуванням додаткових угод до них від 25.12.2009 № 12/24/177, від 25.12.2009 № 12/42/178 та від 29.06.2010 № 12/42/271 не передбачають забезпечення виконання обов'язку зі сплати договірної неустойки а лише забезпечують вимоги з повернення суми кредиту, яка може збільшуватися за рахунок капіталізації процентів.

Отже, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції визнав публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на суму 57 360 811,78 грн., з них вимоги першої черги -53 015 608,62 грн. (1 073,00 грн. -судові витрати у справі про банкрутство, 53 014 535,62 грн. -заборгованість з повернення кредиту, сплати відсотків та пені, що забезпечена заставою рухомого та нерухомого майна боржника), вимоги четвертої черги -3 226 696,58 грн. та 6 049,73 євро, що еквівалентно 61 309,09 грн. і 70 923,68 доларів США, що еквівалентно 566 751,13 грн. (заборгованість з повернення кредиту, відсотків, комісійної винагороди, що не забезпечена заставою), вимоги шостої черги -490 446,36 грн. (вимоги зі сплати пені, що не забезпечені заставою).

Для визначення еквіваленту вказаної суми в національній грошовій одиниці України судом використано офіційний курс, встановлений Національним банком України щодо євро станом на дату подання кредитором до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.

Натомість, апеляційний суд вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з реєстру вимог кредиторів складеному станом на 05.07.12 р., розпорядником майна було включено до реєстру вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у наступному розмірі:

1) 55 004 142,46 грн. (основний борг) - вимоги, що підлягають задоволенню в 1 чергу (підпункт 2 пункту II);

2) 1 380 819,22 грн. (основний борг) - вимоги, що піддягають задоволенню в 4 чергу (підпункт 4 пункту І );

3) 5 395 173,66 грн. (пеня) - вимоги, що підлягають задоволенню в 6 чергу (підпункт 2 пункту II);

Отже, суд в мотивувальній частині рішення безпідставно не зазначив визнані боржником та включені арбітражним керуючим до реєстру кредиторів вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 1 380 819,22 грн., які підлягають задоволенню у 4 чергу.

Також, судом не взято до уваги абз.5 п.1.1 договору застави майнових прав від 29.06.10 № 12/42/271, відповідно до якого, він забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із кредитного договору № 010/42/047 від 17.06.09, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, а також додаткових угод до нього, що укладені або можуть бути укладені в подальшому, що призвело до віднесення грошових вимог банку за кредитним договором № 010/42/047 від 17.06.09 у розмірі 2 733 022,94 грн. до четвертої черги, в порушення вимог ст. 31 Закону.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції визнано вимоги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 57 360 811,78 гри., що на 4 419 315,08 грн. менше, ніж заявлено банком, визнано боржником ТОВ «УкрАгроЛіз» та включено арбітражним керуючим в реєстр вимог кредиторів. При цьому, судом не зазначено, які саме грошові вимоги банку було відхилено, відповідно до яких договорів а також підстави невизнання вимог банку у розмірі 4 419 315,08 грн. Наведений в мотивувальній частині ухвали розрахунок суми визнаних судом вимог не дає змогу зрозуміти, які саме вимоги не включено до загальної суми грошових вимог публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», а також порядок розподілу вимог банку по чергам відповідно до ст. 31 Закону.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та докази, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд вважає за необхідне змінити оскаржувану ухвалу в частині визнання вимог банку, а саме визнати грошові вимоги банку у сумі 61 780 126,86грн., в тому числі:

1 черга - 54 807 823,12 грн. (вимоги забезпечені заставою):

1) кредитний договір № 011/08/3554 від 27.03.07 (вимоги забезпечені договором застави від 30.03.07)- 579 218,23 грн.:

- основна заборгованість (тіло кредиту) - 395 562,38 грн.

- відсотки за користування кредитом - 169 384,79 грн. пеня за прострочення сплати відсотків - 14 271,06 грн.

2) кредитний договір № 010/42/047 від 17.06.09 (вимоги забезпечені договором застави майнових прав на грошові кошти на рахунках в банку № 12/42/271 від 29.0б.10) - 2 733 022,94 грн.:

- відсотки за користування кредитом - 2 508 429,58 грн.

- пеня за прострочення сплати відсотків - 224 593,36 грн.

3) кредитний договір № 010/42/167 від 03.12.09 (вимоги забезпечені договором застави товарів в обігу № 12/42/177 від 25.12.09, договором застави майнових прав на грошові кошти па рахунках в банку № 12/42/271 від 29.06.10) -595 775,28 грн.:

- відсотки за користування кредитом - 546 815,88 грн. пеня за прострочення сплати відсотків - 48 959,40 грн.

4) кредитний договір № 010/42/190 від 25.12.09 (вимоги забезпечені договором застави товарів в обігу № 12/42/177 від 25.12.09) -42 798 905,77 грн.:

- основна заборгованість (тіло кредиту) - 28 544 607,64 грн.

- відсотки за користування кредитом - 14 254 298,13грн.

5) договір овердрафту № 015/08/3806 від 08.11.07 (вимоги забезпечені іпотечним договором від 08.09.08) - 5 643 080,15 грн.:

основна заборгованість (тіло кредиту) - 3 981 701,88 грн.

- відсотки за користування кредитом - 1 205 757,49 грн.

пеня за прострочення виконання основного зобов'язання - 99 117,33 грн.

- пеня за прострочення сплати відсотків - 356 503,45 грн.

6) договір купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.08 (вимоги забезпечені іпотечним договором від 12.11.08, договором застави товарів в обігу № 12/42/177 від 25.12.09, договором застави майнових прав на грошові кошти на рахунках в банку № 12/42/271 від 29.06.10)

- 2 457 820,75 грн.: основна заборгованість - 2 457 820,75 грн.

4 черга - 2 286 450,74 грн., яка складається з 1 319 668,69 грн., 39 256,95 євро та 70 923,68 дол.США. (вимоги незабезпечені заставою):

1) договір про надання контргарантії № 01 9/08-1548 від 26.12.08.

- заборгованість по комісії - 718 267,00 грн. договір про надання резервного акредитиву № 019/42/051 від 27.08.09.

- заборгованість по комісії - 236,29 євро, що станом на 22.05.12 за офіційним курсом НБУ становить 2 407,60 грн.

2) договір про надання резервного акредитиву № 019/42/026 від 26.06.09 р.

- заборгованість по комісії - 2 881,16 євро, що станом на 22.05.12 за офіційним курсом НБУ становить 29 356,61грн. договір про надання резервного акредитиву № 019/42/023 від 16.06.09.

- заборгованість по комісії - 1 093,58 євро, що станом на 22.05.12 заофіційним курсом НБУ становить 11142,66 грн.

3) договір про надання контргарантії № 019/08-1551 від 26.12.08.

- заборгованість по комісії - 37 031,83 дол.США, що станом на 22.05.12 за офіційним курсом НБУ становить 295 939,87 грн.

4) договір про надання контргарантії № 019/08-1551 від 26.12.08.

- заборгованість по комісії - 33 891,85 дол.США, що станом на 22.05.12 за офіційним курсом НБУ становить 270 846,72 грн.

5) договір про надання акредитиву № 019/08-1474 від 16.07.08.

- заборгованість по комісії - 1 838,70 євро, що станом на дату подачі заявиза офіційним курсом НБУ становить 18 734,82 грн.

6) договір купівлі-продажу облігацій № Д 58-0-1-233 від 12.11.08.

- заборгованість по сплаті відсотків по облігаціям згідно проспекту емісії - 939 755,46 грн.

6 черга - 4 685 853,00 грн. (вимоги по неустойці (пені), що незабезпечені заставою):

1) кредитний договір № 010/42/190 від 25.12.09 р. - 4 651 729,06 грн.

- пеня за прострочення виконання основного зобов'язання - 3 453 965,76 грн.

- пеня за прострочення сплати відсотків - 1 197 763,30 грн.

2) договір про надання контргарантії № 019/08-1548 від 26.12.08.

- пеня за прострочення сплати комісії - 34 123,94 грн.

В іншій частині апеляційну скаргу колегія суддів залишає без задоволення, а саме в частині внесення змін в мотивувальну частину оскаржуваної ухвали, оскільки, апеляційний суд не наділений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України правом виправлення описок чи арифметичних помилок в процесуальних документах суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України наявні підстав для зміни ухвали місцевого господарського суду, а тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 43, 47, 32-34, 43, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Змінити ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012, виклавши п. 1.9 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: «Публічне акціонерне товариство «Райффайзен_БанкАваль» на суму 61780126,86 грн. - (вимоги першої черги - 54807823,12 грн., вимоги четвертої черги - 2286450,74 грн., вимоги шостої черги - 4685853,00 грн.)».

В решті ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року у справі № 5011-46/2401-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» та апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзенд Банк Аваль» без задоволення.

Головуючий Т. Разіна

судді Л.Гарник

В. Пантелієнко

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.