Рішення № 25899191, 03.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року справа № 5020-713/2012

За позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррикон»

(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, ідентифікаційний код 20711909)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

За участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044 );

про звільнення нерухомого майна

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (КП СМР "Аррікон") - Бурмістрова С.В., довіреність №29-Д від 29.11.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) -не з'явився;

Третя особа (ФКМ СМР) -не з'явився.

Суть спору:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Аррикон»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнення нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умов договору оренди в частині повернення орендованого майна після закінчення його терміну.

Ухвалою від 03.07.2012 позовну заяву прийнято судом до провадження.

У ході розгляду справи у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповдіач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, вказавши на те, що у позивача відсутні обставини вимагати звільнення майна, оскільки він має переважне право на продовження дії договору оренди, крім того позивачем не були враховані платежі, внесені відповідачем.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2012 явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити, з підстав, вказаних в ньому.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2009 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Аррікон» (орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 596 оренди нерухомого майна (надалі Договір, арк. с. 7-8)

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення № 1-24, №1-25 (С/у), площею 9,40 кв.м з №1-36, площею 127,30 кв.м, частину приміщень загального користування -коридорів №І-1, №І-37 (пропорційно загальної площі орендованих приміщень) площею 42,39 к в.м, що розташовані на першому поверсі двохповерхової адміністративної будівлі літ. «А», за адресою АДРЕСА_2 що знаходяться на балансі КП СМР «Аррікон».

Із змісту п. 2.6-2.7 Договору при припиненні Договору оренди об'єкт має бути повернутий (звільнення) орендодавцю у стані, якому він був отриманий з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача. Передача майна орендарем та приймання його орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди, що підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 39500,25 грн. у рік та 3950,03 грн. за місяць (з ПДВ), а також технічне обслуговування об'єкта оренди в сумі 10,75 грн (з ПДВ), та перераховується Орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (п.3.3. Договору).

Підставою для внесення орендної плати є даний договір (п. 3.8 Договору).

Згідно з положеннями п. 4.4 Орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити орендну плату та здійснювати інші платежі, зокрема, оплату комунальних та експлуатаційних послуг; повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів за дати припинення договору.

Відповідно до п. 7.1, 7.3, 7.4 Договір набирає сили з дати його підписання сторонами, але в любому випадку не раніше дати узгодження Договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та діє до 06.02.2012.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або змину умов Договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, що були передбачені Договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну договору вважається отриманою орендарем, якщо воно надіслано рекомендованим або цінним листом на адресу Орендаря, вказаний у договорі. При цьому реєстр відправлення визнається сторонами як належний доказ надіслання замовлень про зміну або припинення договору.

Відповідно до п. 7.6 Договору, строк оренди припиняється у випадках: закінчення строку оренди, визначеного у договорі, рішення суду, загибелі орендованого майна, банкрутства орендаря, ліквідація орендаря. Приватизації об'єкта оренди, дострокове розірвання договору, відмова від договору однією із сторін у випадку визначених договором.

Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.06.2009 сторонами підтверджено передачу орендодавцем орендарю вбудованих нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 (арк.с. 10).

Листом від 18.01.2012 №17 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди №596 від 01.06.2009 припиняється 06.02.2012, а також про те що у нього відсутній намір продовжувати договір оренди на новий строк у зв'язку з систематичним порушенням умов договору оренди відповідачем -в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування нерухомим майном. З огляду на означене, позивач просив відповідача повернути орендоване майно в строк до 08.03.2012, враховуючи 30 денній строк з дати закінчення договору відповідно до п. 4.4.14 Договору, а також погасити наявну заборгованість за орендною платою та технічному обслуговуванню за користування об'єктом оренди (арк.с. 36).

24.05.2012 позивач повторно просив повернути орендоване майно за актом прийому-передачі об'єкту комунальної власності (арк.с. 34).

Однак, відповідач будь-яку відповідь позивачу не надав, об'єкт оренди не звільнив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт комунальної власності та передати його позивачу за актом приймання-передачі.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.

В ст. 10 цього Закону вказані істотні умови договору оренди і зазначено, що за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші істотні умови. Термін договору оренди є одним з істотних умов договору і він визначається за погодженням сторін.

Виходячи із змісту п. 7.6 Договору, він вважається припиненим, зокрема, у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, або сторони повинні узгодити зміни до договору. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено іншого порядку продовження договору.

Судом встановлено, що строк дії договору встановлений сторонами до 06.02.2012 (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 7.3 Договору оренди зміна його умов здійснюється за згодою сторін.

Як вбачається із встановлених судом обставин справи, договір оренди нерухомого майна припинив свою дію.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якій у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст.763 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Докази продовження строку дії спірного договору, оформлені відповідно до вимог пункту 7.3 Договору оренди сторонами не представлені.

Листом від 18.01.2012 №17 позивач повідомив відповідача про те, що строк дії договору оренди №596 від 01.06.2009 припиняється 06.02.2012, а також про те що у нього відсутній намір продовжувати договір оренди на новий строк та просив відповідача повернути орендоване майно в строк до 08.03.2012, враховуючи 30 денній строк з дати закінчення договору відповідно до п. 4.4.14 Договору, а також погасити наявну заборгованість за орендною платою та технічному обслуговуванню за користування об'єктом оренди (арк.с. 36).

24.05.2012 позивач повторно просив повернути орендоване майно за актом прийому-передачі об'єкту комунальної власності (арк.с. 34).

Згідно зі статтею 785 ч.1 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до приписів ст.27 ч.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

Відповідно до пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.

Як вже було зазначено приписами пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 Господарського кодексу України та статті 785 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи, що дія договору оренди закінчилася 06.02.2012, а доказів досягнення домовленості щодо умов нового договору сторонами не надано, а також не представлено підписаного сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди, суд дійшов висновку про безпідставне утримання позивачем спірного нежилого приміщення, тобто незважаючи на заяву позивача про припинення договору оренди, відповідач об'єкт оренди не повернув.

Суд також не погоджується з доводами відповідача,викладеними у відзиві на позовну заяву про наявність у нього переважного права на продовження договору. Суд вважає такі твердження необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст.777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Доказів звернення відповідача до позивача з наміром скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк відповідачем також не представлено.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити вбудовані нежитлові приміщення № 1-24, №1-25 (с/у), площею 9,40 кв.м з №1-36, площею 127,30 кв.м, частину приміщень загального користування -коридорів №І-1, №І-37 (пропорційно загальної площі орендованих приміщень) площею 42,39 к в.м, що розташовані на першому поверсі двохповерхової адміністративної будівлі літ. «А», за адресою АДРЕСА_2 і передати нерухоме майно Комунальному підприємству Севастопольської міської Ради «Аррікон»(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, ідентифікаційний код 20711909).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Аррікон»(99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, будинок 8, ідентифікаційний код 20711909) судовий збір у розмірі 1073 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.09.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк

.