Ухвала суду № 25903479, 21.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. справа № 2а-0870/8357/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участі секретаря -Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі №2а-0870/8357/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення -рішення №0000380808 від 13.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5768326 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн., №0000390808 від 13.05.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 24240927 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки посадових осіб ДПІ щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань та завищення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року позовні вимоги ВАТ «Запорізький завод феросплавів»задоволено. Постанова суду мотивована не відповідністю висновків посадових осіб ДПІ, які зроблено в Акті перевірки, вимогам податкового законодавства, яким визначено підстави та порядок формування платником податкового кредиту підприємства та підстави набуття права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, який включено у попередню оплату за товари, без фактичного отримання таких товарів.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведена документальна позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення в ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 21.04.2011 р. № 92/08-08/00186542, в якому зроблено висновки про порушення позивачем:

- на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997 ПАТ "ЗФЗ" завищило суму бюджетного відшкодування, заявлену у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011р. на загальну суму ПДВ 24 240 927,00грн.

- на порушення п.198.3 ст.198, п.200.1-200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 та порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПАУ №166 від 30.05.1997 ПАТ "ЗФЗ" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками січня 2011 року на суму 5 768 326,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Висновки щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування та заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтуються на тому, що Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість, що сплачені у складі здійсненої попередньої оплати постачальникам: ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", ВАТ «Запорізький завод феросплавів», ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат»за продукцію.

В акті перевірки (сторінка 16) зазначено, що при перевірці достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року, встановлено, що згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоді (додаток 2 до податкової Декларації з ПДВ), залишок від'ємного значенням попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в звітному періоді: грудень 2010р. -24 240 927грн.

За наслідками проведеної попередньої документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Запорізький завод феросплавів»з питань достовірності нарахування відємного значенн податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 36 235 274грн., результати якої оформлено актом від 25.02.2011р. №38/08-08/00186542 від 25.02.2011р. встановлено порушення вимог абз.4 пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 30 009 253,00грн. по товарам сплаченим, але фактично не отриманим.

В акті перевірки зазначено, що фактично, відвантаження товару на адресу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" від вказаних постачальникам по передплаті в перевіряємому періоді не здійснювалося, у в зв'язку з цим, суми податку на додану вартість, що сплачені постачальникам, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають віднесенню до складу податкового кредиту.

Фактично з актів перевірки вбачається, що позиція СДПІ полягає у тому, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "поставка товарів", яке визначено в п. 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та поняття "продаж товарів", яке визначено в п. 1.31. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим, враховуючи відсутність поставки товару, підприємство не набуває право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені під час здійснення передоплати.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі винесені податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0000380808, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 768 326,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00грн.; № 0000390808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24 240 927,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжя є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України. Обґрунтовуючи такі висновки, суд першої інстанції вказав на те, що законом не встановлено обмежень щодо включення сум ПДВ, які сплачені у попередніх оплатах постачальникам, до складу податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ВАТ "Запорізький завод феросплавів" та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" укладено договори поставки №1007466 від 23.12.2010 та №1007467 від 23.12.2010. За умовами вказаних договорів поставки ВАТ "НЗФ" взяло на себе зобов'язання поставити і передати у власність ВАТ "ЗЗФ" коксову продукцію, а позивач в свою чергу зобов'язаний прийняти та оплатити таку продукцію в асортименті, в якості та кількості згідно специфікацій до відповідних договорів. Строк дії договорів встановлено до 31.12.2011р. і може бути продовжений за взаємною домовленістю сторін. На підтвердження виконання договорів позивач у грудні 2010 здійснив перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ "НЗФ" на загальну суму 145 600 000,00грн, в тому числі ПДВ - 24 266 666,66 грн. окремими платіжними дорученнями:

- № 174421 від 30.12.2010 року за коксовий горішок по договору № 1007466 від 23.12.2010 року; - 174420 від 30.12.2010 року за коксовий горішок по договору № 1007467 від 23.12.2010 року; податковими накладними, актами приймання-передачі продукції та залізничним документами.

На суму ПДВ, яка сплачена ВАТ «ЗФЗ»в ціні товару (згідно з наведеними платіжними документами) ВАТ «НЗВ» видав податкові накладні, що підтверджено реєстром отриманих та виданих податкових накладних ВАТ «ЗФЗ»за грудень 2010 року.

27.12.2010р. між ВАТ "Запорізький завод феросплавів" та ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір поставки № 115. Строк дії договорів встановлено до 31.12.2011р. і може бути продовжений за взаємною домовленістю сторін. У грудні 2010 року ВАТ "ЗЗФ" здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ "МГЗК" на загальну суму 30 000 000,00грн, в тому числі ПДВ - 5 000 000,00грн. платіжним дорученням № 174422 від 30.12.2010 року з призначенням платежу - за поставку концентрату марганцеворудного 2с по договору № 115 від 27.12.2010. ВАТ "МГЗК" виписало ВАТ "ЗЗФ" податкову накладну № 617 від 30.12.2010, якою підтверджено сплату ПДВ на загальну суму 5 000 000,00грн.

Крім цього, між ВАТ "Запорізький завод феросплавів" та ВАТ "Орджонікідзевский гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір поставки № Т1202/05 від 28.12.2010. Строк дії договорів встановлено до 31.12.2011р. і може бути продовжений за взаємною домовленістю сторін. У грудні 2010 року позивачем здійснило перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ "ОГЗК" на загальну суму 15 400 000, 00грн., в тому числі ПДВ - 2 566 666,67грн. платіжними дорученням № 174423 від 30.12.2010 з призначенням платежу - за поставку агломерату марганцевого згідно контракту № Т1202/05 від 28.12.2010. В свою чергу, ВАТ "ОГЗК" виписало податкову накладну № 349 від 30.12.2010, якою підтверджено сплату ПДВ на загальну суму 2 566 666,67грн.

З огляду на умови вказаних Договорів, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що поставка продукції повинна відбуватися на протязі всього терміну дії договорів, а не тільки у грудні 2010 року, як про це зазначено в Акті перевірки з огляду на час здійснених позивачем передплат.

Як вбачається з вказаних вище Актів перевірки, позиція податкового органу полягає у тому, що відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час віднесення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, на час здійснення передоплати товар не було фактично отримано позивачем, то і суми ПДВ, які сплачені у передоплаті, не можуть включатися до складу податкового кредиту та враховуватися при визначені бюджетного відшкодування.

З такими доводами податкового органу суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, яким з 01.01.2011р. визначається підстави та порядок набуття платником права на бюджетне відшкодування, Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п.200.4 ст.200 ПК України, в редакції з 01.01.2011р., якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Згідно із п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час віднесення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту (грудень 2010 року), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими ціль віно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Таким чином, норми Закону України «Про податок на додану вартість», яким на час спірних правовідносин регулювався порядок формування податкового кредиту, не мали обмежень щодо включення ПДВ, який сплачено у попередніх оплатах постачальникам, до податкового кредиту та при розрахунку бюджетного відшкодування, за умови фактичного отримання таких товарів (послуг).

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних рішень, податковим органом не заперечувалась наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму попередньої оплати за товар. Судом першої інстанції встановлено факт поставки товару, за вищевказаними договорами, що підтверджується наданими актами приймання-передачі продукції (період, після проведення перевірки), а судом апеляційної інстанції встановлено фактичне виконання сторонами Договірних зобов'язань, про що позивачем надано довідку про об'єми поставленої продукції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про неправомірність висновків відповідача щодо завищення податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, внаслідок включення до податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, які сплачені у попередній оплаті вартості придбаних товарів.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у даному випадку господарські зобов'язання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами купівлі-продажу та з метою безпідставно одержати з державного бюджету шляхом відшкодування ПДВ, що суперечить законодавчим підставам здійснення господарської діяльності.

З такими доводами відповідача суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав. Так, по-перше: встановлені судом обставини справи спростовують твердження СДПІ про нереальність господарських зобов'язань, оскільки під час розгляду справи встановлено, як факт сплати вартості товару, так і факт отримання товару позивачем. Вказані господарські зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами зауважень до яких, під час проведення перевірки, СДПІ висловлено не було. По-друге: вказуючи на те, що господарські зобов'язання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, СДПІ фактично вказує на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами. В той же час, відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі №2а-0870/8357/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 22.06.2012р..)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк