Ухвала суду № 25879893, 23.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2012 р. Справа № 83834/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівне до Приватного підприємства «Торгово-виробнича фірма «Чари», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс» про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами,

в с т а н о в и в:

ДПІ у м. Рівне 15.07.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Торгово-виробнича фірма «Чари», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс», в якому просить стягнути в доход держави з відповідачів по 3 456 657,34 гривень, з ПП ТВФ «Чари» - як вартість отриманих на виконання нікчемного правочину товарно-матеріальних цінностей, а з ТОВ «Західтехноальянс» - як коштів, отриманих в оплату таких товарно-матеріальних цінностей.

В позовній заяві зазначає, що укладені в усній формі між ПП ТВФ «Чари» та ТОВ «Західтехноальянс» договори на поставку товарів, за умовами яких останній продав першому в період часу з квітня 2007 року по травень 2008 року металопродукцію на загальну суму 3456578,34 грн., є нікчемними в силу закону, позаяк укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки дії сторін були спрямовані не на реальне виконання умов договорів, а на настання наслідків у вигляді отримання податкової вигоди - бюджетного відшкодування ПДВ.

Позивач також вказує, що операції між вказаними контрагентами є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, оскільки у ТОВ «Західтехноальянс» відсутні необхідні для їх здійснення основні засоби та трудові ресурси, а в документообігу як однієї так і другої сторони угоди, відсутні документи, що посвідчують транспортування металопродукції. а саме товаро транспортні накладні.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у м. Рівне оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, відповідно до проведеного аналізу Додатку за № 5: ТОВ «Західтехноальянс» не включено до податкових зобов'язань податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за квітень місяць 2008 року в додатку за № 5 у розмірі 8 333,33 грн. та за травень 2008 року в розмірі 55 000 грн. по відносинах з ПП ТВФ «Чари».

Державною податковою інспекцією у місті Рівне в ході проведення перевірки направлено лист керівнику ТОВ «Західтехноальянс» щодо підтвердження взаємовідносин по взаєморозрахунках з ПП ТВФ «Чари» (вихідний № 3288/23-123 від 27.01.2008 року), на який отримано підтверджуючу відповідь, проте згідно представлених документів ТОВ «Західтехноальянс не надало документів підтверджуючих витрати на транспортування придбаного металопрокату. ПП ТВФ «Чари» також не надано до перевірки документів, які свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних.

Згідно інформації Державної податкової інспекції у місті Рівне встановлено, що Товариством, з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс» податкова декларація з податку на додану вартість за квітень, травень 2008 року подана без розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. До відома прийнята декларація за квітень 2008 року з обсягом поставки в сумі 1 602 206 грн. та за травень 2008 року - 3 011 941 грн. 00 коп.. Чисельність працюючих становить 1 особа. Довідки 1 -ДФ не подано. Основні фонди у ТОВ «Західтехноальянс» відсутні.

Вищевикладене свідчить, вважає апелянт, про відсутність у ТОВ «Західтехноальянс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Західтехноальянс» створення правових наслідків. ПП ТВФ «Чари» діяла без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та господарсько-майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс», умови ведення цим підприємством господарської діяльності.

13.02.2009 року до ЄДР внесено запис щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, на думку апелянта. відповідачами порушено вимоги ст. 228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, та порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно із ч.1 ст.216 Цивільного Кодексу України за № 435-ІУ від 16.01.2003 року (із наступними змінами та доповненнями) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачено ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (із наступними змінами та доповненнями), згідно якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною - з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суді в доход держави.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, апеляційний суд приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16 січня по 05 лютого 2009 року відповідачем проводилась планова виїзна документальна перевірка відповідача - ПП ТВФ «Чари» за період його діяльності з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. Її результати оформлені актом №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року ( т.1 а.с.8-53 ). За результатами перевірки, позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000592342/0/ 23-121 від 23.02.2009 року, згідно якого, вказаному відповідачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 416629 грн. ( т.1, а.с.92 ), що оскаржене платником податків до суду (т.1, а.с.236-239 ). Вказане податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом на підставі аналізу валових витрат ПП ТВФ «Чари», а саме віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, отриманим у АППБ «Аваль». Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу його завищення чи заниження не встановлено. Інших операцій, які призвели до завищення суми валових витрат ПП ТВФ «Чари» в розділі Акту перевірки 3.1.2. «Валові витрати» не відображено.

Судом також встановлено, що з 09 вересня по 17 жовтня 2008 року відповідачем проводилась планова виїзна документальна перевірка відповідача - ТОВ «Західтехно-альянс» за період його діяльності з 28.12.2006 року по 31.03.2008 року. Ії результати оформлені актом №18/35-40/34847292 від 24.10.2008 року ( т.1,а.с.241-254 ). На підставі вказаного акту перевірки та актів про ненадання документів для проведення перевірки, позивачем було винесено податкові повідомлення-рішення: №0003682342/3/23-121, згідно якого, вказаному відповідачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6292747,50 грн., №0003692342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «комунальний податок» в сумі 1725,50 грн., №0003692342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 10108343,10 грн., №0002642342342/3/23-121, згідно якого донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в сумі 111092,30 грн., що оскаржені платником податків до суду ( т.2, а.с.227-229 ). Вказані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом на підставі висновків про відсутність ведення ТОВ «Західтехноальянс» податкового та бухгалтер ського обліку.

Проте, даний позов ДПІ у м.Рівне фактично ґрунтується лише на результатах акту перевірки №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року про зменшення ПП ТВФ «Чари» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 689523 грн. ( т.1, а.с.53 ) по операціям ПП ТВФ «Чари» з такими контрагентами як: ПП «Юнісеф», ТОВ «Комерційні рішення Лімітед», ТОВ «Рівнеметалобуд» та ТОВ «Західтехноальянс».

Виходячи з акту перевірки щодо операцій ПП ТВФ «Чари» з ТОВ «Західтехноальянс» (т.1а.с.30-34), на підставі укладених в усній формі договорів між ПП ТВФ «Чари» та ТОВ «Західтехноальянс» на поставку товарів, за умовами яких останній продав першому в період з квітня 2007 року по травень 2008 року металопродукцію на загальну суму 3456578,34 грн., ПП ТВФ «Чари» віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Західтехноальянс» на загальну суму поставки 3456578,34 грн., в тому числі ПДВ - 576096,39 грн. Актом перевірки зафіксовано наявність первинних документів з обліку вказаних господарських операцій, а саме: накладних, податкових накладних та платіжних доручень. Також констатовано, що отримані матеріали оприбутковані ПП ТВФ «Чари» на pax.205 «Сировина і матеріали», і в подальшому на суму 2070472,84 грн. списані на будівництво торгово-виробничої бази, а залишок матеріалів на суму 810009,36 грн. обліковується.

На день підписання акту перевірки перевіряючими було отримано від ТОВ «Західтехноальянс» документи на підтвердження господарських операцій з ПП ТВФ «Чари». Однак, згідно з висновками акту перевірки, ні один, ні другий суб"єкт господарювання, не пред"явив документи, підтверджуючі витрати на транспортування металопродукції, а саме товарно-транспортні накладні. Даний факт, наряду з інформацією про ТОВ «Західтехноальянс», зокрема щодо відсутності у нього власних основних фондів та чисельності працюючих на рівні однієї особи, слугував підставою для висновків про нікчемність укладених з таким контрагентом правочинів (т.1 а.с.33 ).

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган жодних правових підстав для висновків про недодержання вказаними суб'єктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, не мав.

Так, згідно зі ст.203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог, відповідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то такий правочин є нікчемним і лише у такому разі визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Відповідно до вимог ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони та відповідно до вимог ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочини з поставки металопродукції між ПП ТВФ «Чари» та ТОВ «Західтехноальянс» вчинені у письмовій формі, позаяк оформлені документацією відповідача ПП ТВФ «Чари»: виписаними для нього ТОВ «Західтехноальянс» накладними на відпуск металопродукції (т.1а.с.99-113), платіжними дорученнями на перерахування продавцю металопродукції коштів ( т.1 а.с.200-215 ), та відповідача - ТОВ «Західтехноальянс»,а саме: накладними на відпуск металопродукції і довіреностями, виписаними ПП ТВФ «Чари» на її отримання ( т.2 а.с. 19-32).

Вищевказані документи у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Позивачем не представлено суду належних доказів про те, що відомості, які містяться у вищевказаних первинних документах, є фіктивними, відтак наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що фактично укладені між відповідачами угоди виконувались і висновок про те, що вони укладались не для настання певних юридичних наслідків не відповідає фактичним обставинам по справі.

Доводи ДПІ у м.Рівне про відсутність у ТОВ «Західтехноальянс» основних засобів для ведення господарської діяльності та про безтоварність вказаних операцій, спростовуються встановленими в акті перевірки вказаного суб"єкта господарювання фактами (т.1 а.с.243, 245), орендування території площею 450 кв.м. з використанням козлового крану та ваги за адресою: м.Рівне, провул.Робітничий,1. і долученими до матеріалів справи копіями договорів, накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків ( т.2 а.с.44-213 ),якими підтверджено той факт, що ТОВ «Західтехноальянс» на момент продажу металопродукції ПП ТВФ «Чари» мало таку металопродукцію в необхідному асортименті в наявності на орендованих площах.

Крім того, придбана металопродукція була використана у господарській діяльності ПП ТВФ «Чари» .(т.1, а.с. 31, 1289-178 )

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме відповідач - ПП ТВФ «Чари» повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Західтехноальянс» передавало призначений для ПП ТВФ «Чари» товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу відповідачів товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту відпуску-придбання товару.

Крім того, податковим органом не спростовано факт наявності у власності та використання ПП ТВФ «Чари» ( т.1 а.с.93-103, 234-235 ) власного вантажного фургону для вивозу з орендованих ТОВ «Західтехноальянс» площ по провул. Робітничий,1 в м.Рівне товарно-матеріальних цінностей.

Отже,висновок суду першої інстанції, що податковий кредит відповідача ПП ТВФ «Чари» сформовано на підставі виписаних ТОВ «Західтехноальянс» ( т.1а.с.114-128 ) податкових накладних, що були видані в рамках оформлення господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку його сторін, що зареєстровані платниками податку на додану вартість (т.1 а.с. 199, т. 2, а.с.6). є обгрунтованим.

Посилання апелянта про подання ТОВ «Західтехноальянс» декларацій з ГІДВ за квітень та травень 2008 року без розшифровки сум своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту, не заслуговують на увагу, позаяк невиконання контрагентом за договором свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента, а не є підставою для кваліфікації укладених з ним правочинів, як нікчемних.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року у справі №2а-5267/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик