Постанова № 25927118, 06.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.09.2012 р. справа № 2а- 8915/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Малахова Ю.А.,

відповідача - Павленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Техекс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням редакційних виправлень) скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000192220 від 09.07.2012р., №0000202220 від 09.07.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач послався на безпідставність висновків Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Металург-2010», оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, послуги отримані, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень зазначивши, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ТОВ «БК «Техекс»вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у сумі 634.223,00 грн. та податок на додану вартість на суму 551.498,00 грн., за рахунок відображення в обліку з ПДВ та податку на прибуток показників складених ТОВ «Металург-2010»первинних документів за нікчемними правочинами, бо за висновками ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова (податковий орган, де на обліку знаходиться ТОВ «Металург-2010») ведення даним суб'єктом права господарської діяльності є неможливим. Посилаючись на викладені доводи, представник відповідача у судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «БК «Техекс», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом -37311909, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Індустріальній МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС.

З 08.06.2012 р. по 15.06.2012 р. Індустріальною МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «БК «Техекс»(ідентифікаційний код - 37311909) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Результатами перевірки оформлені актом від 18.06.2012 року № 1179/22-207/37311909.

09.07.2012 року з посиланням на даний акт Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000202220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 634.223,00грн. (основний платіж -634.223,00грн., штраф - 0,00грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000192220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 827.247,00грн. (основний платіж - 551.498,00грн., штраф -275.749,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 18.06.2012 року № 1179/22-207/37311909 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «БК «Техекс»п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Металург-2010», котрі реально не відбулись.

За матеріалами справи судом встановлено, а представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010» (ідентифікаційний код - 37365818) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за грудень 2011 року від 29.02.2012 р. № 344/23-30/37365818, яким встановлено, що у ТОВ «Металург-2010»наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності .

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 18.06.2012 року № 1179/22-207/37311909, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив, що 17.10.2011 р. між позивачем, ТОВ «Будівельна компанія «Техекс»(в якості орендаря), та ТОВ «Металург-2010»(в якості орендодавця) було укладено договір оренди рухомого майна № 1710/1, предметом якого є передача у строкове платне користування рухомого майна згідно специфікації, а саме: пересувних електростанцій, насосів, апаратів газової сварки, агрегатів для зварювання тощо. 24.10.2011 р. між позивачем, ТОВ «Будівельна компанія «Техекс»(в якості покупця), та ТОВ «Металург-2010»(в якості постачальника) укладено договір № 2410/1, предметом якого є постачання будівельних матеріалів, сантехнічної та іншої продукції згідно накладних.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочин були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, згадані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Металург-2010»податкові накладні від 01.12.2011 р. № 3 на загальну суму 321.789,77 грн. (у тому числі ПДВ -53.631,63 грн.), від 02.12.2011 р. № 4 на загальну суму 477.730,01 грн. (у тому числі ПДВ -79.621,67 грн.), від 02.12.2011 р. № 297 на загальну суму 394.176,00 грн. (у тому числі ПДВ -65.696,00 грн.), від 05.12.2011 р. № 298 на загальну суму 16.631,82 грн. (у тому числі ПДВ -2.771,97 грн.), від 05.12.2011 р. № 299 на загальну суму 197.114,04 грн. (у тому числі ПДВ -32.852,34 грн.), від 05.12.2011 р. № 300 на загальну суму 218.449,02 грн. (у тому числі ПДВ -36.408,17 грн.), від 05.12.2011 року № 301 на загальну суму 147.073,03 грн. (у тому числі ПДВ -24.512,17 грн.), від 09.12.2011 р. № 302 на загальну суму 56.484,44 грн. (у тому числі ПДВ -9.414,07 грн.), від 26.12.2011 р. № 303 на загальну суму 30.566,03 грн. (у тому числі ПДВ -5.094,34 грн.), від 22.12.2011 р. № 304 на загальну суму 18.232,57 грн. (у тому числі ПДВ -3.038,76 грн.), від 01.12.2011 р. № 305 на загальну суму 1.829,57 грн. (у тому числі ПДВ -304,93 грн.), від 19.12.2011 р. № 306 на загальну суму 407.129,40 грн. (у тому числі ПДВ -67.854,90 грн.), від 22.12.2011 р. № 307 на загальну суму 20.409,76 грн. (у тому числі ПДВ -3.401,63 грн.), від 22.12.2011 р. № 308 на загальну суму 560.833,0 грн. (у тому числі ПДВ -93.472,32 грн.), від 26.12.2011 р. № 309 на загальну суму 246.670,64 грн. (у тому числі ПДВ - 41.111,77 грн.), від 26.12.2011 р. № 310 на загальну суму 4.294,88 грн. (у тому числі ПДВ -715,81 грн.), від 26.12.2011 р. № 311 на загальну суму 54.667,38 грн. (у тому числі ПДВ -9.111,23 грн.), від 26.12.2011 року № 312 на загальну суму 134.666,32 грн. (у тому числі ПДВ -22.444,39 грн.), від 21.12.2011 року № 313 на загальну суму 239,62 грн. (у тому числі ПДВ -39,94 грн.) та видаткові накладні № 0112-33 від 01.12.2011 р., № 0212-13 від 02.12.2011 р., № 0212-14 від 02.12.2011 р., № 0512-17 від 05.12.2011 р., № 0512-18 від 05.12.2011 р., № 0512-19 від 05.12.2011 р., № 0512-20 від 05.12.2011 р., № 0912-18 від 09.12.2011 р., № 2112-6 від 26.12.2011 р., № 2212-7 від 22.12.2011 р., рахунки-фактури № 01121 від 01.12.2011 р., № 02121 від 02.12.2011 р., № 02122 від 02.12.2011 р., № 05122 від 05.12.2011 р., № 05121 від 05.12.2011 р., № 05123 від 05.12.2011 р., № 05124 від 05.12.2011 р., № 09121 від 09.12.2011 р., № 26121 від 26.12.2011 р., акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 39 від 01.12.2011 р., № 40 від 19.12.2011 р., № 41 від 22.12.2011 р., № 42 від 22.12.2011 р., № 43 від 26.12.2011 р., № 44 від 26.12.2011 р., № 45 від 26.12.2011 р., № 46 від 26.12.2011 р., № 47 від 21.12.2011 р.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення № 115 від 05.03.2012 р. на суму 442.792,63 грн., № 213 від 10.04.2012 р. на суму 195.000,00 грн., № 208 від 09.04.2012 р. на суму 425.000,00 грн., № 33 від 20.01.2012 р. на суму 237.994,91 грн., №34 від 20.01.2012 р. на суму 145.890,04 грн., №53 від 26.01.2012 р. на суму 373.534,14 грн., №66 від 01.02.2012 р. на суму 190.000,00 грн., №109 від 03.03.2012 р. на суму 504.970,82 грн., № 129 від 13.03.2012 р. на суму 165.000,00 грн., № 119 від 06.03.2012 р. на суму 362.236,55 грн., №199 від 05.04.2012 р. на суму 435.000,00 грн., №200 від 06.04.2012 р. на суму 480,000,00 грн. засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та отриманих послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 01.12.2011 року, від 02.12.2011 року, від 05.12.2011 року, від 09.12.2011 року, від 26.12.2011 року.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджуються матеріалами справи, у подальшому придбаний товар та орендоване рухоме майно, позивачем були використано у власній господарській діяльності з метою виконання позивачем умов договору субпідряду № 16-06/11 від 16.06.2011 року, договору підряду № 05/10-11 від 05.10.2011 року, договору підряду № 4-1 «б»/146 від 14.03.2011 року, договору № 87 від 21.09.2011 року.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг з оренди майна в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ «БК «Техекс»товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6 і 8 Конституції України, ст. 2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Металург-2010»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року від 29.02.2012 року № 344/23-30/37365818.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ «БК «Техекс»або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки МДПІ про формування позивачем витрат з податку на прибуток і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст. ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування ТОВ «БК «Техекс»податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Металург-2010», то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ «БК «Техекс»податкового правопорушення.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрим встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Техекс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000192220 від 09.07.2012р., №0000202220 від 09.07.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.09.2012р.

Суддя А.В. Сліденко