Рішення № 25958991, 28.08.2012, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 2-733/12

28.08.2012

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення.

В позові вказувала, що 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVVWGA00000002, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 79000,00 грн. зі сплатою 16,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 року.

ОСОБА_2 належним чином зобов'язання не виконав і у зв'язку з чим, станом на 05.07.2012 року заборгованість становить 184994,02 грн. в тому числі: 69795,13 грн. - заборгованість за кредитом, 57118,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 715,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 48317,45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 8797,33 грн. - штраф (процентна складова).

Також зазначала, що в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_1 30.01.2008 року було укладено договір іпотеки №CVVWGA00000002, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 53,50 м.кв, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 110000,00 грн.

Посилалася на ст.6 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека за договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, яка належить відповідачу на праві власності на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки.

Просила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008 року в розмірі 184994,02 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 53,50 м.кв. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, в адресованому суду клопотанні позов підтримала, просила справу розглядати у її відсутності, у разі неявки відповідача щодо заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належно повідомленою про місце, день та годину слухання справи, причину неявки суду не повідомила.

Третя особа в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про місце, день та годину слухання справи, причину неявки суду не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CVVWGA00000002, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 79000,00 грн. зі сплатою 16,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.01.2018 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредиту №CVVWGA00000002 з відповідачем ОСОБА_1 30.01.2008 року укладено договір іпотеки №CVVWGA00000002, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 53,50 м.кв з належними до нього надвірними будівлями і господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 і належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Посвідченого ОСОБА_3, нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу 23.01.2008 року за реєстровим №457, зареєстрованого у Вижницькому РБТІ 23.01.2008 року в реєстрову книгу №15 стор. 126, за реєстровим №2459 та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.01.2008 року за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 11169319. Сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 110000,00 грн.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

Частиною 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п.1 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя, в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору №CVVWGA00000002 від 30.01.2008 року щодо строків погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом 05.07.2012 року становить 184994,02 грн., з яких: 69795,13 грн. - заборгованість за кредитом, 57118,51 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 715,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 48317,45 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 8797,33 грн. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до приписів ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ «Про іпотеку», встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №Э/LV.0.0.0.0./3-4822 від 04.07.2012 року направлена відповідачу та третій особі, отримана ОСОБА_4 06.07.2012 року, а ОСОБА_2 12.07.2012 року, що підтверджується їх копіями, однак у передбачений тридцятиденний строк ними не виконана.

Суд відзначає, що сторони по справі, і відповідно іпотечного договору, передбачили вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в частині можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», з наданням іпотекодержателю права укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.

Частина 1 статті 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Згідно ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, суд вважає, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 підлягає до задоволення, що відповідає положенням договору та ст.39 ЗУ «Про іпотеку». При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки повинно здійснюватись шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, відповідно до вимог ч.1 ст.39 ЗУ «Про іпотеку», з початковою ціною його реалізації 110000,00 грн.

Стосовно вимоги позивача, про звернення стягнення на земельну ділянку, то суд вважає, що в цій частині в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки як вбачається з п.35.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язалася виготовити державний акт на вказану земельну ділянку та передати її в іпотеку на протязі дванадцяти місяців з часу підписання договору, про що повинні були бути укладені додатково зміни та доповнення до іпотечного договору, що зроблено не було. На використання іпотекодавцем земельної ділянки або його частини обмеження (обтяження) не встановлені, а доказів того, що вказана земельна ділянка належить саме відповідачу - суду не представлено.

Що стосується вимоги про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, розташованому за вказаною адресою, то суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2, 3 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

В матеріалах справи наявна вимога про добровільне звільнення квартири відповідачем та усіма членами сім'ї та іншими мешканцями, однак позивачем не надано відомостей про членів сім'ї відповідача чи інших осіб, які проживають у спірному будинку, а тому виселенню підлягає лише відповідач.

Що стосується вимог про зняття відповідача та членів її сім'ї чи інших осіб з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку, то суд вважає, що вона є зайвою, оскільки факт виселення є підставою для зняття відповідача з реєстрації в примусовому порядку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.33, 35, 38-40 ЗУ "Про іпотеку ", ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.ст. 526, 530, 536, 575, 589-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CVVWGA00000002 від 30.01.2008 року в розмірі 184994,02 грн. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 53,50 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) початковою ціною 110000 (сто десять тисяч) гривень, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у Вижницькому РС УДМС України в Чернівецькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 1849,94 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І.В. Пилип'юк