Постанова № 25951008, 05.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2012 р.

Справа № 2-а-8021/10/1570

Категорія:8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. №0001151620/0, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 року позивач, приватне акціонерне товариство "Одеський завод шампанських вин", звернувся з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправними дій відповідача; скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 30 липня 2010 року №0001151620/0 на загальну суму 744927,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач прийшов до хибних висновків щодо того, що позивач не мав права віднести суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість за послуги з надання мерчандайзингу особою, яка була власником товару, який був предметом дослідження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 30.07.2010 р. №0001151620/0.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом першої інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв’язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.07.2010 р. по 16.07.2010 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності включення до податкового кредиту за грудень 2009р. податкових накладних, отриманих у періодах, наступних за звітним податковим періодом та документального підтвердження затримки такого отримання. За результатами перевірки складено акт № 454/16-2/32224466/82 від 23.07.2010р., яким встановлено, що ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ- ГРУП» надавало позивачу послуги мерчандайзингу по просуненню товару, який на момент надання послуг був власністю ТОВ фірми ТД «МАРКЕТ- ГРУП», а тому сплачений позивачем податок на додану вартість в сумі сплати за надані послуги, не можу бути включений до податкового кредиту.

На підставі вищезазначеного, відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення рішення від 30.07.2010р. № 0001151620/0.

Судом також встановлено, що позивач є виробником шампанського і ігристих вин, також є їх оптовим продавцем. У зв'язку із відсутністю власної мережі дистриб’юції позивач, відповідно до договорів, здійснював свою господарську діяльність з продажу шампанського та ігристих вин за допомогою мережі дистриб'ютора - TOB «фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУПП».

Метою договору про надання послуг мерчандайзингу є збільшення обсягів продажу товару позивача.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив із того, що норми Закону України «Про податок на додану» вартість не містять жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених з маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, послуг мерчандайзингу.

Послуги, передбачені договором про надання мерчандайзингових послуг, який був укладений між позивачем та дистриб'ютором, пов'язані зі збільшенням виробництва і придбання продукції позивача та стосуються безпосередньо продукції (товару), постачання якої с господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що в первинних документах позивача, які фіксують факти здійснення господарських операцій - надання послуг по просуванню товару та стимулювання ринку повністю відображені усі обов'язкові реквізити, передбачені частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, тобто немає будь-яких порушень вищезазначеного Закону на який посилається відповідач.

З приводу претензій перевіряючи щодо невідображення позивачем переліку послуг у первинних документах, суд першої інстанції зазначив, що в актах прийняття - передачі міститься посилання на договір про надання послуг з мерчандайзингу та додатки № 37 №38 до договору до яких є також доповнення №1 із вказівкою на перелік послуг, регіон надання послуг, юридичне найменування контрагентів, а також фактичне найменування торгівельних мереж і магазинів. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач дотримався головних умов, необхідних для формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що послуги, передбачені договором про надання мерчендайзингових послуг, який був укладений між позивачем та дистриб'ютором, пов'язані зі збільшенням виробництва і придбання продукції позивача та стосуються безпосередньо продукції (товару), постачання якої с господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ підприємства. В первинних документах позивача, які фіксують факти здійснення господарських операцій - надання послуг по просуванню товару та стимулювання ринку повністю відображені усі обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбавав товар, який він використовував у своїй господарській діяльності. Факт придбання товару підтверджується податковими накладними, договором купівлі-продажу та товарно-транспортними накладними.

Урахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Проте з такими висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об’єкта оподаткування (податкових зобов’язань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг та збільшення валових витрат, є факт реального надання послуг та безпосередній зв’язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, випливає, що підставою для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність у платника податку покупця належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів і податкових накладних, які оформлюється платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Положення вказаних законів пов’язують виникнення права у платника податків права на віднесення сплачених ним сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

Так, за встановлених судом першої інстанції обставин, фактичним предметом спору у справі, що розглядається є право позивача на формування податкового кредиту за договором надання (отримання) послуг мерчендайзинга, укладеного 25.12.2008 року з ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП», внаслідок виконання якого, позивачем до складу податкового кредиту включено суму з податку на додану вартість у розмірі 496618,16 грн. ( а.с. 16-17, 60-62,63,64,65).

Причиною зменшення позивачу сум податкового кредиту стали претензії ДПІ щодо нарахувань податкового кредиту по вказаному правочину, який, на думку перевіряючих, не пов'язаний із господарською діяльністю позивача ( а.с.17).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції погодився із доводами позивача, що спірна господарська операція безпосередньо пов’язана із господарською діяльністю позивача, оскільки витрати, пов’язані з оплатою передпродажної підготовки продукції позивача, надані Дистриб’ютором спрямовані на забезпечення попиту на його продукцію, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів по її виробництву.

Натомість, як убачається із матеріалів справи, за договором дистриб’юції від 25.12.2008 №25/12-08, який укладено між ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП» (далі по тексту Дистриб’ютор) та ЗАТ «Одеський завод шампанських вин» (далі Постачальник) було відвантажено товар, зазначений в прайс-листах постачальника ( а.с.53-59).

В п.п. 5.1, 5.2 п. 5 вказаного договору зазначено порядок приймання товару, а саме « перехід права власності на товари постачальника до дистриб’ютора здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі дистриб’ютора та підписання накладної».

Згідно податкових накладних, товарно-транспортних накладних, зворотно- сальдових відомостей ПАТ «Одеський завод шампанських вин» передано ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП» товар на суму 440 359,64 грн.

Відповідно до п.п.1 п.1 «Предмет договору» договору від 25.12.2008 року №12/25-08 про надання послуг з мерчандайзингу, який укладено між ТОВ фірма ТД «МАРКЕТ-ГРУП» (далі по тексту - виконавець) та ЗАТ «Одеський завод шампанських вин» (далі по тексту –Замовника) виконавець зобов’язаний надати замовнику послугу про мерчандайзинг товару, що в розумінні договору означає: приготування товару до продажу в роздрібної торгівельної мережі з метою збільшення обсягів продажу, розвитку популярності мереж замовника, а замовник зобов’язаний прийняти належним чином надані виконанням послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, вказаному в договору (а.с.60).

Відповідно з п. п.4.1 п.4 «порядок здачі - прийняття наданих послуг» договору від 25.12.2008р. № 12/25 М «На протязі 10 (десяти) робочих днів по завершенню наданих передбачених кожним конкретним Додатком послуг, виконавець передає замовнику акт здачі - прийняття наданих послуг в двох екземплярах, підписаний уповноваженою особою виконавця і скріплений печаткою виконавця. Замовник на протязі 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання зобов’язаний розглянути і, у випадку відсутніх претензій к наданим послугам, підписати обидва екземпляра акта здачі – прийняття наданих послуг і один екземпляр повернути виконавцю чи направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту здачі – прийняття наданих послуг, у вказаному акті здачі – прийняття наданих послуг повинен бути вказаний перелік послуг наданих виконавцем, та їх результати.

Виходячи з вищенаведеного контрагент позивача надав ПАТ «Одеський завод шампанських вин» послуги мерчандайзингу про просуненню товару, який на момент надання послуг був власністю саме ТОВ фірма «МАРКЕТ-ГРУП», а не позивача, а отже відсутні підстави вважати, що позивач оплатив спірні послуги, які безпосередньо пов’язані із його господарською діяльністю.

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит на 496618 грн. у зв’язку з віднесенням до складу кредиту сум податку на додану вартість по придбаним послугам, які не використовуються підприємством в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року у справі № 2-а-8021/10/1570 в частині адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2010 року №0001151620/0 – скасувати.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 10 вересня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян