Ухвала суду № 25935973, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р.

справа № 2а-7946/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Прокопчук Т.С. Божко Л.А.

при секретарі судового засідання: Мачихін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі №2а-7946/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(далі –ПАТ «ЗАлК») звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року №0000800808.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000800808 від 14.06.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що перевіркою встановлено, що ПАТ «ЗАлК»було реалізовано готову продукцію за цінами нижче собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції, вважала, що судом не враховано приписи п.198.3 ст.198 ПК України, за наявності певних умов виникає право на податковий кредит. У зв’язку з цим судом помилково не прийнята до уваги позиція СДПІ про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду можуть бути віднесені суми податків нараховані (сплачені) у зв’язку із виготовленням товарів з метою подальшого використання в межах господарської діяльності, яка повинна бути спрямована на отримання доходу. При придбанні складових для виготовлення власної продукції позивачем було сплачено сум податків більш, ніж отримано в результаті подальшої реалізації вже готової продукції, в результаті такої реалізації витрати на виготовлення значно перевищують доходи від реалізації, висновки акту перевірки свідчать про те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може здійснюватися за рахунок отримання бюджетного відшкодування.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень Господарського кодексу України підприємство займається самостійно на власний ризик господарською діяльністю, яка здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, висновки перевірки є помилковими та прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки, не відповідають положенням Податкового кодексу України, обов’язковою умовою для віднесення ціни (вартості) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, на валові витрати є саме їх (товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, а не її ціни (вартості) подальше використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що з 10.05.2011 року по 23.05.2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(ПАТ «ЗАлК»є правонаступником) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2011 року. Перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, п.5.7, 5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2011 року на загальну суму 315303 грн. Порушення полягало у тому, що ПАТ «ЗАлК»у лютому 2011 року було реалізовано готову продукцію у кількості 1923,349 тонн на загальну суму 47714787,90 грн., фактична собівартість виробництва якої дорівнює 49178212,48 грн. Частину продукції було реалізовано за ціною нижче собівартості, а саме: алюміній в чушках А7, А8; злитки алюмінієві циліндричні А7; злитки циліндричні алюмінієвого сплаву АД31 д-175 мм; катанку алюмінієву марок АКЛП-ПТ-7Е-9,5 мм, АКЛП-ПТ-5Е-9,5 мм, АКЛП-ПТ-5Е-12 мм, АКЛП-ПТ-5Е-15,12 мм, АКЛП-ПТ-5Е-9,5 мм у кількості 1840,496 тонн, собівартість якої дорівнює 47084848,05 грн., реалізовано на суму 45310091,79 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації вище перерахованої готової (основної) продукції у сумі 1774756,26 грн. За даними фактичної калькуляції собівартість основних видів продукції ПАТ «ЗАлК», при загальному розмірі операційних витрат у лютому 2011 року у сумі 43033107,88 грн. матеріальні витрати дорівнюють 38226432,46 грн., що складає 88,83% від загальної суми. Відповідно зазначеного, частка матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за лютий 2011 року становить 1576515,99 грн. без ПДВ (1774756,26*88,83%). СДПІ у ході перевірки було визначено суму ПДВ по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог ПК України в подальшому не було використано в оподатковуваних операціях в межах здійснення господарської діяльності. (а.с.34-49).

За результатами перевірки 14.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000800808, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі315303 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (а.с.59).

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Методи та порядок визначення звичайної ціни визначені ст. 39 ПК України, але дана стаття набирає чинності з 01.01.2013 (згідно з п. 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України) до вступу в дію ст. 39 цього Кодексу застосовується п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п. 8 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України).

Згідно пунктів1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи із загальних правил, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), зокрема, враховуються інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом.

Як пояснив представник позивача, перевищення собівартості продукції ПАТ «ЗАлК»над ціною її реалізації пов’язано виключно з діючими економічними та ринковими факторами, при формування ціни на продукцію використовувались офіційні котирування Лондонської Біржі Металів на алюміній. Ці твердження не були спростовані відповідачем.

Відповідно пп.14.1.36 ПК України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У свою чергу, положення ст.42 Господарського кодексу України підприємництво визначають, зокрема, як самостійну на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналізуючи обставини справи та вище приведені норми законодавства, колегія суддів не погоджується з думкою відповідача про те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не може впливати на бюджетне відшкодування сум ПДВ.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначається ст.200 ПК України, згідно якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2011 року №0000800808 прийняте з порушенням податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін. як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року у справі №2а-7946/11 –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2012 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко