Ухвала суду № 25936301, 05.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Справа № 21583/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Сютик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, а також податкових вимог -

В С Т А Н О В И Л А:

26.10.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Соснина» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. стосовно винесення та надсилання першої та другої податкових вимог № 1/74 від 19.08.2009р. та № 2/200 від 22.09.2009р.; скасувати першу і другу податкові вимоги № 1/74 від 19.08.2009р. та № 2/200 від 22.09.2009р., а також скасувати рішення № 0000062200 від 17.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с.3-6, 42).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2010р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.66-70).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ТзОВ «Соснина», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.75-76).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачає норм, які регулюють нарахування і стягнення пені за порушення проведення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності; розглядувана пеня не є податковим платежем, через що повинна розглядатися як адміністративно-правова санкція. Також судом не враховані причини несвоєчасного отримання позивачем валютної виручки, відповідальність у вигляді пені застосовано податковим органом без наявності вини позивача.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. шляхом перетворення в Тисменицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Івано-Франківської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської обл. Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 09.07.2009р.-13.07.2009р. відповідачем ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Соснина» з питань дотримання валютного законодавства за період з 08.02.2008р. по 08.05.2009р. при виконанні експортного контракту № 010 від 08.02.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 779/22-0/30906118 від 16.07.2009р. (а.с.9-15).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні експортних операцій з нерезидентом фірмою «Firebond Limited» по контракту № 010 від 08.02.2008р. (а.с.17).

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 0000062200 від 17.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого ТзОВ «Соснина» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 91058 грн. 72 коп. (а.с.8).

У подальшому відповідачем скеровано на адресу платника податків першу податкову вимогу № 1/174 від 19.08.2009р. щодо сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями на загальну суму 91058 грн. 72 коп. нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (а.с.39).

Окрім цього, 22.09.2009р. податковим органом винесено другу податкову вимогу № 2/200 щодо сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язання на вищевказану суму пені та суми земельного податку в розмірі 94 грн. 79 коп.; загальна сума податкового боргу за вказаною вимогою визначена в розмірі 91058 грн. 72 коп. (а.с.40).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкові вимоги, відповідач діяв в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законом; згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» його норми стосуються нарахування і сплати пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності; також вказаним Законом чітко визначено процедуру стягнення вказаної пені через винесення податкових вимог.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Матеріалами справи і висновками проведеної перевірки доводиться факт порушення передбаченого нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 90-денного строку надходження валютної виручки по здійсненим експортним операціям згідно контракту № 010 від 08.02.2008р., укладеного між позивачем та нерезидентом фірмою «Firebond Limited».

Також із змісту заявлених позовних вимог слідує, що наведену обставину позивач не оспорював, однак вказував на помилковість віднесення застосованої пені до податкових платежів та застосування до нього механізму стягнення податкового боргу.

Розглядаючи наведений спір, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що несплачена позивачем визначена податковим органом штрафна санкція за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є податковим боргом.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи із змісту ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентом термінів, визначених у ст.ст.1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (ст.ст.239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також необхідно врахувати, що приписи п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наділяють державну податкову інспекцію повноваженням подавати до суду позов до підприємства про стягнення заборгованості перед бюджетом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що суми штрафних санкцій, які застосовані за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила ведення операцій в іноземній валюті, яким є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не можуть бути стягнуті шляхом скерування податкових вимог у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затв. наказом ДПА України № 266 від 03.07.2001р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, податкові вимоги можуть стосуватися лише податкового боргу зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України «Про систему оподаткування», а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, безпідставними слід вважати дії відповідача щодо погашення податкового боргу в формі скерування першої і другої податкових вимог, у яких зазначені суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, в частині правомірності застосування пені за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» колегія суддів враховує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених ст.ст.1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ст.4 наведеного Закону).

Відповідно до ст.238 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено ст.4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Механізм нарахування податковим органом пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначений Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затв. наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який розроблений відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції).

Відповідно до п.2.7 вказаного Порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма «С») (п.7.1 вказаного Порядку).

Таким чином, в разі нарахування податковим органом пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності останній приймає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за встановленою формою.

Оскільки у розглядуваному випадку відповідачем були дотримані вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затв. наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р.; нарахування пені проведено шляхом скерування на адресу суб'єкта господарювання саме рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форма «С»), а не податкового повідомлення-рішення, тому правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення № 0000062200 від 17.07.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій є відсутніми.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправними і скасувати прийняті ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. першу податкову вимогу № 1/174 від 19.08.2009р. та другу податкову вимогу № 2/200 від 22.09.2009р. в частині визначення податковим боргом нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 91058 грн. 72 коп.; в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити за безпідставністю.

При цьому, у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» задоволити частково.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. першу податкову вимогу № 1/174 від 19.08.2009р. та другу податкову вимогу № 2/200 від 22.09.2009р. в частині визначення податковим боргом нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 91058 (дев'яносто одна тисяча п'ятдесят вісім) грн. 72 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соснина» судові витрати в розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: О.І.Довга

Н.В.Савицька