Рішення № 25910336, 06.09.2012, Господарський суд Чернігівської області

06.09.12 Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів, пр.Миру, 20 Тел.798-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

06.09.2012 р. Справа № 5028/15/53/2012(5011-68/7110-2012).

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», вул. Братська,14, м. Київ, 04070, адреса для листування: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Аріес», 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 11/106, оф.3.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4.

Про стягнення 6 706,40 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з»явився.

Від відповідача: не з»явився.

С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6 706,40 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду м. Києва було порушено провадження по справі №5011-68/7110-2012 за вказаним позовом, а ухвалою цього ж суду від 31.07.2012 р. матеріали справи направлені за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.08.2012 р. справу прийнято до розгляду і присвоєно їй №5028/15/53/2012(5011-68/7110-2012).

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника до суду не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка направлена за поштовою адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві (м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4.), і яка внесена до єдиного державного реєстру юридичних осіб як місцезнаходження відповідача (копія довідки на а.с.83-109 т.1), повернута без вручення з довідкою листоноші «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до абзацу 1 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання)сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене суд вважає, що направлення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі за адресою, вказаною в позовній заяві (м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4), яка відповідає адресі державної реєстрації відповідача, є належним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи.

Не з'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Клопотанням від 04.09.2012 р. представник позивача просить розглянути справу без участі його повноважного представника на підставі наявних доказів, що не суперечить закону, а тому вказане клопотання судом задовольняється.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Постановою судді Калінінівського району м. Донецька від 02.08.2010 р. встановлено, що 29.06.2010 р. о13 год. 30 хв. Смолянінов Денис Юрійович, керуючи автомобілем марки Оpel vectra д/н АН 9211 ЕО по пр. П. Комунарів в Калінінвському районі м. Донецька (територія ринку Мотодром) рухаючись заднім ходом, не переконався що це буде безпечним та скоїв ДТП з автомобілем Renault symbol д/н АН 7646 ЕА, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій порушив п.10.9 ПДР України. На нього накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

30.06.2010 р. було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) яким зафіксовано механічні ушкодження, які були отримані автомобілем Renault symbol д/н АН 7646 ЕА. За рахунком від 02.07.2010 р. СПД Харченко А.В. вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 8 360 грн.

Оскільки між Бутирським Д.А., який керував автомобілем Renault symbol д/н АН 7646 ЕА під час ДТП, і Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було укладено договір №0315-а/10 Доф (Мак) від 03.06.2010 р. добровільного страхування наземного транспорту «все включено»яким застраховано автомобіль Renault symbol д/н АН 7646 ЕА в тому числі і від збитків внаслідок ДТП, Бутирський Д.А. звернувся 30.06.2010 р. із заявою до позивача про виплату страхового відшкодування.

18.08.2010 р. позивачем складено страховий акт №0315-а/10 Доф(Мак)-1 яким визнано, що сказана подія є страховою, розраховано виплати у сумі 6 706,40 грн. на розрахунковий рахунок ПАО «Індекс Банк».

Платіжним дорученням №3602 від 21.08.2010 р. позивачем перераховано на рахунок ПАО «Індекс Банк»6 706,40 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно страхового акту №0315-а/10 Доф(Мак)-1 від 18.08.2010 р. (Бутирський Д.А).

Цивільно-правова відповідальність Смолянінова Дениса Юрійовича була застрахована відповідачем згідно полісу №ВЕ №495682 з строком дії 21.05.2010-20.05.2011 р., транспортний засіб- Оpel vectra д/н АН 9211 ЕО, ліміт по майну -25 500 грн., франшиза -510 грн. що підтверджується листом з додатком Моторного (транспортного) страхового бюро України (т.1 а.с.43-44).

Позивачем 16.01.2012 року була направлена відповідачу заява про регресні вимоги на суму 6706,40 грн. (т.1 а.с.33-34).Відповіді на заяву відповідач не надав, коштів не сплатив.

Згідно ст. 1 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР "Про страхування" (надалі -Закон № 85/96-ВР), страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 3 Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон №1961) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 Закону № 1961 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Згідно ч.ч.1.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України:

„1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку."

Згідно ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України:

"Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення."

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

"Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом."

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

"1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі."

Згідно ст.1192 Цивільного кодексу України:

„З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі."

Згідно ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України:

"Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом."

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року N85/96-ВР, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч.1. ст. 22 Закону №1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Разом з тим, згідно ч.12.1. ст.12 Закону №1961:

"Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту."

Крім того, відповідно до ч.36.6. ст.36 Закону №1961:

"Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування."

Таким чином, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшений на суму франшизи (6 706,40-510).

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню на суму 6 196,40 грн. В решті позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 4, код 23498273, на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», вул. Братська,14, м. Київ, код 20474912, 6 196,40 грн. сплаченого страхового відшкодування та 1609 грн. 50коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову -відмовити.

Суддя Ю.В. Федоренко