Постанова № 25881183, 04.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3156/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : Баран Михайло Едвардович

відповідач : Хабуля Алла Миколаївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" було залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 12.04.2010 року № 020709, виданого державною податковою інспекцією у м. Чернівці та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, податковий орган провів планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1557/23-2/00292818 від 18.05.2010 року в якому зафіксовані наступні порушення:

1. п.5.1 ст.5, ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 444613 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2009 року -272645 грн., за ІІІ квартал в сумі 171058 грн., за ІV квартал 2009 року -910 грн.

2. п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого занижено податок на додану варіть в періоді, що перевірявся, на загальну суму 354962 грн., в тому числі: за травень 2009 року на суму 59550 грн.; за червень 2009 року на суму 158566 грн.; за липень 2009 року на суму 61920 грн.; за вересень 2009 року на суму 72439 грн. та жовтень 20009 року на суму 2487 грн. (том 1 а.с. 10).

На підставі акту перевірки ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів", податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010р. форми "Р":

- №0000500232/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 444613 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 160557,4 грн.;

- №000051022/3 від 08.10.2010 року, відповідно до якого ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 354962 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 177481 грн.

Відмовляючи у задоволені позову, суд вважав, що податкові накладні, на підставі яких Товариством формувався податковий кредит, оформлені всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" і тому не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Проте, такий висновок зроблено помилково, без дослідження представлених доказів, без їх оцінки, без встановлення дійсних обставин справи, залишено поза увагою принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений ч.ч. 4, 5 ст.11 КАС України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна у разі поставки товарів (робіт, послуг) видається покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

За змістом п.п.7.2, 7.4, 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Так, у відповідності до задекларованих сум валових витрат та регістрів бухгалтерського обліку позивач заявив суму бюджетного відшкодування у звітному періоді (протягом травня - жовтня 2009 року) в розмірі 1 774810 грн.

В даному звітному періоді, а саме -25.05.2009р. та 22.06.2009р. позивач уклав з АТЗТ "Авіс" договори постачання під номерами 1/05-09 та 3/06-09. За даними угодами АТЗТ "Авіс" виступало Постачальником з однієї сторони, а позивач Замовником з іншої сторони.

Відповідно до умов даних Договорів та специфікації до них Постачальник зобов'язується виготовити та поставити мати теплоізоляційні в обкладці з склотканини, базальтові волокна, склотканину, пластини жаростійкі, цеглу вогнетривку, кабель.

Ставлячи під сумнів реальність здійснення господарських операцій Товариством суд виходив тільки із окремих недоліків первинних бухгалтерських документів. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, в ході апеляційного розгляду справи досліджено копію постанови Жовтневого районного суду м. Харкова по кримінальній справі № 1-565/11 по обвинуваченню ОСОБА_5 по ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (набрала законної сили) про закриття кримінальної справи в зв'язку з амністією.

Відповідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова 02.04.1998р. ОСОБА_5 зареєстрував на своє ім'я і був єдиним засновником АТЗТ "Авіс". Задіяний в якості директора фіктивного підприємства АТЗТ "Авіс" та відповідно до відведеної йому ролі в злочині, в його обов'язки входило відкриття банківських рахунків в указаних ОСОБА_6.( організатором злочину) банківських установах, отримання ключів системи "Клієнт-Банк", та отримання сертифіката ключа електронно-цифрового підпису для подачі податкової декларації в електронному вигляді, а також підписанні первинних бухгалтерських та податкових документів.

Відповідно до тексту даної Постанови суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 за ч.1 ст.205 КК України, оскільки він здійснив фіктивне підприємництво. Тобто створення юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до вироку від 01.09.2010 року громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вчиняли дії від АТЗТ "Авіс" виключно тільки в одному місяці - липні 2009 року по взаємовідносинам з АТЗТ "Харківкомплект", ПП "Базис-К" та ТОВ "Мультисервіс". Під час досудового слідства та судом не було встановлено, що засудженні мали будь-яке відношення до укладання та виконання договорів між АТЗТ "Авіс" та ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів", які були укладені та виконувались в травні та червні 2009 року. В протоколах їх допиту не ставилось питання нікчемності господарських операцій з ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів".

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Вищий адміністративний суд України у справі № К/9991/1557/11, вказав на необхідність доведення обставин щодо обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, зауваживши, що вирок у кримінальній справі, за яким було засуджено вищевказаних осіб контрагента (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.) не може бути доказом незаконності дій іншого платника та фіктивності спірних поставок, якщо останній не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Таким чином, наведений вирок Жовтневого районного суду м. Харкова не може слугувати доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірних правочинів, оскільки останній не виступав учасником подій, які досліджувались у вищезазначених кримінальних справах.

Також колегія суддів зазначає, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до положень п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо встановлення податковим органом завищення у позивача валових витрат на організацію перевезення вантажу за межами митного кордону, відповідно до експортного контракту, укладеного з фірмою ООО "Гуллибулаг" на загальну суму 3640 грн. суд зазначає наступне.

ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" уклало договір транспортного експедирування № ПРК 43 від 18.11.2009 року та додаткові угоди №1/11/09 від 18.11.2009 року та №2/12/09 від 15.12.2009 року з ТОВ "Чумацький шлях", відповідно до якого експедитор зобов'язується виконати перевезення вантажу: кондитерських виробів по маршруту ст. Івано-Франківськ - ст. Кішли (Азербайджан, м. Баку).

Також, колегією суддів встановлено, що ТОВ "Чумацький шлях" надало послуги по вищезазначеному договору транспортного експедирування відповідно до наступних актів виконаних робіт на загальну суму 41644 грн., а саме: відшкодування витрат в межах митної території України 38004 грн. в тому числі ПДВ, відшкодування витрат за межами державного кордону України 3640 грн., які віднесені до бухгалтерського та податкового обліку підприємства до складу валових витрат.

Відповідно до правил Інкотермс експортного договору та оформлених вантажно-митних декларацій визначено, що продавець несе витрати по транспортуванню товару до пункту поставки на кордоні, а витрати по транспортуванню товару поза назване місце на кордоні до кінцевого пункту призначення в країні імпорту повинні сплачуватися за рахунок покупця.

Згідно рахунків перевізника ТзОВ ВКП "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" провело оплату за доставку товару до ст. Квашино (кордон України та Росії).

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. За частиною четвертою пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про фіктивність вищевказаних операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях № 0000500232/3 від 08.10.2010 року та № 0000510232 від 08.10.2010 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" вересня 2012 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.