Рішення № 25875812, 27.08.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/4096/2012Головуючий суду першої інстанції:Литвиненко В.П. Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.

РІШЕННЯ

"27" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКурської А.Г. СуддівГорбань В.В. Макарчук Л.В. При секретаріТорєханові С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

23 березня 2012 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Таранова А.П. звернулась до Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором № SIXRRC03610148 від 09 листопада 2007 року у розмірі 36015,05 грн., а також судового збору у розмірі 360,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 листопада 2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір № SIXRRC03610148, згідно якого відповідачу був наданий кредит на суму 4950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 09 листопада 2010 року.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а відповідач порушив виконання зобов'язання, внаслідок чого станом на 15 березня 2011 року заборгованість склала: 36015,05 грн., яка складається з: 4834 грн. - заборгованість за кредитом; 847,25 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2138,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26003,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1691,19 грн. - процентна складова.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Славне Роздольненського району Автономної Республіки Крим, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором 7819,65 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 78,20 грн.

Не погодившись з рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліка Аліна Володимирівна подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року, в частині відмови у стягненні неустойки, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач при укладанні кредитного договору був ознайомлений і згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, оскільки своїм особистим підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», але фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання кредитного договору, чим спричинив банку матеріальну шкоду на суму позову з урахуванням пені та штрафів, передбачених договором.

Це ж рішення в частині висновків про задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року у разі якщо апеляційну скаргу подано на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має право робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується сторонами в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7819,65 грн., колегія суддів не входить в обговорення питання на відповідність закону висновків суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги визнає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення суми пені, штрафів (неустойки), суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з заявою про сплив річного строку щодо стягнення неустойки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України і тому суд визнав за необхідне виключити з розрахунку заборгованість, а саме пеню 26003,61 грн. та штрафи 500 грн. і 1691,19 грн.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможна, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають вимогам матеріального закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у п.2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 09 листопада 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № SIXRRC03610148, згідно якого відповідачу був наданий кредит на суму 4950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 09 листопада 2010 року, що підтверджено підписом ОСОБА_6 в заяві (а.с. 3).

Згідно умов укладеного договору, кредитний договір складається з Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) та Тарифів банку. Сторони в договорі передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Умов здійснюються протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником (п. 5.4. Умов).

Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 5.5. Умов).

Відповідач ОСОБА_6 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість станом на 15 березня 2011 року у розмірі 36015,05 грн., яка складається з: 4834 грн. - заборгованість за кредитом; 847,25 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2138,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 26003,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1691,19 грн. - процентна складова.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником виконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовуються позовна давність тривалістю один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 5.5. кредитного договору сторонами передбачений п'ятирічний строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів. Зазначений договір сторонами не оскаржував ся, а тому умови його виконання є обов'язковими для обох сторін.

Як убачається з матеріалів справи відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності саме в один рік, але суд першої інстанції не звернув належної уваги на домовленість сторін про збільшення строку позовної давності.

На думку колегії суддів, у зв'язку з домовленістю сторін про збільшення строку позовної давності до 5 років, неможливе застосування у даній справі роз'яснень, що містяться у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якими передбачено, що враховуючи положення п. 7 частини 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 ознайомлений з умовами надання кредиту та погодився на укладання договору саме в такій формі та саме на умовах запропонованих ПАТ КБ «ПриватБанк» про що свідчить особистий підпис відповідача (а.с. 3), тому судова колегія вважає, що підписання Кредитного договору свідчить про вільне волевиявлення сторін на укладання кредитного договору та згоду з його умовами, зокрема і з п. 5.5. щодо терміну позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Позивач нарахував неустойку та звернувся до суду 23 березня 2012 року в межах строку позовної давності передбаченої договором.

Тому судова колегія вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неустойки є обґрунтованими і відповідають як нормам матеріального права так і умовам кредитного договору, не скасованого судом.

Оскільки рішення суду в частині відмови в задоволенні позову винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення, а не для його зміни і ухвалення нового рішення в межах компетенції апеляційного суду, наданої законом (ч. 3 ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України).

Частина 5 ст. 88 ЦПК України передбачає, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2012 року в частині відмови у стягненні неустойки - пені та штрафів скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 26003,61 грн. пені та 2191,19 грн. штрафів (500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1691,19 - штраф (процентна складова) та судові витрати у розмірі 281,95 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: