Постанова № 25911037, 05.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р. Справа № 17/25/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Бугай Н.С.,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.12р. у справі № 17/25/2012/5003 (суддя Стефанів Т.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

про стягнення 7 590 133,39 грн.

За участю представників:

Позивача - Вознюк Євген Володимирович ( довіреність № 14-310 від 07.02.2012 р. )

Відповідача (скаржника) - Рибаченко Інна Володимирівна ( довіреність № 02/1119 від 03.09.2012 р. )

До початку розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №17/25/2012/5003 судді Крейбух О.Г., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2012р., змінено склад суду у даній справі. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Дужич С.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.07.2012р. у справі №17/25/2012/5003 (суддя Стефанів Т.В.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 7 590 133,39 грн. -задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код 33126849, вул.600-річчя, 13, м. Вінниця, 21021) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) - 6 458 262,05 грн. боргу, 513367,38 грн. пені, 452 078,34 грн. 7% штрафу, 67 296,03 грн. інфляційних, 99 129,59 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 117-119).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити в частині стягнення пені у розмірі 513 367,38грн. та 452 078,34 грн. 7% штрафу. Прийняти нове рішення, яким публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення пені та 7 % штрафу відмовити. (арк.справи 127-131).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що договір на купівлю-продаж природного газу за № 14/2414/11 від 30.09.2011р. передбачає, що "Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює одержання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Відповідно до протоколу № 1 засідання міської комісії з погашення заборгованості підприємств паливно - енергетичного комплексу від 23.05.2012р. визначений обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію для населення, що вироблялась, транспортувалась і постачалась підприємством КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" за 2010р., 2011р., перший квартал 2012р. в сумі 100262,100тис. грн. Зокрема, за 2010р. - 20214,00тис. грн., 2011р. - 57083,6 тис. грн., І кв. 2012р. 22964,4 тис.грн.

Вважає, що заборгованість за договором від 30.09.2011р. за № 14/2414/11 виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції і яка не була погашена бюджетними коштами як різниця в тарифах. У відсотковому виразі споживання теплової енергії населенням м. Вінниці становить 83,4 % Гкал, заборгованість населення за надані послуги складає 29483,5 тис. грн. КП ВМР "Вінницяміськтелоенерго" здійснює постійну роботу по стягненню заборгованості за надані послуги в судовому порядку.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує ст.83 ГПК України, ст.ст. 218, 233, ГК України, ст.ст. 551, 614 ЦК України, ст.ст.8, 20 Закону України «Про теплопостачання», ст.23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», Постановою КМ України від 11.06.2012р. за №517 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Скаржник вважає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. у справі №17/25/2012/5003 апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 126).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2012р. представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача не скористався правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, відзив на апеляційну скаргу суду представив, однак в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.12 р. у справі №17/25/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30.09.2011 р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) уклало з комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (покупець) договір № 14/2414/11 на купівлю-продаж природнього газу (арк.справи 8-13), а також додаткову угоду № 1 до вказаного договору (арк.справи 14).

Згідно п.1.1 вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити газ на умовах цього договору.

Сторони передбачили (п. 2.1 договору), що продавець передає покупцю з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 167 000 000.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 11.10.2011 р. сторони встановили, що з 11.10.11р. п. 5.2 договору викласти в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 гривень. Ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1309,20 гривень».

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. Уразі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Позивач, на виконання умов договору, передав у власність покупцю протягом жовтня 2011р. природний газ на суму 12 494 948,50 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.10.2011 р. (арк.справи 15,16).

Відповідач свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав. Оплатив за отриманий природний газ лише на суму 6 036 686,45 грн., що стверджується виписками по рахунках (арк.справи 21, 22).

В матеріалах справи відсутні докази оплати 6 458 262,05 грн. боргу за поставлений йому природний газ.

За неналежне виконання умов договору позивачем було нараховано 513 367,38 грн. пені, 452 078,34 грн. 7% штрафу, 67 296,03 грн. інфляційних та 99 129,59 грн. 3% річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст.692 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №14/2414/11 від 30.09.2011 року на купівлю-продаж природного газу за комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" утворилась заборгованість в розмірі 6 458 262,05 грн. Факт заборгованості підтверджується актами приймання-передачі природного газу, виписками по рахунку.

Отже, вимогу позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 6 458 262,05 грн. є обгрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи, а тому правомірно задоволено місцевим господарським судом

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. Уразі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 ГК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України, встановлено види штрафних санкцій, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором №14/2414/11 від 30.09.2011 року на купівлю-продаж природного газу передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а тому господарський суд Вінницької області прийшов до вірного висновку, що відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати отриманого природного газу.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судами факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати газу колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунок пені та 7 % штрафу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: 513 367,38 грн. пені та 452 078,34 грн. 7% штрафу.

Також згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок перерахунок заявлених до стягнення індексу інфляції та 3% річних, колегія суддів встановила, що вони здійснені в межах чинного законодавства та умов договору.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 67 296,03 грн. інфляційних та 99 129,59 грн. 3% річних підлягають задоволенню

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на рішення господарського суду Вінницької області від 09.07.12р. у справі № 17/25/2012/5003 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Філіпова Т.Л.