Ухвала суду № 25857475, 27.08.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4942/2012Головуючий суду першої інстанції:Дахневич О.Д. Доповідач суду апеляційної інстанції:Підлісна І. А.

"27" серпня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПідлісної І.А., СуддівІсаєва Г.А. Белинчук Т.Г. При секретаріУрденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства Сакська міська база відпочинку «Уют» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та затримки видачі трудової книжки, проведення остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Комунального підприємства Сакська міська база відпочинку «Уют» на заочне рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

10.02.2012 року ОСОБА_6 звернувся до Комунального підприємства Сакська міська база відпочинку «Уют» з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за затримку видачі трудової книжки та остаточного розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював в КП «Сакська база відпочинку «Уют» сторожем. Наказом від 26.08.2011року № 31 його було звільнено з роботи у зв'язку із втратою довіри на підставі п 2 ст 41 КЗпП України, проте звільнення є незаконним,оскільки в наказі не зазначено про обставини, які стали підставою звільнення, немає посилання на незаконні винні дії, вчинені ним. Крім того, звільнення відбулося із порушенням вимог закону щодо погодження звільнення працівника профспілковою організацією. Позивач просив поновити строк звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що перший місяць після звільнення хворів, що підтверджується медичними документами. Потім намагався поновити свої порушені права шляхом подачі скарг в уповноважені контролюючі установи.

Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_6 на посаді сторожа Комунального підприємства Сакська міська база відпочинку «Уют».Стягнено з Комунального підприємства Сакська база відпочинку «Уют» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 6757,92 грн. Стягнено з Комунального підприємства Сакська база відпочинку «Уют» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.. В іншій частині позову відмовлено. Стягнено з Комунального підприємства Сакська база відпочинку «Уют» на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі КП «Сакська міська база відпочинку «Уют» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові. Заявник вказує, що ОСОБА_6, який був ознайомлений з наказом про звільнення 26.08.2011 року, без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права. Підстави для поновлення строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, відсутні. До функціональних обов'язків ОСОБА_6 входило забезпечувати безпеку та фізичну охорону приміщення та об'єкту. Деліктні вчинки щодо чужого майна, які вчинив ОСОБА_6 при виконанні обов'язків сторожа, можуть бути розцінені власником або уповноваженим ним органом як підстави для втрати довір'я. Для звільнення працівника з підстав п 2 ст 41 КЗпП України згода профспілкового органу не потрібна.

Заслухавши суддю- доповідача, вислухавши осіб, що з'явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не була видана трудова книжка з записом про звільнення і тому при зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі позивачем не порушено строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, який відраховується з дати вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач працював сторожем, безпосередньо грошові та товарні цінності не обслуговував, та під звіт їх не одержував. ОСОБА_6 за своєю посадою не відноситься до кола осіб, які можуть бути звільнені з підстав п 2 ст 41 КЗпП України. В наказі від 26.08.2011року не вказано, за які конкретні винні дії звільнено працівника; звільнення відбулося без згоди профспілкової організації.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора КП СМБВ «Уют» від 26.08.2011року № 31 сторож ОСОБА_6 звільнений з підстав п 2 ст 41 КЗпП України. ( а.с. 5)

В наказі не викладено фактичних обставин, які стали підставою для звільнення ОСОБА_6

В ході розгляду справи суду представлено копію протоколу зборів трудового колективу КП СМБВ «Уют №2/30810101/2011 від 26.08.2011 року, де ОСОБА_6 виражена недовіра( а.с. 32).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Листом КП СМБВ «Уют» № 53 від 1.12.2011року ОСОБА_6 запрошувався на 9.12.2011року о 12-00 годин для видачі трудової книжки ( а.с. 43)

ОСОБА_6 в суді першої інстанції пояснив, що 9.12.2011 року трудова книжка не була видана, так як він відмовився оплатити послуги постачання води до його будинку, який розташований на території бази відпочинку.

З наказом про звільнення ОСОБА_6 ознайомлений 26.08.2011року

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 пояснив, що в цей день йому була вручена копія наказу 26.08.2011року № 31( а.с. 25).

Тобто, встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду слід відраховувати з 26.08.2011 року.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Довідкою «Новофедорівської амбулаторії загальної практики - сімейної медицини», медичною карткою підтверджується, що з 22.08.2011року по 26.09.2011року ОСОБА_6 хворів; приймав амбулаторне лікування ( а.с.6, 9- 15).

Таким чином, протягом місяця після отримання копії наказу про звільнення ОСОБА_6 хворів, що колегія суддів визнає поважною причиною пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою.

26.08.2011року ОСОБА_6 звернувся зі скаргою на дії директора КП СМБВ «Уют» до міжрайонного прокурора м Саки(а.с. 47); листом Територіальної державної інспекції праці в АРК від 28.11.2011 року ОСОБА_6 був повідомлений про результати розгляду його скарги на порушення законодавства при його звільненні ( а.с. 18).

Колегія суддів вважає можливим поновити ОСОБА_6 строк звернення до суду, оскільки він був пропущений з поважних причин - хворобою та послідуючим здійсненням дій по поновленню своїх прав в позасудовому порядку.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Посада сторожа не належить до категорії осіб, які можуть бути звільнені з роботи у зв'язку з втратою довіри, відповідно до чинної постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено вичерпний перелік посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Як роз'яснено в абз.2 пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри.

За змістом цієї норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.

З огляду на викладене та розуміння безпосереднього обслуговування грошових та товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності - це особи, які одержують їх під звіт.

Не можуть бути працівниками, на яких у відповідних випадках поширюється дія п.2 ст. 41 КЗпП, особи, які здійснюють функції охорони або обліку.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач за своїми посадовими обов'язками не належав до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності, а тому не має підстав для його звільнення за п.2 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ч 1 ст 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Сакська міська база відпочинку «Уют» відхилити.

Заочне рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 02 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді Підлісна І.А. Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.