Постанова № 25950234, 03.09.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2012 № 5011-42/2791-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року (повний текст підписано 21.05.2012 року)

у справі № 5011-42/2791-2012 (суддя Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтохімпродукт»

про стягнення безпідставно набутих коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 396 555,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-42/2791-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 18.06.2012 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Мальченко А.О., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-42/2791-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Мальченко А.О., Яковлєв М.Л.

В судових засіданнях 09.07.2012 року та 27.08.2012 року під час розгляду справи №5011-42/2791-2012 апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтохімпродукт» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Торговий дім «Укрнафтотрейд» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-42/2791-2012 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Укрнафтотрейд» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Торговий дім «Укрнафтотрейд» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів №003/11, згідно з яким відповідач зобов'язався передати позивачу нафтопродукти номенклатура, обсяг, ціна, строки постачання та оплати яких вказано в специфікаціях, що є невід'ємними його частинами, а останній - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Строк дії договору встановлений з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, виходячи із викладених у позовній заяві обставин та пояснень відповідача, що на підставі поданих позивачем заявок сторонами у справі відповідно до підписаних ними специфікацій протягом червня-липня 2011 року було погоджено дві поставки відповідачем позивачу бітуму дорожнього відповідно вартістю 2 450 000,00 грн. та 1 134 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням № 283 від 10.06.2011 року позивачем на користь відповідача було сплачено 2 450 000,00 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку бітуму вартістю 2 450 000,00 грн.

Місцевим господарським судом в ході вирішення спору встановлено, що погоджена ними поставка бітуму вартістю 2 450 000,00 грн. не відбулася, указаний товар позивачеві переданий не був. У зв'язку з наведеним відповідачем було повернуто позивачу частину одержаної попередньої оплати за договором у розмірі 2 062 802,00 грн. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Таким чином, залишок суми попередньої оплати, одержаної відповідачем, склав 387 198,00 грн.

12.07.2011 року позивачем була надана відповідачу заявка №12/07-11 від 12.07.2011 року на поставку 180 т - 3 х вагонів бітуму дорожнього БНД 60/90. Датою відвантаження позивач зазначив до 31.07.2011 року.

Прийняття до виконання відповідачем вказаної вище заявки стало підписання сторонами специфікації №6 від 13.07.2011 року до договору №003/11 від 22.02.2011 року, у п.п. 1, 2 якої чітко зазначено, що об'єктом поставки за даною специфікацією є: - бітум дорожній БНД 60/90 у кількості 180 т; строк поставки - з 13.07.2011 року по 31.07.2011 року.

У пункті 4 специфікації встановлено, що обсяг продукції, що постачається відповідно до цієї специфікації, може бути поставлений лише у строки, зазначені в п. 2 цієї специфікації, та не підлягає виконанню в інші строки.

Згідно з доводами позивача, жодної поставки зазначеної кількості продукції в зазначені строки відповідачем на адресу позивача (зазначеного ним вантажоодержувача) здійснено не було, а після спливу встановленого специфікацією №6 від 13.07.2011 року строку поставки відповідач не мав її виконувати.

Листом вих.№01/118 від 20.09.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що він 05.08.2011 року здійснив поставку 61,46 т продукції, в зв'язку з чим просить підписати надані до листа видаткові накладні № 00805009 від 05.08.2011 року, в яких відображена операції по поставці бітуму дорожнього БНД 60/90 у кількості 61,46 т. До листа додавались копія залізничної накладної №09228486, податкова накладна та оригінали видаткових накладних, підписаних лише зі сторони відповідача.

Крім цього, відповідач повідомив позивача про зарахування грошових коштів у розмірі 387 198,00 грн. з суми 750 000,00 грн., що не була їм повернута позивачу згідно листа від 25.06.2011 року в якості оплати за вищезазначену поставку.

Позивач відмовився від підписання даних документів, оскільки поставка 61,46 т продукції 05.08.2011 року не була об'єктом договірної поставки за узгодженою сторонами специфікацією №6 від 13.07.2011 року, якою встановлена поставка 180 т бітуму дорожнього БНД 60/90 в строк з 13.07.2011 року до 31.07.2011 року, про що позивач повідомив відповідача листом №13 від 30.09.2011 року та обґрунтувавши підстави відмови.

У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтохімпродукт» про повернення надмірно перерахованих коштів, що утримуються без достатньої правової підстави, та процентів за користування ними.

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтохімпродукт» про стягнення 387 198,00 грн. безпідставно набутих коштів, 9 357,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що на підставі вищевказаної заявки відповідач залізничною накладною (дорожня відомість) №09228486 грн. передав позивачу 61,460 т бітуму дорожнього вартістю 387 198,00 грн., що відповідало розміру залишку одержаної від позивача попередньої оплати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як зазначалось вище, згідно специфікації №6 від 13.07.2011 року до договору №003/11 від 22.02.2011 року, у п.п. 1, 2 якої предметом поставки визначено бітум дорожній БНД 60/90 у кількості 180 т; строк поставки - з 13.07.2011 року по 31.07.2011 року (а.с. 81).

Копією дорожньої відомості №09228486, що була надана відповідачем в якості доказу поставки бітуму дорожнього БНД 60/90, підтверджено факт поставки 05.08.2011 року бітуму у кількості 61,46 т. вантажоодержувачу ВАТ «Південьзахідшляхбуд» (ОАО «Югозападдорстрой»), зазначеному позивачем у заявці від 12.07.2011 року та специфікації №6 від 13.07.2011 року.

Таким чином, поставлена за дорожньою відомістю №09228486 продукція ні за кількістю, ні за строками поставки не відповідає специфікації №6 від 13.07.2011 року, яка була погоджена сторонами у справі. Даний факт сторонами не заперечуються та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 4 вищевказаної специфікації визначено, що обсяг продукції, що постачається відповідно до цієї специфікації, може бути поставлений лише у строки, зазначені в п. 2 цієї специфікації, та не підлягає виконанню в інші строки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача не виникає обов'язку з прийняття та оплати продукції, яка поставлена відповідачем, за межами строку, встановленого специфікацією.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи позивача про неприйняття ним часткового виконання відповідачем обов'язку передати товар, зазначивши, що доказів належної відмови позивача від прийняття цього товару та повернення його на адресу відповідача суду не надано.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом №01/118 від 20.09.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що він 05.08.2011 року здійснив поставку 61,46 т продукції, в зв'язку з чим просить підписати надані до листа видаткові накладні №00805009 від 05.08.2011 року.

Однак, зважаючи на те, що поставка 61,46 т продукції 05.08.2011 року не була предметом поставки за узгодженою сторонами специфікацією №6 від 13.07.2011 року, позивач відмовився від підписання даних документів, направивши відповідачу лист №13 від 30.09.2011 року та обґрунтувавши підстави відмови.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт одержання товару підтверджується поданою позивачем до позовної заяви видатковою накладною №00805009, підписаною сторонами у справі, оскільки зазначена видаткова накладна підписана лише зі сторони відповідача та направлена ним позивачеві. Обидва оригінали наданих відповідачем для підписання видаткових накладних №00805009 від 05.08.2011 року залучено до матеріалів справи.

Отже, висновки суду місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивач надав суду докази відмови від прийняття товару (лист №13 від 30.09.2011 року, що повторно направлявся 18.10.2011 року) та не підписував оригінали видаткових накладних, обґрунтувавши відмову від підписання цим листом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно були зараховані наявні на його рахунку грошові кошти позивача у розмірі 387 198,00 грн. в рахунок оплати продукції, факт поставки якої позивачеві не доведений, у зв'язку із чим позовна вимога про стягнення 387 198,00 грн. коштів, безпідставно утримуваних відповідачем, підлягає задоволенню.

Крім того, пунктом 2 статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

У відповідності до п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок суми процентів за користування грошовими коштами у період з 01.11.2011 року по 22.02.2012 року, нарахованих позивачем, виходячи із облікової ставки НБУ, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 9 357,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 15.05.2012 року та про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 387 198,00 грн. утриманих без достатньої правової підстави та 9 357,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» на рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-42/2791-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 5011-42/2791-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Укрнафтохімпродукт» (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 33307197) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрнафтотрейд» (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, офіс 223, код ЄДРПОУ 37290423) 387 198,00 грн. утриманих без достатньої правової підстави та 9 357,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 7 931,11 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 3 965,56 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва

5. Справу № 5011-42/2791-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

07.09.2012 р.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Яковлєв М.Л.

Мальченко А.О.

10.09.12 (відправлено)