Ухвала суду № 25895301, 05.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2012 р. м. Київ К-30690/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маторного О.А.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року по справі № 1/690/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - спільного Українсько-Бельгійського підприємства з іноземними інвестиціями «Євролакт»до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року, адміністративний позов ТОВ - спільного Українсько-Бельгійського підприємства з іноземними інвестиціями «Євролакт»до Вознесенської ОДПІ Миколаївської області задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 23.02.2007 року №0000032300/0. Відшкодовано ТОВ - спільного Українсько-Бельгійського підприємства з іноземними інвестиціями «Євролакт»з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України Миколаївської області судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 14.07.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Вознесенська ОДПІ Миколаївської області просила скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року, прийняти нове рішення про закриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог Вознесенська ОДПІ Миколаївської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.7.1 , п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Вознесенською ОДПІ Миколаївської області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ - спільного Українсько-Бельгійського підприємства з іноземними інвестиціями «Євролакт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад, грудень 2006 року, за результатами якої складено акти № 5-23/32332395 від 16.02.2007 року. На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2007 №0000032300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 31307,00грн. та за грудень 2006 року в сумі 30119,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

До того, ж виходячи зі змісту п.п.7.7.2 п.7.7 ст. і 7 Закону №168/97-ВР попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Правильність зазначеної позиції підтверджує і чинна з 1 січня 2008 року редакція підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, згідно з якою бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ О.А. Маторний

Суддя Т.М. Шипуліна