Ухвала суду № 25951083, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.Справа № 2-а-3412/10/1570

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі -Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТіД" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТіД" (далі ТОВ "Торговий Дім ТіД") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську у якому просило визнати недійсним (скасувати) видані Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську: податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000082330/0 на суму 26264,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №673/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р. невиїзної документальної перевірки та акту №674/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р. невиїзної документальної перевірки. У вказаних актах зазначено про встановлені порушення ТОВ "Торговий Дім ТіД" п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5,п.7.4 ст.7, ст.9, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 7853,00 грн. за лютий 2009 року та в сумі 26264,00 грн. за березень 2009 року, у зв'язку з відсутністю постачальників товару та сплати до бюджету ними ПДВ за відвантажені товари. Позивач вважає, що висновки вищезазначених актів про порушення ТОВ "Торговий Дім ТіД" Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, так як ним виконано всі вимоги ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки сплачено податок на додану вартість у ціні придбаних у контрагентів товарів, контрагентами надано ТОВ "Торговий Дім ТіД" належним чином оформлені податкові накладні та до складу податкового кредиту було включено тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими ТОВ "Технолайн-Південь" та ТОВ "Агро-Метекс". Крім того, відповідач у квітні, травні 2009 року проводив позапланові виїзні документальні перевірки, заявлених у деклараціях за січень, лютий 2009 року даних, про що складено довідки від 16.04.2009 р. №1189/23-0303 та від 28.05.2009 р. №1586/23-0303, у висновках яких підтверджені суми бюджетного відшкодування по деклараціям за лютий 2009 року, березень 2009 року. Порушення з боку контрагентів податкового законодавства не впливає на формування податкового кредиту та право на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім ТіД".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року адміністративний позов ТОВ "Торговий Дім ТіД" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 19.03.2010 р. №0000072330/0 на суму 7853,00 грн. та від 19.03.2010 р. №0000082330/0 на суму 26264,00 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція у м. Іллічівську подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, постанова винесена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Янко В.А. 10.03.2010 р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Торговий Дім ТіД" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період січень 2009 року, лютий 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №673/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р. та акт №674/23-0303/32004949 від 10.03.2010 р., у висновках яких зазначено, що невідшкодований податок на додану вартість у сумі 7853,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року та у сумі 26264,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року не підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з відсутністю постачальників товару та сплати до бюджети ними податку на додану вартість за відвантажені товари, тобто в бюджеті відсутня надмірна сплата (джерело відшкодування даного податку), чим порушено п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5,п.7.4 ст.7, ст.9, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки відповідача про встановлені порушення базуються на тому, що під час перевірки ТОВ "Торговий Дім ТіД" на право відшкодування податку на додану вартість згідно декларацій за лютий 2009 року було надіслано запит до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси для підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Технолайн-Південь", що є постачальником товару (шина, ободна стрічка) по податковим накладним на загальну суму податку на додану вартість за січень 2009 року у сумі 8504,35 грн., за лютий 2009 року у сумі 4357,07 грн. та отримано відповідь, що за січень 2009 року ТОВ "Технолайн-Південь" надано декларацію з податку на додану вартість загальною сумою податкових зобов'язань у сумі 0,00 грн. за лютий 2009 року-у сумі 49100,00 грн., тобто постачальник не включив у декларацію до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість за відчужені товари ТОВ "Торговий Дім ТіД" по виписаним податковим накладним за січень 2009 року. Для підтвердження права бюджетного відшкодування ТОВ "Торговий Дім ТіД" податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2009 року, сплачену у вартості за товар ТОВ "Агро-Метекс" було надіслано запит до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва для підтвердження взаємовідносин по поставці ріпаку щодо задекларованих показників за вказаний період. На зазначений запит від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва надійшла відповідь про неможливість проведення перевірки ТОВ "Агро-Метекс", у зв'язку з тим, що згідно бази даних АІС ОПП Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва стан підприємства 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Оскільки по ланцюгу постачальників неможливо підтвердити факт відвантаження товарів, розрахунки в грошовій формі за відвантажений товар та податковий кредит ТОВ "Торговий Дім ТіД" не підтверджено податковими зобов'язаннями ТОВ "Технолайн-Південь", ТОВ "Агро-Метекс", то на думку перевіряючого, ТОВ "Торговий Дім ТіД" порушило вимоги п.1.3, п.1.7 та п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5,п.7.4 ст.7, ст.9, п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірно заявило до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2009 року в сумі 7853,00 грн., за березень 2009 року в сумі 26264,00 грн.

На підставі висновків вищевказаних актів, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000072330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7853,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №0000082330/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26264,00 грн.

Окрім зазначеного, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією було проведено позапланові виїзні документальні перевірки заявлених позивачем у деклараціях за січень 2009 року, лютий 2009 року даних, про що складено довідки від 16.04.2009 р. №1189/23-0303 та від 28.05.2009 р. №1586/23-0303. За результатами перевірок, у висновках вищезазначених довідок відповідачем підтверджені, заявлені ТОВ "Торговий Дім ТіД" до бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість за лютий 2009 року та березень 2009 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не заперечує правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту позивача у січні 2009 року, лютому 2009 року, не встановив порушення порядку надання декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, березень 2009 року та інших податкових документів, не заперечує, що операції з придбання товару між позивачем та ТОВ "Технолайн-Південь", ТОВ "Агро-Метекс" мали реальний характер. Відповідачем не встановлено, зазначених в актах перевірок від 10.03.2010 р. факту неправомірності дій позивача щодо отримання відшкодування сум податку на додану вартість.

При вирішенні справи судом першої інстанції застосовані наступні положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, (п 7.7.1.) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.2. зазначеної статті передбачає, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у січні та лютому 2009 року між ТОВ "Торговий Дім ТіД" та ТОВ "Технолайн-Південь" були здійснені господарські операції з поставки товару (шини, ободна стрічка), що підтверджується наступними первинними та податковими документами: рахунки-фактури від 21.01.2009 р. №СФ-0000010, від 16.02.2009 р. №СФ0000032, видаткові накладні від 29.01.2009 р. РН-0000012, від 20.02.2009 р. №РН-0000028, податкові накладні від 26.01.2009 р. №11, від 17.02.2009 р. №27, платіжні доручення від 26.01.2009 р. №114, від 16.02.2009 р. №271.

Суд першої інстанції відхилив, як необгрунтовані твердження відповідача щодо невідповідності податкових декларацій позивача та постачальника товару, з посиланням на те, що ТОВ "Технолайн-Південь" не відобразив у податковій декларації за січень 2009 року свої податкові зобов'язання, які виникли в результаті здійснення господарської операції з поставки товару позивачу, оскільки результати господарських операцій з поставки товару позивачу, що були здійснені у січні та лютому 2009 року відобразив у декларації податку на додану вартість за лютий 2009 року.

Відповідно до п.7.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ "Технолайн-Південь" є платником податку на додану вартість з 26 січня 2009 р., отже, право нараховувати податкові зобов'язання щодо податку на додану вартість, складати податкові накладні та відображати податковий кредит у порядку, передбаченому Законом України "Про податок на додану вартість" отримало з дати видачі свідоцтва, тобто з 26.01.2009 р.

Згідно п.п. 7.8.1 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця. Враховуючи наведене, податкова декларація ТОВ "Технолайн-Південь" з податку на додану вартість за лютий 2009 року відображає дані за період з 26 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року включно. Таким чином, податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям поставки товару у січні 2009 року та лютому 2009 року ТОВ "Торговий Дім ТіД" знайшли своє відображення у декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року.

У грудні 2008 року між позивачем та ТОВ "Агро-Метекс" була здійснена господарська операція з поставки товару (ріпак) шляхом укладення договору постачання товару від 05.12.2008 р. №Х05/12-1По, що підтверджується видатковою накладною від 05.12.2008 р. РН-0000829, податковою накладною від 05.12.2008 р. №874 та платіжним дорученням від 08.12.2008 р. №1782.

Податкові накладні, виписані ТОВ Технолайн-Південь" та ТОВ "Агро-Метекс" відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Відповідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку-постачальником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту.

Апеляційним судом встановлено, що основним суперечливим моментом (питанням) в застосуванні законодавства з податку на додану вартість в цій справі стала позиція податкового органу, відповідно до якої поняття надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету платником податків полягає у сплаті цього податку до бюджету всіма учасниками господарських відносин по поставці, виробництву або імпорті цього товару, несплата податку до бюджету окремою ланкою, або недоведення факту сплати податку цією ланкою свідчить про відсутність надмірної сплати ПДВ до бюджету цим платником податку.

Обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідне до Закону України № 168/97-ВР право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у платника податків виникає при перевищенні належним чином сформованого податкового кредиту над податковими зобов'язаннями платника податку з податку на додану вартість у розмірі фактичної сплати такого перевищення податкового кредиту постачальникам товарів (робіт, послуг).

Відповідач, при дослідженні джерел формування податкового кредиту позивача за травень - жовтень 2009 р., висновки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування зробив лише на підставі того, що він не зміг дослідити фактичну сплату ПДВ при продажі та перепродажі товарів, починаючи від виробника або експортера цього товару. Відповідач не надав доказів про відсутність чи неможливість проведення цих операцій, що може свідчити про їх безтоварність.

Суд першої інстанції не погодився з посиланням відповідача в актах перевірки на відсутність джерела відшкодування даного податку як на підставу відмови у бюджетному відшкодуванні, у зв'язку з відсутністю сплати з податку на додану вартість до бюджету постачальниками товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового зобов'язання інших осіб і фактично сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану і вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Придбання товарів ТОВ "Торговий Дім ТіД" у ТОВ "Технолайн-Південь" підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника, оскільки суми податку на додану вартість відображені у декларації контрагента за лютий 2009 року, а придбання товару у ТОВ "Агро-Метекс" відбувалося на час, коли зазначений контрагент здійснював господарську діяльність та звітував до Державної податкової інспекції.

З досліджених матеріалів справи не вбачається порушення вимог чинного законодавства ТОВ "Торговий Дім ТіД", яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права звернення за відшкодуванням від'ємного значення з податку на додану вартість. Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками по ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість".

Доводи апелянтів, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм з огляду на наступне.

Дійсно однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим Закон № 168/97-ВР не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Цим же Законом визначено дві окремі підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і податок на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми податку на додану вартість, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Також, на думку апелянтів, Законом № 168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Проте з огляду на вищевикладене колегія суддів вважає такий висновок довільним трактуванням правових норм без урахування окремих підстав виникнення права на податковий кредит.

Апелянт також вказував, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті цього податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у вартості товару. Також на їх думку, ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники позивача у відповідних податкових періодах таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість не відображали та, відповідно, не сплачували.

Колегія суддів не приймає до уваги ці доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім ТіД" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-3412/10/1570 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -10 вересня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян