Рішення № 25905209, 03.09.2012, Апеляційний суд Херсонської області

03.09.2012

Справа № 22ц-/2190/1849/2012 Головуючий в І інстанції

Крапівіна О.П.

Категорія:27 Доповідач Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :

головуючого Колісниченка А.Г.,

суддів Капітан І.А.,

Вадзінського П.О.,

при секретарі Дремлюзі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

До суду, із зазначеним позовом звернувся ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що восени 2010 року між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість про те, що він бере в оренду, терміном на один рік належну відповідачу землю, за що ОСОБА_4 був даний завдаток в сумі дванадцять тисяч гривень. Також сторонами було обумовлено, що восени 2010 року земельна ділянка,перед переданням її позивачу має бути зорана відповідачем. Однак, ОСОБА_4 в обумовлений строк земельну ділянку не зорав, і подальші відносини з ним втратили для позивача сенс. Тому він попросив ОСОБА_4 повернути гроші. Відповідач з цим погодився, але повідомив, що гроші поверне тільки через декілька місяців, так як на даний час в нього такої суми не має. Оскільки, борг так і не повернуто, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача борг в розмірі дванадцяти тисяч гривень, а також відповідно до написаної власноруч відповідачем розписки по сорок гривень за кожний день користування коштами, тобто три тисячі шістсот вісімдесят гривень. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі трьох тисяч гривень, та витрати на юридичну допомогу у сумі однієї тисячі гривень.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 суму боргу 12000 грн., та судові витрати в сумі 306,8 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 у поданій ним апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати, та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

У судовому засіданні, представник апелянта ОСОБА_5 наполягав на задоволенні скарги, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

ОСОБА_4, до суду не з'явився, надіслав до суду заяву з клопотанням про відкладення слухання справи, у зв'язку з хворобою матері, яка знаходиться на його піклуванні, однак належних доказів на підтвердження факту неможливості з'явитися до суду не надав. З наявного в матеріалах справи поштового повідомлення вбачається, що сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином. Зважаючи на це, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача,учасників процесу, що з'явились до судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції, в частині відмови позивачу у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди, законним та обґрунтованим, оскільки відшкодування такої шкоди у спірних правовідносинах законом не передбачено і сторонами у договорі не обумовлювалось.

Також правильно відмовлено судом у стягненні 1000 грн. в рахунок витрат на юридичну допомогу у зв'язку із відсутністю належних доказів, які за законом давали б підстави для такого відшкодування.

Разом з тим, в частині відмови позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відсотків за договором, рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з огляду на наступне.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про стягнення відсотків за договором, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні позикові зобов'язання, а тому немає підстав для їх стягнення. Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може через те, що суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що восени 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була досягнута домовленість про оренду позивачем земельної ділянки відповідача. ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 гроші у сумі 12 000 грн. як аванс. При цьому сторонами було обумовлено, що земельна ділянка перед передачею її ОСОБА_3 має бути зорана відповідачем. Однак, цієї умови ОСОБА_4 не виконав, внаслідок чого подальші відносини з ним втратили для ОСОБА_3 сенс. Тому позивач попросив повернути йому передані гроші. Проти цього ОСОБА_4 не заперечував, однак у зв'язку із відсутністю у нього грошей пообіцяв повернути борг до 24.07.2011 року про що 23.04.2011 року видав розписку(а.с.5). При цьому, ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання починаючи з 01.05.2011 року сплачувати ОСОБА_3 в рахунок відсотків за користування грошима у розмірі 40 грн. за кожен день.

Відповідно до ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що 23.04.2011 року сторони за обопільною домовленістю припинили раніше існуюче між ними зобов'язання і замінили його на позикове зобов'язання про що свідчить розписка, видана ОСОБА_3 ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 процентів за договором позики є обґрунтованими.

Оскільки відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України справа розглядається судом в межах заявлених позовних вимог, то колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості за відсотками, яку він зазначив у поданій ним позовній заяві.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за договором скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, 3680 грн. в рахунок відсотків за договором позики.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий Колісниченко А.Г.

судді Капітан І.А.

Вадзінський П.О.