Ухвала суду № 25937606, 22.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-686/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівГрищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмежено відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»та Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»(далі по тексту - позивач) пред'явило позов до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської ОДПІ Київської області від 30 січня 2012 року № 0000042307 та від 30 січня 2012 року № 0000052307.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 30 січня 2012 року № 0000042307 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»податкових зобов'язань по податку з прибутку приватних підприємств у розмірі 81632 (вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять дві) гривні та штрафних фінансових санкцій у розмірі 20408 (двадцять тисяч чотириста вісім) гривень; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 30 січня 2012 року № 0000052307.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач та позивач звернулися з апеляційними скаргами, в якій відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю; позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»зареєстроване виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 29.12.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 489676 (а.с. 151).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 160957 основними видами економічної діяльності позивача є: оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; виробництво тари з пластмас (а.с. 155).

На податковому обліку Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»перебуває в Ірпінській обєднаній державній податковій інспекції Київської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 30.05.2011 року № 257 (а.с. 149).

Відповідно до матеріалів справи, у період з 19.12.2011 року по 30.12.2011 року на підставі направлень від 19.12.2011 року № 1278, № 1279, № 1280, 1281, згідно із пунктами 1, 2, 4, статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 17.01.2012 року № 34/23-7/34357830 (далі по тексту Акт перевірки) (а.с. 13-41).

У ході перевірки повноти визначення валових витрат встановлено, що в порушення підпункту 5.3.3 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»включено до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року суми податку на додану вартість при придбанні легкових автомобілів, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 326527,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»на загальну суму 24097,00 грн., в тому числі: у липні 2010 року в сумі 8334,00 грн.; у серпні 2010 року в сумі 5000,00 грн.; у вересні 2010 року в сумі 9475,00 грн.; у січні 2011 року в сумі 1288,00 грн. Вказане завищення пов'язується податковим органом з тією обставиною, що контрагентами позивача за господарським операціями на підставі яких визначено показники податкового кредиту не задекларовано податкове зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»та не сплачено податок на додану вартість до бюджету, що, на думку відповідача, є порушенням підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На основі висновків про порушення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.3 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Ірпінською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000042307, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 91632,00 грн. і застосовано фінансові санкції на суму 22908,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000052307 яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на суму 24097,00 грн. і застосовано фінансові санкції на суму 5703,25 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області від 30 січня 2012 року № 0000042307 в частині збільшення податкового зобов'язання ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»з податку на прибуток підприємств на суму 81631,00 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 20408,00 грн. за включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених у вартості придбаних позивачем легкових автомобілів слід зазначити наступне.

ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»було придбано легкові автомобілі Мерседес-Бенц Е 500 Coupe VIN WDD2073721F090412 0052601203 вартістю 932590,00 грн. (в тому числі ПДВ 155431,67 грн.) та Lexus LX 570 33 вартістю 1026569,05 грн. (в тому числі ПДВ 171094,84 грн.), що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість сплачених у ціні придбання автомобілів, позивачем до складу податкового кредиту не включались, проте були віднесені до складу валових витрат підприємства. Придбані автомобілі позивачем було віднесено до складу основних фондів, що підтверджується розпорядженнями від 08.10.2010 року № 68 (а.с. 71), від 18.11.2010 року № 70 (а.с. 53), актами приймання передачі основних засобів від 08.10.2010 року № ВЭ-0000007 (а.с. 72-73), від 18.11.2010 року № ВЭ-0000009 (а.с. 54-55).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»викладено у новій редакції, абзацом другим якої передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем витрат з придбання легкових автомобілів з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким їх придбанням, до складу валових витрат, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту, тому податкове повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 30 січня 2012 року № 0000042307 в частині збільшення податкового зобовязання ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»з податку на прибуток підприємств на суму 81631 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 20408,00 грн. є протиправним.

Щодо правомірності дій Ірпінської ОДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000042307 в частині збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на суму 10000,00 грн. із застосуванням фінансової санкції у розмірі 2500,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2010 року ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого Замовник (ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан») замовляє, а Виконавець (фізична особа-підприємець ОСОБА_5.) надає послуги з юридичного обслуговування, зокрема послуги з супроводження господарської діяльності Замовника на території України (а.с. 75-78).

Пунктом 4.2. вказаного договору передбачено надання Замовнику рахунку-фактури про надані послуги електронною поштою або факсом. Кінцевий взаєморозрахунок при закінченні дії договору між сторонами проводиться шляхом складання акта взаєморозрахунків після виконання робіт (надання послуг) (пункт 4.5 договору).

На підтвердження факту надання юридичних послуг складено акт здачі-прийняття робіт від 31 грудня 2010 року № 1-Р у якому зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 надано ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»юридичні послуги згідно договору від 28.09.2010 року на суму 40000,00. Зазначену суму позивачем включено до складу валових витрат товариства за 4 квартал 2010 року.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу валових витрат, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання юридичних послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції). Крім того, для включення до складу валових витрат, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.

Разом з тим, у наданому позивачем акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2010 року № 1-Р зазначено найменування послуг та їх вартість і не визначено конкретного переліку юридичних послуг, які були надані, їх обсягу, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Твердження апелянта про те, що зміст господарської операції відображено у договорі про надання юридичних послуг від 28.09.2010 року, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у зазначеному договорі наведено лише орієнтовний перелік послуг, що можуть бути надані (представництво інтересів, усні та письмові пояснення з питань податкового законодавства, надання відповідей на запити, представництво інтересів в судах, надання інших юридичних послуг тощо). Зазначений договір не підтверджує, які саме роботи було виконано після його укладання.

Також, слід зазначити, що надання послуг на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку складання первинних документів.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують факт надання юридичних послуг та використання їх результатів у господарській діяльності або підтверджують зв'язок таких послуг з господарською діяльністю ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан».

За таких обставин, висновок посадових осіб Ірпінської ОДПІ про порушення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при включенні до складу валових витрат вартості юридичних послуг на підставі акту про надання юридичних послуг від 28.09.2010 року є правомірним.

Щодо про порушення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000052307, слід зазначити наступне.

ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»було укладено з ТОВ «Компанія Прогрес»договір поставки від 11.01.2010 року № 1101/1. Умовами вказаного договору передбачено, що Постачальник (ТОВ «Компанія Прогрес») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»), а покупець прийняти та оплатити продукцію (бій скляний) в кількості, по цінам, вказаним у договорі.

На виконання договору поставки від 11.01.2010 року № 1101/1 ТОВ «Компанія Прогрес»поставлено на користь ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»склобій безбарвний, що підтверджується податковими накладними (а.с. 89-93) видатковими накладними (а.с. 94, 98, 101, 103, 105), товарно-транспортними накладними (а.с. 95-97, 99-100, 104, 106).

Отриманий від ТОВ «Компанія Прогрес»товар позивачем було оплачено у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 107-112).

Позивачем також було придбано продукцію у ТОВ «Комфі Трейд», що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2011 року № ЧКІЕ2-0030 (а.с. 113), податковою накладною від 13.01.2011 року № 0000016/0173 (а.с. 115) та фіскальним чеком від 13.01.2011 року № ЧКІЕ2-0030 (а.с. 114).

Колегія суддів зазначає, та обставина, що позивачем надано до перевірки усі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи сторонами не оспорюється.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів не погоджується із висновком відповідача про те, що єдиною підставою для позбавлення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»права на податковий кредит за господарським операціями з ТОВ «Компанія Прогрес»та ТОВ «Комфі Трейд»є та обставина, що контрагентами позивача за господарським операціями на підставі яких визначено показники податкового кредиту не задекларовано податкове зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем та не сплачено податок на додану вартість до бюджету.

Оскільки, чинним законодавством України встановлено принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, згідно якого платник податків не може відповідати за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентами. Тому порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами позивача не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідачем також не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про порушення ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Рисан»підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмежено відповідальністю «Виробничо-торгова компанія «Рисан»та Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.