Ухвала суду № 25936247, 05.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Справа № 21661/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Сютик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Тернопільського комбінату хлібопродуктів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.01.2010р. в адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Тернопільського комбінату хлібопродуктів до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.09.2005р. позивач Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» Тернопільський комбінат хлібопродуктів /Тернопільський КХП/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0001202304/052477 від 19.08.2005р. та № 0001192304 від 19.08.2005р. (Т.1, а.с.2-6).

Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово (Т.1, а.с.121-125, 165-170, 211-213).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.01.2010р. заявлений позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001202304/052477 від 19.08.2005р. в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 45996 грн., з яких 30664 грн. - за основним платежем та 15332 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.2, а.с.54-56).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Тернопільський КХП, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити повністю (Т.2, а.с.59-63).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що фактично підприємство в рамках укладених угод отримав інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги, а також провів за них відповідні розрахунки; вказані обставини повністю підтверджуються представленими договірними та первинними документами; отримані послуги були використані позивачем в своїй господарській діяльності. Також позивач не може нести відповідальності за неподачу його контрагентами відповідної звітності до податкових органів, чинним законодавством не передбачено конкретного переліку документів, якими повинні підтверджуватися реальне надання та фактичне використання вказаних послуг платником податків; при цьому, відповідачем не доведено неотримання позивачем спірних послуг. За таких обставин позивачем правомірно сформовані валові витрати і податковий кредит з наведених операцій.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 31.05.2005р.-17.08.2005р. відповідачем Тернопільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Тернопільського КХП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1460/23-422/00956158 від 17.08.2005р. (Т.1, а.с.9-40).

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0001202304/052447 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92751 грн., в тому числі 61834 грн. основного платежу та 30917 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1, а.с.7);

№ 0001192304/052448 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 28650 грн., в тому числі 19100 грн. основного платежу та 9550 грн. штрафних (фінансових) санкцій (Т.1, а.с.8).

Як вбачається з Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0001202304/052447 від 19.08.2005р. податок на додану вартість у сумі 61834 грн. донарахований позивачеві у зв'язку із такими порушеннями:

вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що підприємство не включило до податкових зобов'язань березня 2004 року - 121 грн., червня 2004 року - 105 грн. та вересня 2004 року - 89 грн.. грудня 2004 року - 74 грн.;

вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що підприємство неправомірно віднесло до складу податкового кредиту березня 2004 року - 380 грн., червня 2004 року - 900 грн. витрат з податку на додану вартість, понесених у складі витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на легкові автомобілі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового облік.

Порушення вказаної норми Закону полягало також у тому, що підприємство зайво включило до податкового кредиту витрати з інформаційно-консультативних та маркетингових послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю платника податків.

Як вбачається з Акту перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0001192304/052448 від 19.08.2005р. податок на прибуток підприємств у сумі 19100 грн. донарахований позивачеві у зв'язку із такими порушеннями:

вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач надавав послуги з оренди автомобіля пов'язаній особі за цінами, меншими за звичайні ціни на такі послуги, що зумовило заниження валового доходу за І квартал 2004 року на 609 грн. 87 коп., за ІІ квартал 2004 року - на 525 грн. 35 коп., за ІІІ квартал 2004 року - на 446грн. 10 коп.;

вимог п.5.1., пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат 2004 року витрат у загальній сумі 316191 грн. 68 коп. за придбані у ДП ДАК «Хліб України» та ПП «Натуся» інформаційно-консультативні та маркетингові послуги, не пов'язані з господарською діяльністю позивача;

вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за І квартал 2004 року 1900 грн. та за ІІ квартал 2004 року - 4500 грн. витрат на паливно-мастильні матеріали для легкових автомобілів, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (відсутні накази та розпорядження керівника про те, що автомобіль використовувався у вихідні дні);

вимог пп.8.4.1, 8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що підприємство при виведенні з експлуатації об'єкта основних фондів І групи у зв'язку з його продажем (реалізація у червні 2004 року будівлі майстерні) не зменшив балансову вартість І групи на суму балансової вартості такого об'єкту, а нараховував амортизаційні відрахування, що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань за III квартал 2004 року на 1200 грн. та за IV квартал 2004 року - на 1100 грн.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в Акті перевірки (зведена таблиця № 5) ревізорами податкового органу була допущена технічна помилка, яка полягає у невірному визначенні суми 34071 грн. замість 3407 грн. Вказана неточність призвела до необґрунтованого визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30664 грн. основного платежу та 15332 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Наведена обставина не заперечується також представниками відповідача, останніми скеровано до суду відповідне клопотання про врахування вказаної помилки під час винесенні рішення по справі (Т.2, а.с.43).

Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про те, що в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту березня 2004 року суму 380 грн., червня 2004 року - суму 900 грн., що складає суму податку, понесену у складі витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів на легкові автомобілі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Судом першої інстанції також дана вірна правова оцінка факту зайвого нарахування позивачем амортизаційних нарахувань протягом 2004 року, оскільки споруда пекарні з обладнаннями та іншими невиробничими фондами були надані в оренду іншим суб'єктам господарювання, через що нарахування амортизації за наведений період суперечить вимогам закону.

Також в порушення вимог пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач, у зв'язку з продажем у червні 2004 року будівлі майстерні, не зменшив балансову вартість основних фондів І групи на суму балансової вартості вказаного об'єкта, а в подальшому нарахував амортизаційні нарахування, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань за ІІІ квартал 2004 року на 1200 грн. та IV квартал 2004 року - на 1100 грн.

Правильними є висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.1.26 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в господарській операції з надання в оренду транспортного засобу орендарю ДАК «Хліб України», який є пов'язаною особою з Тернопільким КХП, сума орендної плати була меншою від суми амортизаційних витрат за відповідний період. Тобто, вказана послуга надавалася позивачем по цінах, менших за звичайні ціни на такі послуги.

Вищевказані порушення позивачем вимог податкового законодавства підтверджуються матеріалами справи і під час розгляду справи не були спростовані позивачем. Також у поданій апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодних обґрунтувань з приводу неправомірності визначення податкових зобов'язань по вказаним порушенням.

Колегія суддів вважає переконливими висновки податкового органу щодо зайвого включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат витрат на інформаційно-консультативні та маркетингові послуги згідно договорів з ПП «Натуся» та ДАК «Хліб України», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, чим порушені вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимоги пп.5.1, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Докази використання позивачем вказаних послуг в господарській діяльності не представлено; із змісту договорів, актів виконаних робіт та накладних не вбачається підтвердження необхідності та доцільності застосування вказаних послуг в господарській діяльності підприємства.

Окрім цього, вказані документи, будучи первинними документами, не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському .обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., оскільки не містять даних щодо обсягів та змісту наданих послуг, місце надання послуг, конкретні результати наданих послуг, відповідальних осіб за здійснення вказаних господарських операцій та правильність їх оформлення.

Також в складеному з ПП «Натуся» договорі щодо надання маркетингових послуг не визначено істотну умову договору - вартість послуг та ціна договору; у договорах з ДАК «Хліб Україна» передбачена сплата позивачем абонентської плати, однак в актах виконаних робіт сума вартості послуг вказана різною.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання про те, що аналіз умов укладених договорів та змісту актів здачі-приймання виконаних робіт не дає можливості достовірно встановити використання отриманих послуг в господарській діяльності позивача, оскільки вказані послуги носять загальний характер і торкаються значного кола питань. У представлених первинних документах нечітко вказується, якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи), не вказуються конкретні особи, які надали і отримали вказані послуги. Також в актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначені обсяги наданих послуг, вартість конкретних послуг, а також позивачем не надано для перевірки інших підтверджуючих документів про фактичне отримання та використання послуг у своїй господарській діяльності.

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт).

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи не вбачається, що консультаційні, інформаційні та маркетингові послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності; позивачем не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення кількості покупців та постачальників продукції, розширення товарного асортименту, що вплинуло на збільшення прибутку підприємства.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним рішень про визначення податкових зобов'язань (окрім допущеної технічної помилки в акті перевірки).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним визначення відповідачем податкових зобов'язань по наведеним господарським операціям, через що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, з вищевказаних мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Тернопільського комбінату хлібопродуктів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.01.2010р. в адміністративній справі № 2а-3556/09/1970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: О.І.Довга

Н.В.Савицька