Постанова № 25927326, 05.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5864/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6896946,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Лисисчанськвугілля" адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році в розмірі 6896946,06 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 на підприємстві відповідача у 2011 році замість 225 інвалідів працювало 81. Таким чином, за 144 робочі місця які були не зайняті інвалідами, відповідач до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 6755088,96 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документами, а саме: розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості, а також звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2011 рік від 16.01.2012 року. Розмір пені в сумі 141857,10 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Усього сума заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає 6896946,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив, стягнути зазначену в позову суму заборгованості.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що підприємством щомісячно здавалися звіти форми 3-ПН із зазначенням наявності вакансій для працевлаштування інвалідів, до того ж в деяких відокремлених підрозділах відповідача було працевлаштовано інвалідів більше, ніж передбачено нормативом. Відповідач вважає, що ним було здійснено всіх можливих заходів для дотримання встановленого законом нормативу працевлаштування інвалідів, а відтак, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно Положення про Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 № 81,- Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів -є територіальним органом бюджетної установи - Фонд соціального захисту інвалідів.

Відповідно до п.4 зазначеного Положення основним завданням відділення Фонду є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації на території Луганської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів;

- виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені є публічно - правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, використовує найману працю та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць (а.с. 142-161).

Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна).

Відповідачем був поданий до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік Форми № 10-ПІ, зареєстрований позивачем 21.02.2012 (а.с.13).

Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а.с.13), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 5631 працівник, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 81 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено 225 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 46910,34 грн.

Разом з цим, відповідачем у звіті самостійно було визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6755088,96 грн.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII).

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.

Судом встановлено, що відповідач має в своєму складі 12 відокремлених підрозділів, кожним з яких також здавалася форма звітності 10-ПІ та щомісячні звіти 3-ПН.

Інформацію щодо подання відокремленими підрозділами звітності та виконання ними нормативу працевлаштування інвалідів у 2011 році можна представити наступним чином:

ВП "Шахта Капустіна" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 44 особи, фактично працювало - 22, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 17, т.2, 174-199, т.1);

ВП "Шахта Привільнянська" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 43 особи, фактично працювало - 12, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 85-97, т.1);

ВП "Шахта Новодружевська" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 33 особи, фактично працювало - 12, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 111-123, т.1);

ВП "Шахта ім. Мельникова" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 80 осіб, фактично працювало - 14, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 44-56, т.1);

ВП "Управління по забезпеченню та збуту продукції" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 3 особи, фактично працювало - 3 - норматив виконано, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 43 т.1);

ВП "Інформаційно-обчислювальний центр" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 3 особи, фактично працювало - 2, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 57-70, т.1);

ВП "Автобаза" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 5 осіб, фактично працювало - 6 осіб - норматив виконано, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 42 т.1, 3, 20-31 т.2);

ВП "Учбово-курсовий комбінат" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 1 особа, фактично працювало - 2, норматив виконаний - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 18, т.2);

ВП "Шахтобудівельне управління" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 6 осіб, фактично працювало - 2, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 98-110, т.1);

ВП "Вузол виробничо-технологічного зв'язку" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 1 особа, фактично працювало - 1 - норматив виконано, крім того щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначенням наявності вакансії для працевлаштування інвалідів, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 72-84, т.1);

Виконавчий апарат ВАТ "Лисичанськвугілля" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 4 особи, фактично працювало - 3, протягом звітного періоду щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН із зазначення наявності вакансій для працевлаштування інвалідів - відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій (а.с. 29-41);

ВП "Санаторій-профілакторій Привілля" відповідно до звіту 10-ПІ норматив інвалідів - 3 особи, фактично працювало - 2, протягом звітного періоду звіти форми 3-ПН подавалися до міського центру зайнятості без відміток про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів - не виконано вимоги щодо дотримання нормативу (а.с. 4-16, т.2).

Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем було вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центу зайнятості інформації про наявні вакансії.

В зв'язку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування ", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем було допущено порушення встановленого законом обов'язку щодо дотримання нормативу працевлаштування інвалідів лише по відокремленому підрозділу Санаторій-профілакторій "Привілля" в частині недотримання нормативу на 1 особу (норматив 3, фактично працювало 2) та не повідомлення центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів протягом року, а протягом 5 місяців взагалі здавалися пусті звіти без зазначення наявності вакансій (а.с. 5-16, т.2).

Отже відповідач повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію за 1 нестворене робоче місце для інваліда в розмірі 46910 грн. 34 коп., та пеню за прострочення строку сплати санкції у розмірі 46910,34*0,02%*105 днів = 1211,21 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6896946,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ, вул. Малиновського-1, ід. код 32359108, на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ід. код 13396264 адміністративно-господарські санкції в сумі 46910,34 (сорок шість тисяч дев'ятсот десять гривень 34 коп.) та пеню в сумі 1211,21 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 21 коп.).

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 10.09.2012.

СуддяА.М. Каюда