Ухвала суду № 25937591, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/242/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Акант +К»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси № 89/17-2207/14207584 від 01 вересня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Черкаси, звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом в період з 18 липня 2011 року по 11 серпня 2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2115/23-2/14207584 від 18 серпня 2011 року.

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. п. 4.2.9(г) п. п. 4.2.9(д), п. п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4. п. п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 п. п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 п. п. 16.3.1. п. 16.3 ст. 16 п. 17.2 ст. 17 п. 19.2.ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22 травня 2003 року та донараховано податку в сумі 49 557, 87 грн., п. п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 п. 164.5 ст. 164 та п. 168.11 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року та донараховано податку в сумі 1 131, 00 грн.

Не погодившись з висновками відповідача, позивач направив заперечення до акта перевірки від 25 серпня 2011 року, проте вони були залишені без задоволення.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 89/17-2207/14207584 від 01 вересня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 63 079, 34 грн., з яких за основним платежем 49 557, 87 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 12 389, 47 грн. та за основним платежем 1 131,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 1, 00 грн.

Між тим, колегія суддів не погоджується з рішенням відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до абзаців 1, 2, 7 п. п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28 грудня 1998 року - витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Сума добових визначається у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом.

Пунктом 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року - службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Відповідно до п. 1 розділу II Інструкції - направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Розділу II Інструкції - сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Пунктом 12 Розділу II Інструкції встановлено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надано до суду накази про направлення працівників у відрядження із зазначенням терміну та цілі відрядження, посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця постійної роботи та прибуття на місце постійної роботи, підтверджуючі розрахункові документи, та авансові звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Підпунктом 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Пункт 9.10 ст. 9 Закону визначає оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Між тим, в акті перевірки відсутні висновки про надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що позивачем списано борги фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9 на суму 162 944, 93 грн. , а тому з позивача підлягає утриманню податок на доходи фізичних осіб в сумі 24 441, 74 грн.

Відповідно до п. п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону - оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно до п. п. 4.2.9 (д) Закону - до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду договір № 1 від 23 листопада 2010 року позивача з ФОП ОСОБА_5 на зберігання товару, договори суборенди нежилого приміщення № 45/04/10 08 квітня 2010 року з ФОП ОСОБА_10, № 3-К/БАГ/1від 18 вересня 2009 року з ОСОБА_13, договір оренди № 9-03/5с від 23 березня 2009 року з ОСОБА_4, акти виконаних робіт за вказаними договорами та підтвердження нарахування орендної плати в бухгалтерській звітності підприємства по рахунку 685.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення суми грошового зобов»язання позивачу по податку з доходів фізичних осіб.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати судове рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального або матеріального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 вересня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.