Ухвала суду № 25894898, 04.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/2137/11

Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

05 вересня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

15 березня 2011 року ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»звернувся до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001492301 від 29.05.2009 року (а.с. 4-5).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Державне підприємство «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що Державне підприємство «Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут»зареєстровано 25.06.1992 року виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 15561060007018206.

З 01.01.2009 року Державне підприємство «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут», у зв'язку зі зміною місцезнаходження перейшло на облік до ДПІ у Київському районі міста Одеси.

Фахівцями ДПІ у Київському районі міста Одеси 15.05.2009 року на підставі направлень № 274/113/23-02 від 16.04.2009 року, № 316/122/23-02 від 30.04.2009 року; наказу № 201-11 про продовження термінів планової виїзної документальної перевірки ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут»(а.с.49-50) відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2008 року проведена планова виїзна перевірка ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року відповідно затвердженого плану перевірки. Направлення вручено 16.04.2009 року та 30.04.2009 року під розписку директору Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»Григор'єву М.К..

За результатами перевірки складено акт № 1477/23-02/00237630/86 від 15.05.2009 року (а.с. 26-39), відповідно до висновків якого відповідачем, серед іншого порушено: п.п. 2.11 п.2 Постанови правління НБУ «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р.: підприємством перевищено встановлений строк використання виданої під звіт готівки, а також здійснювалась видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 237745 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення № 0001492301 від 29.05.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 59436,25 грн., корінець якого отриманий позивачем 29.05.2009 року, про що свідчить підпис посадової особи (а.с. 48).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.12.1990 року (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 509-XII), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі -платники податків).

Відповідно до ст. 11-1 Закону України № 509-XII плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. (надалі -Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV).

Згідно ч. 7 ст. 9 Закону України № 996-XIV підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Перевіркою касових документів та головної книги за 2007 р. по рахунку № 372 «підзвітні особи»встановлено видачу грошових коштів працівникам підприємства на господарські витрати та відрядження.

Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 р. затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, (надалі Положення № 637), яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України». Зазначене положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно п. 2.11 глави 2 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі -під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Перевіркою встановлено та відображено в акті, що в порушення п. 2.11 Глави 2 Положення № 637, підприємством порушено строк використання виданої під звіт готівки,- видача готівкових коштів під звіт здійснювалась без повного звітування щодо раніше виданих коштів у розмірі 237745 грн. та без підтверджуючих документів такого використання, а саме: встановлено, що співробітниками ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року було видано з каси підприємства грошові кошти у розмірі 237745 грн., у тому числі за 2007 рік -237016 грн., за 9 місяців 2008 року -729 грн. на господарські витрати та відрядження. Під час перевірки використовувалися головна книга за 2007 р. по рахунку № 327 «Підзвітні особи»та касова книга 2007 та 2008 року, відповідно яких грошові кошти видавались наступним особам: гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_1, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, гр. ОСОБА_9, гр. ОСОБА_10 До перевірки не було надано жодного авансового звіту за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року та підтверджуючих документів.

Окрім того, при перевірці авансових звітів встановлено факт безпідставного списання грошових коштів з підзвітних осіб на загальну суму 2684,0 грн., так як підприємством проведені готівкові розрахунки без подання одержувачем документу встановленої форми та змісту, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів.

Пунктом 9.10.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.2003 року (надалі Закон № 889-IV, редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.

Відповідно п. 9.10.3 Закону України № 889-IV, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Відповідно п. 3.4 ст. 3 Закону України № 889-IV, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 -Сп), де К -коефіцієнт; Сп -ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Судом першої інстанції правильно відхилено твердження представника позивача стосовно того, що на момент проведення перевірки перевіряючими податкового органу не було взято до уваги перелік авансових документів, які знаходились в матеріалах перевірки Одеського спеціального науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту, яка проводилась Міністерством промислової політики України в період з 12.04.2007 року по 28.04.2007 року, а саме звіт про використання коштів на господарські потреби ОСОБА_4 від 12.03.2007р. на суму 7500 грн., акт на перевезення меблів на зазначену суму; звіт про використання коштів на господарські потреби ОСОБА_4 від 21.03.2007р. на суму 7500 грн., акт на перевезення меблів на зазначену суму, звіт про використання коштів на господарські потреби ОСОБА_4 від 20.02.2007р. на суму 7500 грн., акт на перевезення меблів на зазначену суму, оскільки, як вбачається з акту перевірки № 1477/23-02/00237630/86 від 15.05.2009 року, зазначені звіти вивчались перевіряючими та при їх перевірці встановлено факт безпідставного списання грошових коштів з підзвітних осіб на загальну суму 2684 грн., так як підприємством проведені готівкові розрахунки без подання одержувачем документу встановленої форми та змісту (касового чека, розрахункової квитанції, прибуткового ордеру), який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів.

Представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що матеріальні звіти про використання коштів під звіт та акти на перевезення меблів були вилучені з архіву підприємства при перевірці в квітні 2007 року (довідка про результати № 01/1-4/34/5 від 28.04.2009 року) в підтвердження чого позивачем надано лист Начальнику КРУ Міністерства промислової політики України Зобової Л.М. від 15.09.2010 року.

Проте, зазначений доказ правомірно не був прийнятий судом першої інстанції, як належний доказ обґрунтованості відсутності вказаних документів, оскільки, як встановлено судом ані на момент проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано жодного акту або будь-якого іншого документу, який би свідчив про вилучення документів (з зазначенням яких -саме) Міністерством промислової політики України.

Крім того, з акта КРУ № 01/1-4-399 від 12.10.2010 р. вбачається, що в матеріалах перевірки, яка проводилась в період з 12.04.2007 р. по 28.04.2007 р. знаходяться копії документів.

На підставі викладеного суд першої інстанції обґрунтовано підтвердив правильність висновку відповідача про порушення позивачем п. 2.11 п. 2 постанови Правління НБУ № 637.

Відповідальність за порушення зазначеної норми передбачена Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», абзацом 5 ст. 1 якого передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а саме: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів -у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001492301 від 29.05.2009 року, відповідач діяв правомірно, на підставі діючого законодавства України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а позивачем не доведено з посилання на відповідні докази правомірності його дій в ході проведення перевірки, у зв'язку з чим вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»-залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

Суддя Л.П. Шеметенко