Ухвала суду № 25903475, 10.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. справа № 2-а/1121/12 (2а-1485/11)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги виконавчого комітету Світловодської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Спільного підприємства ТОВ "Світловодськпобут"

на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-а/1121/12 (2а-1485/11) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Світловодської міської ради, треті особи - СП ТОВ "Світловодськпобут", Комунальне підприємство "Світловодський міський водоканал", Комунальне підприємство "Зелене господарство", Комунальне підприємство "Господарник", Комунальне підприємство "Добробут", Житлово-експлуатаційні контори №№1,2,3,4,5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, за участю Світловодського міжрайонного прокурора про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили суд визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 15.03.2007 року №732 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг». В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що вказане рішення є регуляторним актом, прийняття такого акту передбачає дотримання певного порядку, визначеного чинним законодавством. Проте, відповідачем встановлений порядок прийняття рішення було порушено в частині неоприлюднення як проекту вказаного рішення так і самого рішення з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних осіб, їх об'єднань, як це передбачено ст.ст.9,13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-а/1121/12 (2а-1485/11) позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг»з часу набрання постановою суду законної сили. Зобов'язано відповідача Виконавчий комітет Світловодської міської ради невідкладно, після набрання постановою законної сили, опублікувати резолютивну частину постанови суду у виданні, в якому повинно було офіційно оприлюднено рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду змінити в частині дати, з якої рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг»визнається незаконним, в іншій частині просять постанову суду залишити без змін. Апеляційній скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини та дійшов вірного висновку про незаконність прийнятого рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг», проте помилково встановив, що таке рішення повинно бути визнано незаконним з моменту набрання законної сили судового рішення. На думку заявників апеляційної скарги, судом порушено ч.8 ст.171 КАС України, відповідно до якого суд визнає нормативно-правовий акт незаконним, тобто повністю, не вказуючи з якого строку.

Виконавчий комітет Світловодської міської ради та Спільне підприємство ТОВ "Світловодськпобут" також подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг»не є регуляторним актом в розумінні ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», воно не створює загальнообов'язкових стандартів, нормативів, норм, порядків чи правил, а містить лише індивідуальні приписи на виконання Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді і в межах такого Порядку, воно не встановлює, змінює чи скасовує норми права. Крім цього, на думку заявників апеляційної скарги, позивачами пропущено строк звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, що є підставою для залишення позову без розгляду. Апеляційна скарга виконавчого комітету Світловодської міської ради містить посилання й на те, що недотримання встановленого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»порядку оприлюднення проекту рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг»та самого цього рішення не може бути підставою для скасування самого рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене позивачами рішення за своєю правовою суттю є регуляторним актом. Процедура прийняття регуляторного акту визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Оскільки, відповідачем порушено процедуру прийняття оскарженого рішення, а саме те, що його проекти не було оприлюднено в засобах масової інформації, що призвело до відсутності аналізу регуляторного впливу, суд першої інстанції визнав оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень незаконним.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2. з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; 3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4. безсторонньо (неупереджено); 5. добросовісно; 6. розсудливо; 7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); 9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 6 березня 2008 року N 2 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З огляду на заявлені позовні вимоги, доводи апеляційних скарг, визначальними обставинами, для вирішення спірних правовідносин, є визначення правомірності оскарженого рішення відповідача, а саме чи прийняте таке рішення на підставі та у спосіб, що передбачені законами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області прийнято рішення від 15.03.2007р. №732 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг», яким, власне, і визначено виконавців житлово-комунальних послуг.

Вказане рішення має ознаки нормативно-правового акту, оскільки воно регулює правовідносини між мешканцями житлових будинків та комунальними підприємствами, які надають житлово-комунальні послуги; рішенням визначені виконавці, з якими, відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі мають право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

З аналізу вказаної норми права та суті оскарженого рішення вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким встановлені відповідні правила поведінки (норми права) у сфері надання житлово-комунальних послуг суб'єктами господарювання. Вказане рішення направлене на правове регулювання господарських відносин, не має характеру одноразового застосування і стосується не конкретної особи, а не визначеного кола осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень є регуляторним актом.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що проект регуляторного акту разом з відповідним аналізом регуляторного впливу не був оприлюднений з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних і юридичних осіб, їх об'єднань, у спосіб, передбачений ст.ст. 9,13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та прийнятий регуляторний акт не був належним чином оприлюднений.

Так, згідно зі ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Статтею 9 цього Закону також визначено, що про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозиций розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно зі ст..6 Закону громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь - у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Таким чином, оприлюднення проекту регуляторного акту у спосіб та у строки, що визначені ст..9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»передбачає за мету забезпечення прав громадян щодо особистої участі в прийнятті регуляторного акту.

Відповідачем порушено процедуру прийняття регуляторного акту, яка визначена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений. Відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторного акту, тому з питанням про перегляд регуляторного акту звернулися до суду позивачі, яких було позбавлено прав, передбачених ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи критерії правомірності, які пред'являються до рішень суб'єкта владних повноважень та які визначені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що відповідач при прийняті оскарженого рішення (регуляторного акта), діяв не у спосіб, що передбачений Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано визнав рішення відповідача незаконним.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що нормативно-правовий акт, у разі оскарження його у судовому порядку, втрачає чинність з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, у цьому полягає відмінність втрати чинності нормативно-правовим актом від втрати чинності актом індивідуально-правової дії, протиправність якого виникає, у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення адміністративного позову, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на втрату чинності оскарженим рішенням відповідача з дня набрання законної сили постанови суду.

Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи апеляційних скарг про пропуск позивачами строку звернення до суду, який визначено ст..99 КАС України, оскільки вказане питання було предметом судового розгляду, з приводу чого судом першої інстанції постановлено ухвалу (т.1 а.с.170) та обґрунтовано зазначено, що відповідачем не надано доказів оприлюднення оскаржуванного рішення та доведення його до відома територіальної громади.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги виконавчого комітету Світловодської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Спільного підприємства ТОВ "Світловодськпобут" -залишити без задоволення, а постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 березня 2012 року у справі № 2-а/1121/12 (2а-1485/11) -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 11.07.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк