Ухвала суду № 25895300, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-27899/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вербицької О.В.

Суддів Кошіля В.В.,

Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року

у справі № 2а-2554/08/2(2-а-2554/08/2/0170)

за позовом Центру медичної реабілітації,санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських сил Збройних Сил України "Судак"

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Центр медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських сил Збройних Сил України "Судак" (далі по тексту - позивач, Центр медичної реабілітації "Судак") звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Судак від 1 лютого 2008 року № 000302301/3, 0000062301/3, 0000572301/3..

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, позов Центру медичної реабілітації, санаторного лікування та спеціальної підготовки особового складу Повітряних та Військово-Морських сил Збройних Сил України "Судак" задоволено

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач провів планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2007 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт № 54/23-1-08270762, на підставі якого, 20 лютого 2008 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 про сплату 17649 грн. податку на додану вартість та 12088,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 про сплату 12327,88 грн. збору за спеціальне водокористування та 8033,94 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження Центром медичної реабілітації "Судак" податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак винесені податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2008 року № 0000302301/3, в якому визначив позивачу суму податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у сумі 19414,61 грн., з яких 12327,88 грн. - за основним платежем, 7086,73 грн. - за штрафними санкціями, № 0000572301/3, яким визначив суму податкового зобов'язання по збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у сумі 922,38 грн. штрафних санкцій, №0000062301/3, яким йому визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29737,50 грн., з яких 17649 грн. - за основним платежем, 12088,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до статті 30 Водного Кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Стаття 48 Водного Кодексу України визначає, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої Наказом Мінекобезпеки, від 01.10.1999, № 231/539/118/219 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Відповідно до Довідки №63/08 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України визначені види діяльності позивача, до яких відносяться діяльність у сфері оборони, діяльність лікарських та санаторно-курортних закладів, медична практика.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, підтриманим судом апеляційної інстанції, що позивачем не здійснюється спеціальне водокористування в розумінні статті 48 Водного Кодексу України.

Відповідно до п. 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до п. 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Перелік операцій, що звільнені від оподаткування, наведений у ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.1.9 визначає, що звільняються від оподаткування операції з поставки путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років.

Наявні в матеріалах справи докази, яким надану належну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанції свідчать про відсутність порушень з боку позивача п. 5.1.9 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", отже у відповідача не було правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000062301/3 від 01.08.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді(підписи)В.В. Кошіль О.В. Муравйов