Постанова № 25911016, 05.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Справа № 5019/769/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Вознюк Є.В.

відповідача: представник Харченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.12р. у справі № 5019/769/12 (суддя Качур А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Костопількомуненергія"

про стягнення в сумі 177 741 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2012 року у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5019/769/12 судді Філіпової Т.Л., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5019/769/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/769/12 від 12.06.12р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Костопількомуненергія" на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг у розмірі 159257,81 грн., інфляційні витрати -в розмірі 796,29 грн., пеню в розмірі 3255,07 грн., 3% річних у розмірі 29,53 грн., 7% штрафу в розмірі 5574,02 грн. та 3555,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення пені в розмірі 3255,07 грн. та 7% штрафу в розмірі 5574,02 грн. позивачу відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 177741,81 грн. з яких: борг у розмірі 159257,81 грн., інфляційні втрати - 796,29 грн., пеня в розмірі 3255,07 грн., 3% річних у розмірі 29,53 грн., 7% штрафу в розмірі 5574,02 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. Однак стосовно розміру нарахованої позивачем пені, то суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є обґрунтованим, а відтак розмір пені та штрафу, нарахованої позивачем підлягає зменшенню на 50 %.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.06.12р. у справі 5019/769/12 в частині відмови в задоволенні пені та 7% штрафу скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що під час судового засідання відповідачем не було надано належних та допустимих доказів щодо того, чи дійсно обставини, на які посилається відповідач є винятковими для зменшення пені та 7% штрафу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві. В судовому засіданні представник відповідача також заперечила проти апеляційної скарги та додатково зазначила, що 04.09.12 р. було вирішено питання про перерахування суми основного боргу за рахунок субвенцій з державного бюджету в сумі 159257,81грн.

Представник апелянта не підтвердив надходження зазначеної суми на рахунок підприємства, однак про дану обставину був обізнаний.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі продавець, позивач) з однієї сторони та Комунальним підприємством «Костопількомуненергія» (надалі покупець, відповідач) з іншої сторони було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2419/11 від 30.09.2011 року (надалі договір) відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природній газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 5940,0 тис.куб.м.

За умовами п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом п. 5.2. договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу природного газу від 11 жовтня 2011 року ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифами та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ-0%, на послуги транспортування -20%,-60,46 грн., всього з ПДВ -1309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної сплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до акту прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року позивач передав, а відповідач отримав імпортований природній газ на суму 360092,84 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений газ виконав частково, в зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем виникла заборгованість в сумі 159257,81 грн.

Рівненський апеляційний господарський суд перевіряючи доводи апеляційної скарги, а також користуючись правом, наданим йому статтею 101 ГПК України зазначає наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент розгляду спору місцевим господарським судом відповідачем доказів щодо сплати суми боргу не надано.

Таким чином вимога позивача про стягнення боргу у розмірі 159257,81 грн. є підставною та задоволена судом першої інстанції правомірно.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення із відповідача сум грошових коштів за невиконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п.6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Враховуючи умови п. 7.2. договору позивач нарахував відповідачу 6510,14 грн. пені та 11148,05 грн. штрафу.

Розрахунок суми пені та штрафу перевірявся місцевим судом, а також був перевірений судом апеляційної інстанції та визнаний законним та обґрунтованим.

Поряд з тим суд першої інстанції, скориставшись правом, наданим йому пунктом третім статті 83 Господарського процесуального кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, зменшив розмір пені та штрафу на 50% з огляду на таке.

Зменшення розміру пені можливе виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Зазначена правова позиція відображена у пункті 2.4 роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.94р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Судом першої інстанції враховано, і до речі підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем частково виконано зобов'язання по оплаті заборгованості.

Представник відповідача звертає увагу колегії суддів, що заборгованість могла б бути сплаченою повністю, однак у зв'язку із значною несплатою заборгованості населенням, бюджетними та іншими організаціями за послуги теплопостачання на момент розрахунків та судове провадження підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому стані.

Суд першої інстанції також вірно врахував різницю в тарифах на виробництво теплової енергії та обсяг невідшкодованої різниці в тарифах, що виникла в КП "Костопількомуненергія" за 2011 рік в розмірі 997,6 тис. грн. та за І квартал 2012 року в розмірі 118,0 тис. грн.

Судом апеляційної інстанції у представника позивача з'ясовано, чи є зменшена судом першої інстанції сума пені та штрафу (а вона становить 8829,09грн) визначальною при формуванні дохідної частини компанії, на що останній пояснив, що зазначена сума є частиною відповідальності за невиконання зобов'язання відповідачем, і політика компанії полягає у стягненні всіх належних підприємству сум, оскільки у ряді випадків підприємство також несе фінансові санкції перед своїми постачальниками. Однак надаючи пояснення на запитання колегії суддів, чи стягнуті усі кошти із підприємств споживачів природного газу, і чи у порівнянні із нестягнутими сумами заборгованості (лише заборгованості) зменшена сума пені та штрафу є надміру значною, представник погодився, що така сума є не значною.

Відтак суд апеляційної інстанції у сукупності усіх обставин погоджується із висновком господарського суду Рівненської області про зменшення у даному випадку суми пені та штрафу на 50% та також констатує, що пеня та штраф не можуть бути основною складовою при формуванні активів та пасивів підприємства.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, щодо стягнення зменшеного на 50% розміру пені (в сумі 3255,07грн.) та штрафу (в сумі 5574,02грн.)

Позивачем, окрім стягнення пені та штрафу, нараховано та стягнено три проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем, та які не оспорюються сторонами і розмір яких за період прострочення з 14.11.2011 року по 17.02.2012 року відповідно становить 29,53грн. та 796,29грн.

В силу пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача сумі 177741,81 грн. з яких: боргу у розмірі 159257,81 грн., інфляційних втрат - 796,29 грн., пені в розмірі 3255,07 грн., 3% річних у розмірі 29,53 грн., 7% штрафу в розмірі 5574,02 грн. прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.06.12 р. у справі № 5019/769/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Справу №5019/769/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.