Ухвала суду № 25895069, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-21435/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010р.

у справі №2а-6514

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Леонора»(надалі -ПБП «Леонора»)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі -ДПІ у м.Житомирі)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними повідомлень-рішень ДПІ у м.Житомирі від 31.03.2008р. №0002082303 на суму 3189,34грн., №0002072303 на суму 47700,00грн., №0002062303 на суму 1024,00грн. та №0000982301/0 на суму 2045,00грн., №000219170210 на суму 750184,86грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010р., позов було задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.03.2008р. №0002082303, №0002072303, №0002062303 повністю та податкове повідомлення-рішення №000219170210 від 31.03.2008р. визнано недійсним та скасовано в сумі 749655,58грн.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом відповідно до плану графіку перевірок на І квартал 2008р.., та на підставі направлень №267від 18.02.2008р., №318 від 26.02.2008р. та №333 від 28.02.2008р. було проведено перевірку ПБП «Леонора»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., про що складено акт перевірки від 13.03.2008р. №1347/23-1/22048421/0110.

Так, в акті перевірки вказано про порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оскільки підприємством невірно визначено виручку від реалізації продукції (товарів, послуг), оскільки згідно даних банківських виписок та приходних касових ордерів за ІV квартал 2007р. виручка від реалізації становила 42429,00грн., сума єдиного податку -4243,00грн., однак згідно декларації підприємством задекларовано лише суму виручки 23837,00грн. і суму єдиного податку -2384,00грн., в результаті чого занижено єдиний податок за ІV квартал 2007р. на 1859грн.

Між тим, вказані висновки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед; бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами звітного періоду (ІV кварталу 2007р.) позивачем подавалась до податкового органу податкова звітність, в якій зазначалась сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі та обсяг виручки від надання послуг за звітний квартал наростаючим підсумком з початку року.

Згідно п. 11 ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Як вбачається з книги обліку доходів та витрат ПБП «Леонора», сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у ІV кварталі 2007р. склала саме 23837,00грн., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.

Також за висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.2.8., 2.9 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»підприємством 06.04.2007р. перевищено ліміт залишку готівки в касі на суму 512,00грн.

На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0002062303 від 31.03.2008р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1024,00грн.

Відповідно до п. 2.8. ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси, готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пунктом 11 ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

При цьому, згідно наказу ПБП «Леонора»«Про встановлення ліміту залишку готівки в касі підприємства»від 02.01.2007р., встановлено загальний ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства в розмірі 1500грн.

Таким чином, оскільки залишки грошових коштів в касі підприємства 06.04.2007р. складав 50,68 грн., перевищення встановленого ліміту підприємством не допущено.

Крім того, з посиланням на те, що у перевірений період ПБП «Леонора»2005-2007р.р. позивачем укладались договори комісійного переоформлення транспортних засобів, тобто позивач виступав податковим агентом по відношенню до фізичних осіб, які отримували доходи при купівлі-продажу транспортних засобів і мав здійснювати виплати коштів (доходу) комітенту готівкою, від імені та за рахунок платника податку нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету. Отже, податковий орган дійшов висновку, про наявність підстав для утримання позивачем податку з доходів фізичних осіб від проведення операцій по виплаті доходів фізичним особам від продажу зданих на комісію транспортних засобів на загальну суму 11640,20грн. по 367 громадянам, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008 року №0002191702/0.

Також, в результаті співставлення вартості АТЗ згідно довідок-рахунків та матеріалів, отриманих від ДАІ УМВС України в Житомирській області, перевіркою визначена різниця в сумі 1829939,50грн. При цьому вказано, що здійснюючи продаж транспортних засобів без проведення оцінки, за цінами значно нижчими ринкової вартості комісіонер ПБП «Леонора»відповідно до п. «б»і «є»п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в сумі різниці між оціночною вартістю та вартістю, зазначеною в угодах комісійного переоформлення, надавали покупцеві додаткові блага, що відповідно до цієї статті Закону є оподатковуваним доходом такого покупця.

Матеріали справи свідчать, що ПБП «Леонора»протягом 2005-2007р.р. укладало з фізичними особами договори комісійного переоформлення транспортних засобів, що обумовлено статутом підприємства та внутрішнім наказом №29 від 29.12.2003р.

За умовами таких угод, замовники (фізичні особи) доручали ПБП «Леонора»виконувати роботи по переоформленню транспортних засобів в державних установах. За виконану роботу позивач отримував обумовлену в угоді винагороду. До кожної угоди надавався акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням вартості наданих послуг за виконання угоди. Угоди та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оглядались в судовому засіданні. Відповідно до приписів Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на підприємстві велась книга обліку доходів та витрат, в якій зазначалась сума отриманої винагороди по договорам з комісійного переоформлення транспортних засобів та видавались довідки-рахунки, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ.

Статтею 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Крім того, ст.ст. 1012, 1013 ЦК України встановлено, що комітентом у договорі мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити комісіонеру, за які комітент повинен виплатити комісіонеру плату в розмірі та порядку, встановленому умовами договору.

За таких обставин, позивач не здійснював комісійної торгівлі транспортними засобами у розумінні ст. 1011 ЦК України, оскільки автомобілі не надавались позивачеві для їх подальшої реалізації, позивач не здійснював заходів, направлених на пошук покупців та продавців транспортних засобів, покупці та продавці самостійно домовлялись про ціну автомобілів та здійснювали розрахунки за них без залучення ПБП «Леонора», на рахунки позивача не надходили кошти за продані транспортні засоби. Фактично позивач здійснював продаж послуг з отримання довідок-рахунків, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ.

Оскільки податковим органом не доведено обставин здійснення комісійної торгівлі транспортними засобами чи будь-якої іншої торгівлі ПБП «Леонора», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2008р. №0002082303, згідно якого до ПБП «Леонора»застосовано штрафні санкції за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»за здійснення діяльності по комісійній торгівлі транспортними засобами без отримання торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі за період 2005-2006р.р. та податкового повідомлення-рішення від 31.03.2008р. №0002072303, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення п.1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за здійснення діяльності по комісійній торгівлі транспортними засобами без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 89540,00грн.

За таких обставин, оскільки податковим органом у відповідності до приписів ч.2 ст.71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих рішень, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, щодо встановлених актом перевірки порушень позивачем п.п.3.1.3 п.3.1. ст. 3, п.п.6.3.3 «є», п.п.6.3.5 п.6.3.; ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 529,28грн. зі ОСОБА_1, суди вірно зазначили, що відповідно до п.п. 6.3.1. п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Підпунктом 6.3.3. п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як:

а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального врахування;

б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету;

в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі;

г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій низі України;

д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями;

є) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах «а»-«д»цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту.

Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом «є»цього підпункту.

Отже, відповідно до приписів п.п. 6.3.5. п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

За таких обставин, твердження акту перевірки про неправомірність застосування підприємством соціальної пільги відповідає зазначеним вище нормам закону і податкове повідомлення-рішення №000219170210 в цій частині прийнято обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак