Вирок № 25872852, 13.12.2011, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 1-151/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.

з участю прокурора Пристаюка В.Б.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Стрий, громадянина України, українця, з

середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину -ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстр.:

АДРЕСА_1, прож.: АДРЕСА_2 раніше не судимий в порядку ст.89 КК України,

за ст. 198, ч. 2 ст. 186 КК України

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця м. Стрий, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працює,

прож.: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8,

уродженця м. Стрий, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працює, прож.:

АДРЕСА_4 раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, -

в с т а н о в и в :

09 грудня 2009 року близько 16.00 год. на автостанції на вул. Успенській в м. Стрию Львівської області ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_8 срібний перстень вартістю 122 грн., срібний браслет вартістю 80 грн., мобільний телефон марки «Nokia 6300»вартістю 1200 грн., у якому знаходилася карта пам'яті вартістю 60 грн., із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_9 мобільний телефон марки "Sony Ericsson К 550 і" вартістю 800 грн., у якому знаходилася карта пам'яті вартістю 50 грн. та відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_10 гроші в сумі 50 грн. та в приміщенні гаражного кооперативу, який знаходиться по вул. П.Мирного в м. Стрию Львівської області відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_8 гроші в сумі 20 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 1482 грн., в неповнолітнього ОСОБА_9 срібний ланцюжок із хрестиком вартістю 130 грн. та срібний браслет вартістю 75 грн., гроші в сумі 10 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 1065 грн., та з застосуванням погрози насильства відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Nokia 1661»вартістю 495 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 545 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втекли.

30 січня 2010 року, близько 13.00 год. ОСОБА_7 в кімнаті АДРЕСА_5, повторно, таємно викрав приватне майно ОСОБА_11, а саме: МР-3 плеєр фірми "ERGO", вартістю 250 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втік.

30 січня 2010 року, близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_5, знаючи про те, що МР-3 плеєр фірми "ERGO" викрадений ОСОБА_7 у неповнолітнього ОСОБА_11, збув його під заставу у ломбарді «Скарбниця»на вул. Валовій, 8/1 в м.Стрий Львівської області, після чого виручені гроші разом із ОСОБА_7 витратив на власні потреби.

В кінці січня 2010 року близько 12.00 год. ОСОБА_6 на вул. Колесси в м. Стрию Львівської області, поблизу магазину «Ірина», повторно, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_12 мобільний телефон марки "Nokia N 70" вартістю 700 грн., у якому була вставлена карта пам'яті вартістю 80 грн., стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "Діджус" вартістю 25 грн., на рахунку якого було 5 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 780 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втік.

04 лютого 2010 року близько 15.30 год. в приміщенні аудиторії №9 Стрийського аграрного коледжу на вул. Львівській в м. Стрию Львівської області, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, повторно, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрали в неповнолітнього ОСОБА_13 мобільний телефон марки "Sony Ericsson w 200 і" вартістю 210 грн., в якому була вставлена карта пам'яті, вартістю 30 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 240 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втекли.

04 лютого 2010 року близько 16.00 год. на території автостанції по вул. Успенській в м. Стрию Львівської області ОСОБА_6 повторно відкрито викрав приватне майно неповнолітнього ОСОБА_14, а саме: мобільний телефон марки "LG KР 110" вартістю 460 грн., в якому була вставлена карта пам'яті вартістю 65 грн., стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "Діджус" вартістю 25 грн., на рахунку якого було 1 грн. 35 коп., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 551 грн. 35 коп., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втік.

04 лютого 2010 року близько 16.10 год. неподалік ветеринарної аптеки по вул. Успенській в м. Стрий, ОСОБА_7, повторно, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав приватне майно ОСОБА_15, а саме: мобільний телефон марки " LG" вартістю 600 грн. та на території продуктового ринку в м. Стрий гроші в сумі 25 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 625 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втік.

04 лютого 2010 року близько 16.40 год. неподалік ВХПУ № 16 по вул. Болехівській в м.Стрию Львівської області, ОСОБА_6 повторно, відкрито викрав в ОСОБА_16 мобільний телефон марки "Nokia 1200" вартістю 320 грн., у якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "Діджус", вартістю 20 грн., на рахунку якого булу 30 грн., всього на загальну суму 370 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місця події втік.

04 лютого 2010 року близько 16.40 год. неподалік ВХПУ № 16 по вул. Болехівській в м.Стрию Львівської області, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, повторно, ОСОБА_7 з застосуванням клинка ножа, про намір застосування якого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не знали, вчинивши напад з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого відкрито викрали в потерпілого ОСОБА_17 мобільний телефон марки "Соні Еріксон К 750 і" вартістю 1200 грн., в якому знаходилася карта пам'яті вартістю 75 грн., стартовий пакет оператора мобільного зв'язку "Діджус" вартістю 50 грн., на рахунку якого було 10 грн., завдавши шкоди потерпілому на загальну суму 1335 грн., після чого з місця події втекли.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом у потерпілого ОСОБА_11, відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_17 визнав повністю, вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_13 визнав частково, вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не визнав і пояснив, що під час розслідування кримінальної справи до нього були застосовані незаконні методи досудового слідства. Так, 02 лютого 2010 року, він разом із ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції біля бару «Сапфір», що по вул. Чорновола в м. Стрию. Працівники міліції їх кинули на землю, і почали копати ногами по всьому тілу, потім підвели і силоміць посадили в автомобіль та повезли в райвідділ, де змусили зізнатися у злочинах та написати явки з повинною. Просить суд брати до уваги покази, дані ним в судовому засіданні.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнав частково, зокрема, зазначив, що насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих він не застосовував, вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 визнав повністю, вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_17 частково, а вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_15 не визнав і пояснив, що 02 лютого 2010 року він сам прийшов в міліцію та написав явку з повинною по злочинах, які він вчинив. В приміщенні одного з кабінетів працівники міліції почали застосовувати до нього незаконні методи досудового слідства і змусили написати явку з повинною по злочинах, які він не вчиняв.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 визнав частково, зокрема, зазначив, що насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих він не застосовував, вину у вчиненні таємного викрадення майна потерпілого ОСОБА_11, відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_15 визнав повністю, вину у вчиненні нападу з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_17, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу визнав частково, вину у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_16 не визнав. Зокрема зазначив, що під час розслідування кримінальної справи до нього були застосовані незаконні методи досудового слідства і працівники міліції змусили його зізнатися у злочинах, які він не вчиняв.

Покази підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дані ними під час досудового слідства, в суді першої інстанції під час розгляду кримінальної справи попереднім складом суду та в судовому засіданні під час розгляду справи даним складом суду будуть детально висвітлені та проаналізовані судом з прив'язкою до кожного з епізодів.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підсудний ОСОБА_6 вину визнав частково і в судовому засіданні, підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві пояснив, що на початку грудня 2009 року, близько 16 год., він разом із ОСОБА_7 йшли на промисловий ринок через автостанцію в м. Стрию. Перед ними в тому ж напрямку йшли троє незнайомих їм хлопців, і вони вирішили разом із ОСОБА_7 пограбувати їх. Вони підійшли до хлопців та запитали, чи мають вони гроші, хлопці відповіли, що не мають. Після цього ОСОБА_7 двох хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_9 та ОСОБА_8, почав кликати пройти в напрямку торгових лотків для того, щоб ніби-то поговорити з ними. Він в свою чергу сказав третьому хлопцеві, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_10, щоб він також йшов за своїми товаришами, на що той погодився. Зайшовши на промисловий ринок, ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_8, чи має він при собі гроші, на що ОСОБА_8 відповів, що грошей немає. Тоді він побачив у ОСОБА_8 на пальці срібний перстень у вигляді печатки із камінцем білого кольору збоку та срібний браслет і сказав йому знімати дані срібні вироби, на що ОСОБА_8 спочатку відмовлявся, тоді ОСОБА_7 сам зняв з його пальця перстень і заставив зняти ОСОБА_8 браслет з руки. Він зняв браслет і ОСОБА_7 забрав його собі і тримав дані вироби у руці. В цей момент до ОСОБА_9 на мобільний телефон хтось зателефонував, і він сказав йому, щоб він виключив телефон, що той зробив. Після цього він попросив телефон ОСОБА_9, щоб подивитися, і він йому його дав, але ОСОБА_9 не хотів йому сказати пін-код. Чи вдаряв ОСОБА_7 рукою ОСОБА_9 і чи заставляв його сказати пін-код, він не пригадує, але пригадує, що ОСОБА_9 пізніше все ж таки назвав йому пін-код свого телефона і він, включивши його, поклав телефон собі в кишеню. Даний телефон йому сподобався і він вирішив його викрасти. ОСОБА_9 почав просити його, щоб він повернув йому його телефон, але він відмовився. В цей момент ОСОБА_7 побачив мобільний телефон у ОСОБА_8, який було видно із кишені його брюк, і сказав йому витягати телефон, на що ОСОБА_8 відмовився. Але ОСОБА_7 його заставив це зробити, однак, не пригадує, чи бив він його рукою по голові та обличчю. ОСОБА_8, витягнувши свій телефон марки "Нокіа 6300" і виключивши його, на вимогу ОСОБА_7, віддав йому його. І ОСОБА_7 заховав даний телефон собі в кишеню. Потім він запитав ОСОБА_10, чи має він гроші, на що ОСОБА_10 відповів, що немає. Але він сказав, щоб ОСОБА_10 віддав йому гроші, які має, тому що він всерівно їх забере, коли знайде їх у нього. Після цього ОСОБА_10 витягнув із внутрішньої кишені своєї куртки купюру номіналом 50 гривень і віддав її йому. Також він запитав ОСОБА_10, чи має він срібний ланцюжок і заглянув йому та ОСОБА_9 на шию, де у них в той час знаходилися срібні ланцюжки, але в той час він їх у них не забрав. Далі чи він, чи ОСОБА_7, вже точно не пригадує, сказав хлопцям, щоб вони йшли за ними до гаражів, де ніби-то, як вони їм сказали, знаходилася їхня автомашина, хоча це була неправда, і якщо вони віддадуть їм всі гроші, які вони мають та срібні речі, то вони повернуть їм їхні телефони, на що вони погодилися і пішли за ними. Вони дійшли до гаражного кооперативу, який знаходиться на вул. П.Мирного в м.Стрию, і пішли по його території майже в самий кінець. По дорозі вони зупинилися і він попросив ОСОБА_9 зняти із шиї його срібний ланцюжок, щоб поміряти його, тому що після цього пообіцяв йому віддати його телефон, хоча не збирався цього робити, на що ОСОБА_9 погодився, і знявши свій ланцюжок, віддав його йому. Коли ОСОБА_9 знімав ланцюжок, то він побачив у нього на руці ще срібний браслет і сказав йому, щоб він зняв і його, на що ОСОБА_9 погодився. Після цього він одягнув собі на шию і на руку його ланцюжок і браслет, а ОСОБА_9 почав просити його віддати йому його мобільний телефон. Коли вони підійшли до ОСОБА_7, то ОСОБА_7 відізвав його в сторону і сказав йому, щоб він віддав мобільний телефон ОСОБА_9, на що він не погодився, а сказав, що продасть його. Після цього ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10, щоб він віддав йому свій мобільний телефон, який знаходився у кишені його брюк і який було видно через кишеню. ОСОБА_10 спочатку не хотів віддавати свій телефон, але ОСОБА_7 настоював на своєму. Чи погрожував він йому, ОСОБА_6 не пригадує. Після цього ОСОБА_10 вийняв із кишені брюк свій телефон марки "Нокіа 1661" чорного кольору і віддав його ОСОБА_7. ОСОБА_9 також попросив його, щоб він віддав йому стартовий пакет, на що він погодився і віддав ОСОБА_9 його телефон, з якого він вийняв свій стартовий пакет і розблокував телефон, на його прохання. Після чого він знову забрав у ОСОБА_9 з руки його телефон. ОСОБА_9 із ОСОБА_10 почали просити їх, щоб вони віддали їм їхні телефони, що у них буде стипендія і вони їм дадуть гроші, на що вони ніби-то погодилися і запропонували їм 26.12.2009 року, ввечері, підійти до парку ім.Т.Г.Шевченка і принести по 180 грн. і тоді вони віддадуть їм всі їхні речі. Однак, хлопцям вони це сказали неправду, тому що нікуди не збиралися йти і не збиралися їм нічого віддавати. Коли вони поверталися із гаражів, то по дорозі, ще на території вказаних гаражів, ОСОБА_7 сказав ОСОБА_9, щоб він віддав йому гроші і ОСОБА_9 витягнув 30 грн., які мав при собі, і ОСОБА_7 забрав з даної суми тільки 20 грн., а 10 грн. повернув ОСОБА_9. Вийшовши з території гаражного кооперативу, вони розійшлися в різних напрямках і з того часу вказаних хлопців він більше не бачив. В цей же день, ввечері, приблизно о 22 годині, він із ОСОБА_7 пішов на привокзальну площу в м.Стрию, де він продав три вищевказані викрадені ними мобільні телефони незнайомому йому хлопцеві. Гроші, які вони забрали у хлопців, та гроші, виручені за продаж викрадених мобільних телефонів, вони витратили на власні потреби. А срібні вироби, тобто перстень та браслет, які ОСОБА_7 забрав у ОСОБА_8, як він йому повідомив, загубив на наступний день, перебуваючи у м. Львові, однак, де саме, він не знає. А срібні вироби, тобто ланцюжок та браслет, які він забрав у ОСОБА_9, він носив на собі і вони вилучені із його квартири, де він проживає, під час обшуку. Вину визнає частково, оскільки насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілих він не застосовував.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні, підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві пояснив, що на початку грудня 2009 року, близько 16 години, він та ОСОБА_6 перебували у тирі, коли вийшли із приміщення тиру, то пішли на промисловий ринок через автостанцію. На виході із провулку, що веде на автостанцію вони підійшли до хлопців ззаду і він запитав у них, чи мають вони гроші, хлопці відповіли, що грошей не мають. Після цього він двом хлопцям, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_9 та ОСОБА_8, запропонував ніби-то поговорити. ОСОБА_6 сказав третьому хлопцеві, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_10, щоб він також йшов за ними, на що він погодився. Зайшовши на промисловий ринок у перший ряд, він запитав у ОСОБА_8, чи має він при собі гроші, на що ОСОБА_8 відповів, що грошей не має. Тоді ОСОБА_6 побачив у ОСОБА_8 на пальці срібний перстень та срібний браслет і сказав йому знімати дані срібні вироби, на що ОСОБА_8 спочатку відмовлявся, тоді він сам зняв з його пальця перстень і заставив зняти ОСОБА_8 браслет з руки. ОСОБА_6 зняв браслет і він забрав його і тримав вироби у руці. В цей момент до ОСОБА_9 на мобільний телефон хтось зателефонував, і ОСОБА_6 сказав йому, щоб він виключив телефон, що той і зробив. Після цього ОСОБА_6 попросив телефон ОСОБА_9, щоб подивитися, і він йому його дав, і ОСОБА_6, включивши телефон, поклав його собі в кишеню. В цей момент він побачив мобільний телефон у ОСОБА_8, який було видно із кишені його брюк, і сказав йому витягати телефон, на що ОСОБА_8 відмовився. Але він заставив його це зробити, однак, не пригадує, чи він бив його рукою по голові та обличчю. ОСОБА_8, витягнувши свій телефон марки "Нокіа 6300" віддав його йому, і він заховав даний телефон собі в кишеню. Потім ОСОБА_6 запитав ОСОБА_10, чи має він гроші, на що ОСОБА_10 витягнув із внутрішньої кишені своєї куртки купюру номіналом 50 гривень і віддав її ОСОБА_6. Також ОСОБА_6 запитав ОСОБА_10, чи має він срібний ланцюжок і заглянув йому та ОСОБА_9 на шию, де у них в той час знаходилися срібні ланцюжки, але в той час ОСОБА_6 їх у них не забрав. Далі чи він, чи ОСОБА_6, ОСОБА_7 вже точно не пригадує, сказав хлопцям, щоб вони йшли за ними до гаражів, де ніби-то, як вони їм сказали, знаходилася їхня автомашина, хоча це була неправда, і якщо вони віддадуть їм всі гроші, які вони мають та срібні речі, то вони повернуть їм їхні телефони, на що вони погодилися і пішли за ними. Вони дійшли до гаражного кооперативу, який знаходиться на вул. П.Мирного в м.Стрию, і пішли по його території майже в сам кінець. По дорозі він побачив, що ОСОБА_6 зупинився з хлопцями і один із них, а саме, ОСОБА_9 зняв із шиї срібний ланцюжок з хрестиком і віддав його ОСОБА_6, який відразу одягнув його на свою шию. А також він бачив, як цей хлопець зняв із руки срібний браслет і віддав його ОСОБА_6, який також одягнув собі на руку. Після цього він сказав ОСОБА_10, щоб він віддав йому свій мобільний телефон, який знаходився у кишені його брюк і який було видно через кишеню. ОСОБА_10 спочатку не хотів віддавати свій телефон, але він настоював на своєму. Чи погрожував він йому, ОСОБА_7 не пригадує. Після цього ОСОБА_10 вийняв із кишені брюк свій телефон марки "Нокіа 1661" і віддав його йому. ОСОБА_9 із ОСОБА_10 почали просити їх, щоб вони віддали їм їхні телефони, що у них буде стипендія і вони нам дадуть гроші, на що вони ніби-то погодилися і запропонували їм 26.12.2009 року, ввечері, підійти до парку ім.Т.Г.Шевченка і принести по 180 грн. і тоді вони віддадуть їм всі їхні речі. Однак, хлопцям вони сказали неправду, тому що нікуди не збиралися йти. Вийшовши з території гаражного кооперативу, вони розійшлися в різних напрямках і з того часу вказаних хлопців він більше не бачив. В цей же день, ввечері, приблизно о 22 годині, він із ОСОБА_6 пішов на привокзальну площу в м.Стрию, де ОСОБА_6 продав три вищевказані викрадені ними мобільні телефони, гроші, які вони забрали у хлопців, та гроші, виручені за продаж викрадених мобільних телефонів, вони витратили на власні потреби. А срібні вироби, тобто перстень та браслет, які він забрав у ОСОБА_8, він загубив на наступний день, перебуваючи у м. Львові, однак, де саме, він не знає. А срібні вироби, тобто ланцюжок та браслет, які ОСОБА_6 забрав у ОСОБА_9, ОСОБА_6 носив на собі. Вину визнає частково, оскільки насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілих він не застосовував.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини, факт вчинення ними злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_8, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 9 грудня 2009 року, близько 16 години, він разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 йшов на промисловий ринок м.Стрия, що на вул.Успенській, через автостанцію. На виході із провулку, який веде на автостанцію, до них ззаду підійшо двоє незнайомих хлопців і обнявши їх за плечі, один з них, тобто той, що був вищим на зріст, як потім їм стало відомо, це був ОСОБА_7, запитав, чи мають вони сигарети, на що вони відповіли, що не курять. Другий хлопець як йому потім стало відомо, був ОСОБА_6. ОСОБА_7 із ОСОБА_6 запитали їх, чи мають вони гроші, на що вони відповіли, що грошей не мають. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_7 почав за рукав куртки тягнути в напрямку торгових лотків для того, щоб ніби-то поговорити з ними. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_10, щоб він також йшов за ними, на що він погодився. Зайшовши на промисловий ринок, вони зупинилися і ОСОБА_7 почав питати у нього, чи має він при собі гроші, на що він сказав, що грошей немає. Тоді ОСОБА_7 побачив у нього на пальці срібний перстень та срібний браслет на його лівій руці, і сказав йому знімати дані срібні вироби, на що він спочатку відмовлявся, але ОСОБА_7 сам зняв з його пальця перстень і заставив його словесно зняти браслет з руки, що він і зробив, а потім відразу їх забрав собі і тримав їх у своїй руці. В цей момент до ОСОБА_9 на мобільний телефон хтось подзвонив і ОСОБА_9 вийняв свій телефон марки "Соні Еріксон К 550 і" і виключив телефон. Після цього ОСОБА_6 попросив телефон ОСОБА_9, щоб подивитися, і він йому його дав, але ОСОБА_9 не хотів йому говорити пін-код. Тоді ОСОБА_7 рукою несильно вдарив його збоку по обличчю і сказав йому, щоб він сказав пін-код, що ОСОБА_9 і зробив. Включивши телефон ОСОБА_9 і не телефонувавши нікуди, ОСОБА_6 поклав його собі у кишеню. ОСОБА_9 почав його просити, щоб він віддав йому телефон, але ОСОБА_6 відповів, що хоче ще з ним поговорити. В цей момент ОСОБА_7 побачив у нього мобільний телефон, який було видно із кишені його брюк, і сказав йому витягати телефон, на що він відмовився. Тоді ОСОБА_7 ударив його несильно рукою ззаду по голові і сказав, щоб він витягав телефон із кишені. Він вдруге відмовився і ОСОБА_7 знову несильно ударив його рукою по обличчю збоку. Після цього він витягнув свій телефон марки "Нокіа 6300", віддав його ОСОБА_7, який заховав його телефон собі в кишеню, так нікуди і не телефонуючи. Потім ОСОБА_6 запитав ОСОБА_10, чи має він гроші, на що ОСОБА_10 відповів, що немає. Але ОСОБА_6 сказав, щоб ОСОБА_10 віддав йому гроші, які має при собі, тому що він всерівно їх забере, коли знайде їх у нього. Після цього ОСОБА_10 витягнув із внутрішньої кишені своєї куртки купюру номіналом 50 гривень і віддав її ОСОБА_6. Також ОСОБА_6 запитав ОСОБА_10, чи має він срібний ланцюжок і заглянув йому та ОСОБА_9 на шию, де у них в той час знаходилися срібні ланцюжки, але в них тоді ОСОБА_6 їх не забрав. Далі ОСОБА_7 сказав їм іти за ними до гаражів, де ніби-то знаходилася їхня автомашина, і якщо вони віддадуть їм всі гроші, які мають та срібні речі, то вони віддадуть їм їхні телефони, на що вони погодилися і пішли за ними. Вони дійшли до гаражного кооперативу, який знаходиться на вул.П.Мирного в м.Стрию, і пішли по його території в кінець. В кінці гаражного кооперативу він із ОСОБА_7 зупинився і вони почали чекати, поки до них підійде ОСОБА_6 з хлопцями. В цей час ОСОБА_7 сказав йому, що якщо він йому ще, крім срібних виробів, які він до цього у нього забрав, віддасть гроші, які має при собі, то він поверне йому його мобільний телефон. Він погодився і вийняв із кишені гроші в сумі 30 грн. і ОСОБА_7 їх у нього забрав з руки. Однак, за кілька секунд із вказаної суми він повернув йому 10 грн. і віддав йому його мобільний телефон. Коли вони ще стояли із ОСОБА_7 удвох, то він бачив, як ОСОБА_6, ідучи по дорозі із ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зупинився і ОСОБА_9 зняв із себе срібний ланцюжок із шиї. ОСОБА_6 попросив ОСОБА_9 дати йому поміряти його ланцюжок, тому що після цього пообіцяв йому віддати його телефон, на що ОСОБА_9 погодився, і знявши свій ланцюжок, віддав його ОСОБА_6. Коли ОСОБА_9 знімав ланцюжок, то ОСОБА_6 побачив у нього на руці ще срібний браслет і сказав йому, щоб він зняв і його, на що ОСОБА_9 погодився. Після цього ОСОБА_6 одягнув собі на шию і на руку ланцюжок і браслет на руку. Коли ОСОБА_6 із хлопцями підійшли до нього та ОСОБА_7, то ОСОБА_7 із ОСОБА_6 відійшли в сторону, про щось переговорили, після чого знову підійшли до них, і саме в той момент ОСОБА_7 знову забрав у нього мобільний телефон, віддавши з нього йому стартовий пакет. Потім ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10, щоб він також віддав йому свій мобільний телефон, який знаходився у кишені його брюк і який було видно через кишеню. ОСОБА_10 спочатку не хотів віддавати свій телефон, але ОСОБА_7 сказав йому, що якщо він не віддасть телефон, то він його вдарить. Після цього ОСОБА_10 вийняв із кишені брюк свій телефон марки "Нокіа 1661" і віддав його ОСОБА_7, який повернув йому його стартовий пакет. Після чого ОСОБА_6 знову забрав у ОСОБА_9 з руки його телефон. Він із ОСОБА_10 та ОСОБА_9 почали просити хлопців, щоб вони віддали їм їхні телефони, що у них буде стипендія і вони їм дадуть гроші, на що вони погодилися і запропонували їм 26.12.2009 року, ввечері, підійти до парку ім.Т.Г.Шевченка і принести по 180 грн. і тоді вони віддадуть їм всі їхні речі. Однак, 26.12.2009 року, вони не пішли в обумовлене місце, тому що це була субота, і вони поїхали додому;

даними в судовому засіданні аналогічними показами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_26;

протоколом огляду місця події від 12.02.2010 р., а саме місця вчинення злочину щодо потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 /Т.1 а.с.267/;

протоколом огляду місця події від 12.02.2010 р., під час якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_8 видав документи на свій викрадений мобільний телефон /Т.1 а.с.268/;

довідкою ПП «ОСОБА_27.»про те, що вартість мобільного телефону «Нокія 6300»станом на 09.12.2009 р. становить 1200,00 грн. /Т.1 а.с.271/;

протоколом огляду речових доказів від 22.02.2010 р., а саме: посібника користувача до мобільного телефону та квитанції із ювелірного магазину «Адамас»/Т.1 а.с.273-276/;

протоколом огляду місця події від 12.02.2010 р., під час якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 видав документи на свій викрадений мобільний телефон /Т.1 а.с.294/;

довідкою ПП «ОСОБА_27.»про те, що вартість мобільного телефону «Соні Еоріксон К550і»станом на 09.12.2009 р. становить 990,00 грн. /Т.1 а.с.295/;

протоколом огляду речових доказів від 22.02.2010 р., а саме: порожньої коробки з-під мобільного телефону та гарантійного талону /Т.1 а.с.296-297/;

протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 21.04.2010 р., під час якого потерпілий ОСОБА_9 вказав на викрадені у нього речі ОСОБА_6 09.12.2009 р. /Т.1 а.с. 310/;

протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 21.04.2010 р., під час якого потерпілий ОСОБА_9 вказав на викрадені у нього речі ОСОБА_6 09.12.2009 р. /Т.1 а.с. 311/;

протоколом огляду місця події від 12.02.2010 р., під час якого неповнолітній потерпілий ОСОБА_10 видав документи на свій викрадений мобільний телефон /Т.1 а.с.294/;

довідкою ПП «ОСОБА_27»про те, що вартість мобільного телефону «Соні Еоріксон К550і»станом на 09.12.2009 р. становить 990,00 грн. /Т.1 а.с.322/;

довідкою ПП «ОСОБА_27.»про те, що вартість мобільного телефону «Нокія-1661»станом на 09.12.2009 р. становить 460,00 грн. /Т.1 а.с.323/;

протоколом огляду речових доказів від 22.02.2010 р., а саме: порожньої коробки з-під мобільного телефону та посібника користувача до мобільного телефону /Т.1 а.с.324-326/.

По епізоду таємного викрадення чужого майна (крадіжку) потерпілого ОСОБА_11 підсудний ОСОБА_7 вину визнав повністю, і підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві пояснив, що 30 січня 2010 року близько 13 години, він запропонував ОСОБА_5 піти із ним у гуртожиток АДРЕСА_5, щоб знайти знайомого хлопця на ім"я ОСОБА_11 Піднявшись на 4-ий поверх даного гуртожитку, де мав, наскільки йому було відомо, проживати вказаний хлопець, вони зайшли у кімнату на 4-му поверсі, яка не була зачинена на ключ, він побачив в ній незнайомого йому хлопця, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_11, вони почали розмовляти, розмова тривала приблизно 15 хвилин, під час якої він ходив по кімнаті ОСОБА_11 і роздивлявся, що де знаходиться, і побачив на одному із ліжок МР-3 плеєр чорного кольору. Він йому сподобався і він вирішив його викрасти. Скориставшись тим, що ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_5 не звертають на нього уваги, таємно викрав вказаний плеєр і заховав у задню кишеню своїх брюк. Після цього він підійшов до ОСОБА_5 і ОСОБА_11, і вони вибачилися перед ОСОБА_11 за те, що переплутали його з іншим хлопцем, і разом вийшли із кімнати у загальний коридор 4-го поверху гуртожитку та пішли на вихід, а ОСОБА_11 повернувся у свою кімнату. Однак, перебуваючи на 3-му поверсі гуртожитку, їх наздогнав ОСОБА_11 і запитав, чи не брали вони його плеєр, на що вони заперечили і запропонували разом повернутися у його кімнату і пошукати його. У кімнаті він із ОСОБА_5 почали ніби-то шукати МР3-плеєр, але за кілька хвилин сказали ОСОБА_11, що плеєра немає, що, можливо, хтось із його друзів взяв його програвач, і почали виходити із кімнати. ОСОБА_11 заперечив їм і сказав, що саме вони викрали його МР3-плеєр, тому що ніхто, крім них, у його кімнату не заходив. Тоді вони почали показувати ОСОБА_11 кишені своїх брюк та курток, але там його плеєра не було, тому що він знаходився у задній кишені його брюк, а їх він ОСОБА_11 не показував. Після цього вони знову направилися на вихід із кімнати. Тоді ОСОБА_11 схопив його за руку і сказав, щоб вони віддали йому його програвач. Він замахнувся рукою на ОСОБА_11 і хотів його вдарити в обличчя, але він відхилився і відпустив його, тому він знову намагався вийти із кімнати і штовхнувши ОСОБА_11 на ліжко вони з ОСОБА_5 пішли геть з гуртожитку. Домовленості на вчинення вищевказаної крадіжки у нього з ОСОБА_5 не було. В цей же день ввечері, приблизно о 17 годині, він зателефонував ОСОБА_5 і розповів йому, що все ж таки він викрав МР-3 плеєр у ОСОБА_11 і попросив його зустрітися і взяти із собою паспорт, тому що свій паспорт він ще не отримав, оскільки, як повідомив він ОСОБА_5, він хотів закласти у ломбарді викрадений ним плеєр, на що той погодився. Приблизно через півгодини вони зустрілися біля ломбарду "Скарбниця", що на вул. Валовій в м.Стрию, і він показав ОСОБА_5 викрадений плеєр і вони разом його здали під заставу за 40 грн., які він забрав собі. Після цього вони пішли у магазин і витратили отримані гроші на продукти харчування.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_7 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_11, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 30 січня 2010 року, в суботу, він знаходився у гуртожитку АДРЕСА_5. В цей день, близько 13 години, до нього у кімнату, яка не була зачинена на ключ, і у якій він знаходився сам, зайшло двоє незнайомих йому хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Вони спочатку запитали, як його звати, на що він їм відповів, що "ОСОБА_11 а потім сказали йому, що він винен комусь гроші, але кому саме, не повідомили. Однак, він заперечив їм, тому що жодних боргів ні перед ким не мав. Ця розмова з хлопцями і розмова практично ні про що тривала приблизно 15 хвилин, під час якої то один із даних хлопців розмовляв із ним, а інший ходив по кімнаті і роздивлявся, що де знаходиться. Після закінчення розмови, вони вибачилися і він разом з ними вийшов з кімнати у загальний коридор. За кілька секунд ОСОБА_7 попросив у нього пити. Він виніс із своєї кімнати кружку і набравши води із крану у побутовій кімнаті, яка розташована поряд із його кімнатою, дав йому попити. Потім ОСОБА_5 почав розмовляти із ним, а ОСОБА_7 заніс сам у його кімнату кружку, однак, відразу вийшов. Після цього ОСОБА_11 повернувся у свою кімнату, а хлопці направилися на вихід. Зайшовши у кімнату, він побачив, що МР3 плеєра на ліжку не було і, зрозумівши, що його викрали вищевказані хлопці, відразу побіг за ними і наздогнав їх на 3-му поверсі гуртожитку. Він запитав ОСОБА_7 та ОСОБА_5, чи не брали вони його плеєр, на що вони заперечили і запропонували разом повернутися у його кімнату і пошукати його. У кімнаті ОСОБА_7 із ОСОБА_5 почали ніби-то шукати його МР3-плеєр, а він стояв і дивився, за кілька хвилин вони сказали, що плеєра немає, що, можливо, хтось із його друзів його взяв, і почали виходити із кімнати. Він заперечив їм, і сказав, що саме вони викрали його МР3-плеєр, тому що ніхто, крім них, у його кімнату не заходив. Тоді вони обидвоє почали показувати йому кишені своїх брюк та курток, але там його плеєра не було. Тоді він схопив ОСОБА_7 за руку і сказав, щоб вони віддали йому його програвач. Але ОСОБА_7 замахнувся на нього рукою і хотів вдарити в обличчя, але він відхилився і відпустив ОСОБА_7, який знову намагався вийти із кімнати. Тоді він знову схопив ОСОБА_7 за руку і почав просити, щоб він віддав йому його програвач, але він в той момент витягнув із кишені своїх брюк ніж, і штовхнув його на ліжко і пригрозив йому, що якщо він далі продовжуватиму йому ще щось говорити, то він його поріже ножем. Однак, реально дану погрозу він не сприймав, тому що був впевнений, що ОСОБА_7 її не виконає, оскільки в гуртожитку в той час, крім нього, ще знаходилися учні. Після цього ОСОБА_7 із ОСОБА_5 пішли геть;

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_31, який пояснив, що 30 січня 2010 року, в суботу, він знаходився у гуртожитку ВХПУ № 16, оскільки не поїхав додому. В цей день, близько 13 години, він перебував на коридорі 4-го поверху гуртожитку. В цей час він побачив у коридорі двох незнайомих йому хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Вони запитали його, чи знає він хлопця на ім'я ОСОБА_11, який навчається на 3-му курсі училища, на що він відповів, що не знає. Тоді вони зайшли у кімнату НОМЕР_1, де проживає ОСОБА_11, і яка не була зачинена на ключ. Там вони перебували приблизно 15 хвилин, після чого вийшли разом із ОСОБА_11 в коридор, де стояли і про щось розмовляли. Також він побачив, що ОСОБА_11 дав їм попити, і поки він розмовляв із ОСОБА_5, то ОСОБА_7 сам заніс кружку у його кімнату, однак, відразу вийшов з неї. Після цього ОСОБА_11 повернувся у свою кімнату, а хлопці направилися на вихід. За кілька секунд ОСОБА_11 вийшов із кімнати і повідомив його, що вищевказані хлопці викрали із його кімнати МР3-плеєр із навушниками та побіг за ними на 3-ій поверх, а через кілька хвилин повернувся з ними у кімнату. Приблизно через 5 хвилин хлопці вийшли із кімнати ОСОБА_11 і пішли геть. А ОСОБА_11 вийшов із кімнати за ними і підійшовши до нього, розповів йому, що ОСОБА_7 із ОСОБА_5 все ж таки викрали його плеєр і не повернули йому його, та ще й ОСОБА_7 погрожував йому фізичною розправою /Т.1 а.с. 150 /;

протоколом огляду місця події від 09.02.2010 р., у якому вказане місце вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_11 /Т.1 а.с.124 -126/;

протоколом огляду речових доказів від 13.02.2010 р., а саме куртки балонової чоловічої з капюшоном чорного кольору на темно вишневій підкладці, пластмасової коробки прозорого кольору, в якій знаходяться папір-вкладиш біло-чорного кольору, керівництво користувача, гарантійний талон та товарний чек /Т.1 а.с.134-139/.

По епізоду збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом у потерпілого ОСОБА_11 підсудний ОСОБА_5 вину визнав повністю та підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві пояснив, що 30 січня 2010 року ОСОБА_7 запропонував йому піти у гуртожиток АДРЕСА_5, щоб знайти свого знайомого, піднявшись на 4-ий поверх гуртожитку ВХПУ № 16, де мав ніби-то проживати вказаний хлопець, вони зайшли в одну з кімнат, яка не була зачинена на ключ, він побачив в ній незнайомого йому хлопця, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_11, з яким вони почали розмовляти, розмова тривала близько 15 хв., після закінчення якої вони із ОСОБА_7 вийшли із кімнати у загальний коридор і направилися на вихід, за кілька хвилин ОСОБА_11 наздогнав їх на 3-му поверсі гуртожитку і запитав, чи не брали вони його МР-3 плеєр, на що вони заперечили і запропонували разом повернутися у його кімнату і пошукати плеєр. У кімнаті він із ОСОБА_7 почав шукати МР3-плеєр ОСОБА_11, але так і не знайшовши його, за кілька хвилин вони вийшли із кімнати. В цей же день ввечері, приблизно о 17 годині, до нього зателефонував ОСОБА_7 і попросив його взяти свій паспорт, тому що хотів закласти у ломбарді МР-3 плеєр, який, як він йому пояснив, належав йому, на що він погодився. Приблизно через півгодини вони зустрілися біля ломбарду "Скарбниця", що на вул. Валовій в м.Стрию, і він побачив у ОСОБА_7 даний плеєр чорного кольору з навушниками білого кольору, і ОСОБА_7 йому розповів, що саме він викрав даний плеєр у ОСОБА_11. Після цього вони разом його здали під заставу в ломбарді на його паспорт за 40 грн., які забрав собі ОСОБА_7 і які вони потім витратили на продукти харчування.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_5 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами підсудного ОСОБА_7;

довідкою ПТ «Ломбард-Скарбниця»№401 від 29.03.2010 р. про те, що ОСОБА_5 30.01.2010 р. звертався за послугами до ломбардного відділення з приводу закладу МР3 плеєра /Т.1 а.с.133/.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу) потерпілого ОСОБА_12 підсудний ОСОБА_6 вину визнав повністю і підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві пояснив, що в кінці січня 2010 року, близько 12 години, він стояв біля магазину «Ірина», який знаходиться на вул. Колесси в м.Стрию. В цей час він побачив незнайомого йому хлопця, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_12, який йшов в даний магазин. Він підійшов до нього і запитав, де він навчається, на що він йому відповів, що в ВПУ № 34. Після цього він йому сказав, що його брат також навчається у ВПУ № 34 і що він хоче до нього передзвонити, і запитав ОСОБА_12, чи має він мобільний телефон, на що він відповів, що має, і він попросив його дати йому мобільний телефон, щоб ніби-то передзвонити до брата. ОСОБА_12 погодився і дав йому свій мобільний телефон марки «Нокіа Н 70»сірого кольору. Даний телефон йому сподобався і він вирішив його викрасти. Він набрав якийсь номер телефону і почав розмовляти, однак, з ким саме, він вже не пригадує. Оскільки ОСОБА_12 знаходився від нього на відстані приблизно 2 м і практично в його сторону не дивився, то він цим скористався і почав йти швидким кроком з його телефоном за кут будинку № 55 на вул. Колесси в напрямку готелю «Золото Карпат». ОСОБА_12, побачивши це, почав бігти за ним і просити, щоб він віддав йому його телефон. Однак, він заховав телефон ОСОБА_12 у кишеню і почав утікати від нього, нічого йому не відповідаючи. Після цього він відразу пішов на промисловий ринок м.Стрия, де даний телефон продав незнайомому мужчині за 200 грн. Отримані гроші він витратив на власні потреби.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_12, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що в кінці січня 2010 року, точної дати не пригадує, близько 12 години, він пішов із училища в магазин «Ірина», який знаходиться на вул. Колесси в м.Стрию на першому поверсі будинку № 55, щоб купити собі продукти харчування. Не доходячи приблизно 1м. до сходів даного магазину, він побачив незнайомого йому хлопця, який стояв під стіною магазину. Хлопець підійшов до нього і запитав його, де він навчається, на що він йому відповів, що в ВПУ № 34. Після цього він сказав йому, що його брат також навчається в ВПУ № 34 і він хоче до нього передзвонити, тому що у брата якісь проблеми, а телефона у нього немає. І запитав його, чи має він мобільний телефон, на що він відповів, що має. Потім він попросив його дати йому мобільний телефон, тому що він хоче передзвонити до брата. Про те, що він передзвонить і віддасть йому його телефон, він не говорив. Він вийняв свій мобільний телефон із кишені курточки і дав його хлопцеві. Він набрав якийсь номер телефону і з кимось розмовляв, про що саме, він вже не пригадує, тому що не прислухався. Він від хлопця перебував на відстані приблизно 2 м. Хлопець розмовляв по телефону приблизно кілька хвилин, після чого почав йти швидким кроком з його телефоном, продовжуючи далі розмовляти по телефону, за кут будинку № 55 на вул.Колесси в напрямку готелю «Золото Карпат». Він почав бігти за даним хлопцем і просити, щоб він віддав йому його телефон. Однак, він заховав його телефон у кишеню і почав бігти від нього, нічого йому не відповідаючи;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_33, який пояснив, що в кінці січня 2010 року, точної дати він не пригадує, близько 12 години 30 хвилин, у гуртожиток у схвильованому стані прибіг ОСОБА_12 і повідомив йому, що у нього незнайомий йому хлопець пограбував його мобільний телефон. Наскільки йому було відомо, у ОСОБА_12 в користуванні на той час був телефон марки "Nokia N 70". Тарас попросив його мобільний телефон і відразу зателефонував на свій викрадений телефон, але він був виключений. Він ще неодноразово дзвонив пізніше на номер свого телефону, однак, він постійно був виключений. Як повідомив йому ОСОБА_12, дане пограбування мало місце на тротуарі біля магазину «Ірина», що на вул.Колесси в м.Стрию, де в той час знаходився даний хлопець і який попросив ОСОБА_12 дати йому свій мобільний телефон, щоб ніби-то зателефонувати до свого брата, який навчається у Стрийському ВПУ № 34 Після того, як ОСОБА_12 йому дав свій телефон, він почав з ним утікати від нього. ОСОБА_12 намагався його догнати, кричав хлопцеві вслід і просив його повернути йому телефон, однак, останній не реагував на його прохання і втік;

протоколом огляду місця події від 20.04.2010 р., а саме місця вчинення злочину щодо ОСОБА_12 /Т.1 а.с.343/;

протоколом огляду місця події від 20.04.2010 р., під час якої потерпілий видав документи на викрадений у нього мобільний телефон /Т.1 а.с.346/;

довідкою ПП «ОСОБА_34.»про те, що вартість мобільного телефону марки «Нокія N-70»станом на січень 2010 р. становила 600 грн., вартість карти пам'яті до мобільного телефону -50 грн. /Т.1 а.с.347/;

протоколом огляду речових доказів від 21.04.2010 р., а саме інструкції до стартового пакета та сім-карти оператора мобільного зв'язку /Т.1 а.с.348-349/;

протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.04.2010 р., під час якого потерпілий ОСОБА_12 вказав на ОСОБА_6, як особу, яка відкрито викрала в кінці січня 2010 р. у нього мобільний телефон /Т.1 а.с.360/.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_13 підсудний ОСОБА_7 вину визнав частково, і підтримавши частково покази, дані ним на досудовому слідстві, пояснив, що 04.02.2010 року близько 11 години 30 хвилин він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поїхали на вул.Львівську в Стрийський аграрний коледж, де хотіли знайти їхнього спільного знайомого хлопця -ОСОБА_35, який навчався в даному коледжі на 2-му курсі. ОСОБА_5 хотів позичити у ОСОБА_35 гроші. У навчальному корпусі вони зайшли в одну з аудиторій, яка була відчинена і в якій в той час знаходився незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_13. Вони підійшли до нього і ОСОБА_7 запитав у нього, чи знає він ОСОБА_35 і чи відомо йому його номер мобільного телефона. ОСОБА_13 відповів, що такого хлопця не знає і перший раз про нього чує. Чи брав він ОСОБА_13 за краватку, яка була в нього на шиї, і чи притискав він його до стіни, ОСОБА_7 не пригадує, але і не заперечує цього. Потім він попросив ОСОБА_13 дати йому мобільний телефон, щоб подзвонити до ОСОБА_35. Він відповів, що на рахунку його телефона грошей немає. Тоді він сказав, що вставить у його телефон свій стартовий пакет, подзвонить і віддасть йому його телефон, на що ОСОБА_13 погодився, і, вийнявши свій телефон із кишені брюк, віддав його ОСОБА_7. Він, вийнявши із телефона сім-карту, віддав її ОСОБА_13, після чого так нікуди і не подзвонивши, поклав його телефон собі у кишеню, оскільки він йому сподобався і у нього в той час виник умисел його викрасти, і пішов на вихід із аудиторії. ОСОБА_5 із ОСОБА_6 пішли за ним. Коли він розмовляв із ОСОБА_13, то ОСОБА_5 із ОСОБА_6 в цей час стояли біля них на відстані приблизно 0,5 м і в їхню розмову не втручалися. Коли вони виходили із аудиторії, то ОСОБА_13 просив його віддати йому його телефон, але він нічого йому у відповідь не сказав, і продовжував йти на вихід. Вийшовши із приміщення навчального корпусу коледжу, швидким кроком вони пішли на вул. Львівську на автобусну зупинку, де ОСОБА_6 попросив у нього викрадений ним у ОСОБА_13 мобільний телефон марки "Соні Еріксон" чорного кольору, щоб подивитися, на що він погодився, і ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5 роздивлялися даний телефон, після чого він сказав ОСОБА_6, щоб він телефон залишив собі, і в подальшому він його утримував при собі.

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину визнав частково, і підтримавши частково покази, дані ним на досудовому слідстві, пояснив, що 04.02.2010 року він, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зайшли в приміщення однієї з аудиторій Стрийського аграрного коледжу, що по вул. Львівській в м. Стрий, яка була відчинена і в якій в той час знаходився незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_13. Вони підійшли до нього і ОСОБА_7 запитав у нього, чи знає він вищевказаного хлопця і чи відомо йому його номер мобільного телефона. ОСОБА_13 відповів, що такого хлопця не знає і перший раз про нього чує. Він не бачив, як ОСОБА_7 брав ОСОБА_13 за краватку, яка була в нього на шиї, і чи притискав він його до стіни, він також цього не бачив. Цього не робив і він. Тоді ОСОБА_7 запитав його, чи має він мобільний телефон, оскільки йому потрібно було передзвонити до когось. ОСОБА_13 відповів, що він має мобільний телефон і дав його ОСОБА_7. Чи говорив ОСОБА_7 йому, що він вставить у телефон свій стартовий пакет, він вже не пригадує. Коли ще ОСОБА_7 розмовляв із ОСОБА_13, він із ОСОБА_5 вийшов у коридор, за кілька секунд ОСОБА_7 вийшов із вищевказаної аудиторії і пішов на вихід. Побачивши це, він із ОСОБА_5 пішли за ним. Він не бачив, щоб ОСОБА_13 йшов за ними, чи кричав їм щось вслід, не чув. Вийшовши із навчального корпусу коледжу, ОСОБА_7 сказав їм утікати і почав бігти, а вони побігли за ним до автобусної зупинки, що на вул. Львівській в м.Стрию. Він особисто не бачив, як ОСОБА_7 викрав телефон у ОСОБА_13, але він зрозумів, що ОСОБА_7 викрав у ОСОБА_13 його телефон, який був чорного кольору, якої марки, він вже не пригадує. Мобільний телефон ОСОБА_13 йому ОСОБА_7 показував, але де саме, він не пригадує. Наскільки він пригадує, ОСОБА_7 даного телефона йому не віддавав.

Підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав частково, і підтримавши частково покази, дані ним на досудовому слідстві, пояснив, що 04.02.2010 року він, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 поїхали на вул. Львівську в Стрийський аграрний коледж, де хотіли знайти їхнього спільного знайомого хлопця -ОСОБА_35, в якого він мав намір позичити гроші, домовленість у них про це була давно. У навчальному корпусі вони зайшли в одну з аудиторій, це була приблизно 15 година 30 хвилин, яка знаходиться на першому поверсі в кінці коридору, яка була відчинена і в якій в той час знаходився незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_13. Вони підійшли до нього і ОСОБА_7 запитав у нього, чи знає він ОСОБА_35 і чи відомо йому його номер мобільного телефона. ОСОБА_13 відповів, що такого хлопця не знає і перший раз про нього чує. Потім ОСОБА_7 попросив ОСОБА_13 дати йому мобільний телефон, щоб подзвонити до ОСОБА_35. Він відповів, що на рахунку його телефона грошей немає. Тоді ОСОБА_7 сказав, що вставить у його телефон свій стартовий пакет, подзвонить і віддасть йому його телефон, на що ОСОБА_13 погодився, і, вийнявши свій телефон із кишені брюк, віддав його ОСОБА_7, вийнявши із телефона сім-карту, віддав її ОСОБА_13, після чого, так нікуди і не подзвонивши, поклав його телефон собі у кишеню і пішов на вихід із аудиторії. Він зрозумів, що ОСОБА_7 викрав у ОСОБА_13 телефон і також із ОСОБА_6 пішли за ним. Однак, ніяких дій вони із ОСОБА_6 не вчиняли, щоб припинити дії ОСОБА_7. Коли ОСОБА_7 розмовляв із ОСОБА_13, то він із ОСОБА_6 в цей час стояли біля нього на відстані приблизно 0,5-1 м і в їхню розмову не втручалися, але все бачили і чули. Коли вони виходили із аудиторії, то ОСОБА_13 просив ОСОБА_7 віддати йому його телефон, але ОСОБА_7 нічого йому у відповідь не сказав, і продовжував йти на вихід. Вийшовши із приміщення навчального корпусу коледжу, швидким кроком вони пішли на вул. Львівську на автобусну зупинку, де ОСОБА_6 попросив у ОСОБА_7 викрадений ним у ОСОБА_13 мобільний телефон, щоб подивитися, на що ОСОБА_7 погодився, і сказав ОСОБА_6, щоб він телефон залишив собі, і в подальшому він його утримував при собі.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своєї вини, факт вчинення ними злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_13, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 04.02.2010 року, близько 15 години 30 хвилин, він знаходився у аграрному коледжі в аудиторії № 9, яка розташована на 1-му поверсі навчального корпусу, оскільки в той день був черговим і прибирав в даному кабінеті. В цей час в аудиторію зайшло троє незнайомих йому на той час хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5. ОСОБА_7 запитав його, чи знає він ОСОБА_35 і чи відомо йому його номер мобільного телефона. Він відповів, що такого хлопця не знає і перший раз про нього чує. Тоді ОСОБА_7 підійшов до нього, взяв його за краватку, яка була в нього на шиї, трохи стиснув її у нього на шиї і притиснув його несильно до стіни, але ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7, щоб він його відпустив, і після цього ОСОБА_7 його відпустив. Більше ніхто із даних хлопців його не трогав і не бив. Тілесних ушкоджень у нього не було ніяких, тому від проходження експертизи він відмовився. Потім ОСОБА_7 попросив його дати йому свій мобільний телефон, щоб подзвонити до ОСОБА_35. Він відповів, що на рахунку його телефона грошей немає. ОСОБА_7 сказав, що він вставить у його телефон свій стартовий пакет, подзвонить і віддасть йому його телефон, на що він погодився, і, вийнявши свій телефон із кишені брюк, віддав його ОСОБА_7, вийнявши із його телефона сім-карту, віддав йому її, після чого, так нікуди і не подзвонивши, поклав його телефон собі у кишеню і пішов на вихід із аудиторії. ОСОБА_5 із ОСОБА_6 пішли за ним. Коли він розмовляв із ОСОБА_7, ОСОБА_5 із ОСОБА_6 в цей час стояли біля них на відстані приблизно 0,5 м і він вважає, що вони чули їхню розмову і все бачили, але не втручалися. Коли хлопці виходили із аудиторії, то він просив ОСОБА_7 віддати йому його телефон, але він не реагував на його прохання, і продовжував, не оглядаючись, йти на вихід, а ОСОБА_5 із ОСОБА_6 йшли за ним. Одягнувшись, він вийшов за ними у коридор, маючи намір забрати свій мобільний телефон, але їх вже не було, тому після цього він відразу пішов до куратора їхньої групи -ОСОБА_36 і розповів йому про те, що сталося.

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_37, яка пояснила, що її син -ОСОБА_13 мав у власному користуванні мобільний телефон марки "Соні Еріксон w 200 і". 04.02.2010 року син повернувся додому після навчання схвильований і повідомив їй, що в цей день, близько 15 години 30 хвилин, він сам знаходився у коледжі в аудиторії № 9, яка розташована на 1-му поверсі навчального корпусу, оскільки в той день був черговим і прибирав в даному кабінеті. В цей час в аудиторію зайшло троє незнайомих йому хлопців, як потім їм стало відомо, це були ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5. ОСОБА_7 підійшов до нього, взяв його рукою за краватку, яка була в сина на шиї, трохи стиснув її у нього на шиї і притиснув його несильно до стіни, але ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7, щоб він ОСОБА_13 відпустив, і після цього ОСОБА_7 його відпустив. Більше ніхто із даних хлопців його не трогав і не бив. Тілесних ушкоджень у сина не було ніяких, тому від проходження експертизи він відмовився. Потім ОСОБА_7 попросив ОСОБА_13 дати йому його мобільний телефон, щоб подзвонити. Син відповів, що на рахунку його телефона немає грошей. Але ОСОБА_7 сказав, що він вставить у його телефон свій стартовий пакет, подзвонить і віддасть йому його телефон, на що ОСОБА_13 погодився, і, вийнявши свій телефон із кишені брюк, віддав його ОСОБА_7, вийнявши із телефона ОСОБА_13 сім-карту, віддав її синові, після чого, так нікуди і не подзвонивши, поклав телефон сина собі у кишеню і пішов на вихід із аудиторії. ОСОБА_5 із ОСОБА_6 пішли за ним, у розмову сина із ОСОБА_7 вони не втручалися. Коли хлопці виходили із аудиторії, то ОСОБА_13 просив ОСОБА_7 віддати йому його телефон, але він не реагував на прохання сина, і продовжував, не оглядаючись, йти на вихід, а ОСОБА_5 із ОСОБА_6 йшли за ним. Одягнувшись, ОСОБА_13 вийшов за ними у коридор, маючи намір забрати свій мобільний телефон, але їх вже не було, тому після цього він відразу пішов до куратора своєї групи -ОСОБА_36 і розповів йому про те, що сталося. В цей же день вона разом із сином приїхала у м.Стрий у відділ міліції і написала заяву про вчинений щодо її сина злочину;

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_36, який пояснив, що 04.02.2010 року після закінчення пар, приблизно о 15 год. 40 хв., ОСОБА_13 підійшов до нього, перебуваючи у схвильованому стані, і повідомив йому, що приблизно 10 хвилин тому, коли він сам знаходився в аудиторії № 9, яка розташована на 1-му поверсі навчального корпусу, оскільки в той день був черговим і прибирав в даному кабінеті, зайшло троє незнайомих йому хлопців і запитали його, чи знає він ОСОБА_35 і чи відомо йому його номер мобільного телефона. Він відповів, що такого хлопця не знає і перший раз про нього чує. Тоді один із хлопців попросив ОСОБА_13 дати йому свій мобільний телефон, оскільки хотів подзвонити. ОСОБА_13 відповів, що на рахунку його телефона немає грошей. Але хлопець сказав, що він вставить у його телефон свій стартовий пакет, подзвонить і віддасть йому його телефон, на що ОСОБА_13 погодився, і, вийнявши свій телефон із кишені брюк, віддав його хлопцеві. Даний хлопець, вийнявши із телефона ОСОБА_13 сім-карту, віддав її йому, після чого, так нікуди і не подзвонивши, поклав телефон ОСОБА_13 собі у кишеню і пішов на вихід із аудиторії і двоє хлопців, які були з ним, також пішли на вихід. Коли хлопці виходили із аудиторії, то ОСОБА_13 просив їх віддати йому його телефон, але вони не реагували на його прохання і вийшли із аудиторії.

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_38 ОСОБА_35 який пояснив, що в кінці 2009 року, коли він перебував в академчній відпустці у зв'язку із хворобою, він підзаробляв кілька місяців, працюючи охоронцем у відпочинковому комплексі "Корчма". У грудні 2009 року, точної дати не пригадує, до нього підійшов ОСОБА_5 і попросив його позичити йому гроші в сумі 1000 грн. Як він пояснив йому, дані гроші він мав віддати комусь як борг. На той час він грошей не мав, але сказав ОСОБА_5 що якщо він буде їх мати, то, можливо, позичить йому. На початку лютого 2010 року, точної дати не пам'ятає, ОСОБА_5 подзвонив йому на мобільний телефон і запитав його, чи може він йому вже позичити вказану суму грошей, на що він йому відповів, що поки що не може позичити йому грошей, тому що в той час у нього їх не було. 04.02.2010 року, після пар, він дізнався про те, що ОСОБА_5 з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приходили в Стрийський аграрний коледж і шукали ніби-то його, при цьому пограбували мобільний телефон у візуально знайомого йому хлопця, який також навчається в даному коледжі, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_13 / Т.2 а.с. 200/;

протоколом огляду місця події від 05.02.2010 р., під час якого у підсудного ОСОБА_5 при поверхневому огляді в правій кишені штанів виявлені два мобільні телефони, серед них мобільний телефон марки "Соні Еріксон w 200 і". /Т.1 а.с.208/;

протоколом огляду місця події від 06.02.2010 р., під час якого ОСОБА_39 добровільно видала дві карти пам'яті, залишених ОСОБА_5 для власного користування із пограбованого телефону ОСОБА_13, які оглянуті і прилучені до справи як речовий доказ /Т.1 а.с.210/

довідкою ПП ОСОБА_34»про те, що варість мобільного телефону марки "Соні Еріксон w 200 і", станом на 04.02.2010 р. становить 210 грн. /Т.1 а.с.212/;

протоколом огляду речових доказів від 14.02.2010 р., а саме: мобільного телефону марки "Соні Еріксон w 200 і" та карти пам'яті /Т.1 а.с. 214-215/;

протокол пред'явлення предметів для впізнання від 08.04.2010 р., під час якого потерпілий ОСОБА_13 вказав на телефон під №1 і пояснив, що вказаний телефон ОСОБА_7 відкрито викрав у нього 04.02.2010 р. /Т.1 а.с.227/;

протокол пред'явлення предметів для впізнання від 08.04.2010 р., під час якого потерпілий ОСОБА_13 вказав на карту пам'яті під №1 і пояснив, що телефон разом з вказаною картою пам'яті ОСОБА_7 відкрито викрав у нього 04.02.2010 р. /Т.1 а.с.228/.

Суд не бере до уваги показання підсудних про те, що вони не застосовували до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого і розцінює дачу таких показань як форму захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі, в тому числі поясненнями та явкою з повинною підсудного ОСОБА_7, показами підсудних, даними ними в якості підозрюваних і обвинувачених, які вони давали під час досудового слідства, показами потерпілого ОСОБА_13, який ствердив, що підсудний ОСОБА_7 забрав у нього телефон, вхопивши за краватку і притиснувши до стіни, а підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, своєю пристуністю сприяли йому у вчиненні злочину, та вважає їх чіткими, послідовними, такими, що об'єктивно в цілому і з висвітленям деталей відтворюють події не в завуальованому, а максимально наближеному до реальності вигляді, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу), повторно, потерпілого ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_6 вину визнав повністю, і підтримавши покази, дані ним на досудовому слідстві, пояснив, що 04 лютого 2010 року він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на автостанції м. Стрий, біля однієї з платформ, біля яких зупиняються рейсові автобуси побачили трьох хлопців, які, мабуть, чекали на автобус. Одного з цих хлопців він впізнав, це був ОСОБА_14, з яким він вчився на 1-му курсі ВПУ № 34 м.Стрия, і він відвів його в сторону, щоб поговорити. Вони стояли за кутом якогось рейсового автобусу на протилежній стороні від вхідних дверей у автобус та розмовляли. Він запитав у ОСОБА_14, чи є у нього телефон, оскільки мав намір до когось передзвонити, але до кого саме, він вже не пригадує. У нього із собою був телефон, однак, на рахунку грошей не було. ОСОБА_14 витягнув свій телефон із дав йому. Він почав набирати номер, на який хотів дзвонити і в цей момент у нього виник умисел викрасти даний телефон, тому що він йому сподобався. Але в цей момент автобус почав відправлятися і ОСОБА_14 просив його віддати йому його телефон, однак, він просив його трохи зачекати, але ОСОБА_14 сів в автобус і поїхав. Після цього він пішов швидким кроком на вихід із автостанції на вул. Зелену, де по дорозі зустрів ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які в той час, коли він розмовляв із ОСОБА_14, кудись відійшли. Хлопцям він показав викрадений ним у ОСОБА_14 телефон чорного кольору, якої марки, він не пригадує, який мав намір пізніше продати, і утримував його при собі, але пізніше в цей же день віддав його ОСОБА_5

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними на досудовому слідстві та перевіреними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_14, який пояснив, що 04.02.2010 року, близько 15 год. 55 хв., він разом із ОСОБА_40 та ОСОБА_41 знаходилися на автостанції м.Стрия і чекали на рейсовий автобус, щоб їхати додому. В цей момент до них підійшли ОСОБА_6, якого він знає, оскільки він із ним вчився в училищі на 1-му курсі та ще двоє незнайомих йому хлопців, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_7 та ОСОБА_5. ОСОБА_6 його та ОСОБА_41 відізвав в сторону і запитав спочатку у ОСОБА_41, чи є у нього мобільний телефон, тому що йому потрібно відправити безкоштовне смс-повідомлення, однак, ОСОБА_41 відповів, що у нього розбитий екран на телефоні і відійшов в сторону. Він залишився із ОСОБА_6 стояти за кутом їхнього рейсового автобуса на протилежній стороні від вхідних дверей у автобус. Тоді ОСОБА_6, почувши, що до нього хтось телефонує на його мобільний телефон, попросив його телефон, щоб відправити повідомлення. Він погодився, але сказав йому, що сам відправить повідомлення і набрав номер, який він йому продиктував. Коли повідомлення було відправлене, він ще кілька секунд постояв із ОСОБА_6 і направився у свій автобус, який вже мав відправлятися. Його друзі в той час вже знаходилися у салоні автобуса, а ОСОБА_7 і ОСОБА_5 стояли від них на відстані приблизно 3 м. Вони йому взагалі нічого не говорили. Коли він намагався йти сідати в автобус, то ОСОБА_6 несподівано вирвав з його правої руки його телефон марки "LG KР 110" чорного кольору. Він почав ОСОБА_6 просити, щоб той віддав йому його телефон, але він почав відходити від нього в напрямку хлопців, з якими прийшов, і разом з ними пішов на вихід з автостанції. Він ще кілька разів просив його віддати йому його телефон, він оглядався ще в його сторону, але не зупинявся і не реагував на його прохання. Коли він сів в автобус, то розповів про даний факт ОСОБА_41 і ОСОБА_40, після чого вони поїхали додому, а на наступний день він із заявою звернувся в міліцію.

даними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_40, який пояснив, що 04.02.2010 року, близько 15 год. 55 хв., він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_41 знаходилися на автостанції м.Стрия і чекали на рейсовий автобус, щоб їхати додому. В цей момент до них підійшли троє незнайомих йому хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_42 та ОСОБА_41 відізвав в сторону і про щось з ними почав розмовляти, про що саме, він не чув. Двоє хлопців, які були з ОСОБА_6 до нього не говорили, а пішли до ОСОБА_6 і стояли неподалік від нього. Постоявши ще кілька секунд біля їхнього рейсового автобуса, ОСОБА_40 зайшов у салон і присів на сидіння. Через кілька хвилин у автобус зайшов і ОСОБА_41, а ОСОБА_42 ще залишився розмовляти із ОСОБА_6 біля автобуса. Коли автобус почав відправлятися, ОСОБА_42 зайшов у автобус і повідомив їм, що ОСОБА_6 викрав його мобільний телефон марки «LG KР 110».

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_41, який пояснив, що 04.02.2010 року, близько 15 год. 55 хв., він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_40 знаходилися на автостанції м.Стрия і чекали на рейсовий автобус, щоб їхати додому. В цей момент до них підійшли троє незнайомих йому хлопців, як потім він впізнав одного з них, це був ОСОБА_6, який навчався колись із ним та ОСОБА_14 на 1-му курсі Стрийського ВПУ № 34. Як потім йому стало відомо, разом з ОСОБА_6 були також ОСОБА_7 та ОСОБА_5. ОСОБА_42 та його відізвав в сторону і запитав його, чи має він мобільний телефон, тому що йому потрібно відправити безкоштовне смс-повідомлення, однак, він відповів, що у нього розбитий екран на телефоні і він відійшов в сторону та направився у салон автобуса, який вже мав відправлятися, куди зайшов вже і ОСОБА_40. А ОСОБА_14 ще залишився із ОСОБА_6, про що вони розмовляли і що робили, він не чув і не бачив. Двоє хлопців, які були з ОСОБА_6, до нього більше нічого не говорили, а стояли в стороні практично за кутом автобуса, на відстані приблизно 7-10 м від ОСОБА_6 з ОСОБА_42. При ньому, коли він ще знаходився біля автобуса, він не бачив, щоб вони підходили до ОСОБА_6 з ОСОБА_42. Коли він із ОСОБА_40 вже знаходився у салоні автобуса і коли автобус почав відправлятися, ОСОБА_42 зайшов у його салон та повідомив їм, що ОСОБА_6 викрав його мобільний телефон марки "LG KР 110" / Т.1 а.с. 191/;

протоколом огляду місця події від 05.02.2010 р. у якому вказане місце вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_14/Т.1 а.с.167/;

протоколом огляду місця події від 06.02.2010 р., під час якого ОСОБА_39 добровільно видала дві карти пам'яті, залишених ОСОБА_5 для власного користування із пограбованого телефону ОСОБА_14, які оглянуті і прилучені до справи як речовий доказ /Т.1 а.с.171/;

протоколом огляду речових доказів від 13.02.2010 р., а саме: порожної коробки, інструкції користувача, гарантійного талону та поліетиленової коробки мобільного телефону марки "LG KР 110" /Т.1 а.с.173-176/;

протоколом пред'явлення предметів для впізнання, під час якого потерпілий ОСОБА_14 вказав на карту сім-пам'яті, яку підсудний разом з мобільним телефоном відкрито викрав у нього 04.02.2010 р.;

Органами досудового слідства відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, повторно потерпілого ОСОБА_14 ставиться в вину підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що 04 лютого 2010 року біля однієї з платформ, біля яких зупиняються рейсові автобуси на автостанції м. Стрий, він, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побачили трьох незнайомих йому хлопців, які, мабуть, чекали на автобус. Це було приблизно о 16 годині. Тоді ОСОБА_6 двох із цих хлопців, як потім йому стало відомо, ОСОБА_41 та ОСОБА_14, відізвав в сторону і почав про щось з ними говорити, про що саме, він не чув. ОСОБА_41 за кілька секун відійшов від ОСОБА_6 та ОСОБА_14 і став біля рейсового автобуса разом із третім хлопцем і через кілька хвилин вони обидвоє зайшли в салон автобуса, а ОСОБА_6 із ОСОБА_14 продовжували про щось розмовляти і стояли за кутом даного автобуса. Він разом із ОСОБА_7 знаходився від ОСОБА_6 приблизно на відстані 5-8 м і практично не бачив, що вони там роблять. Ні він, ні ОСОБА_7 ОСОБА_14 взагалі нічого не говорили і в той час, коли ОСОБА_14 розмовляв із ОСОБА_6, вони до них не підходили. За кілька хвилин він побачив, що ОСОБА_14 іде до вхідних дверей автобуса, який вже мав відправлятися, а ОСОБА_6 в цей час побіг в напрямку виходу із автостанції на вул.Зелену. Він разом із ОСОБА_7 пішли за ОСОБА_6. Неподалік вул.Зеленої вони зупинилися і ОСОБА_6 їм показав мобільний телефон марки "LG" чорного кольору і повідомив їм, що викрав його у ОСОБА_14, якого він знав, оскільки вони колись разом навчалися в училищі. Після цього ОСОБА_6 заховав телефон ОСОБА_14 собі в кишеню і утримував його при собі.

Підсудний ОСОБА_7 вину не визнав і дав пояснення, аналогічні вищенаведеним поясненням підсудного ОСОБА_5

Враховуючи пояснення підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7, дані ними в судовому засіданні, та які повністю збігаються з поясненнями, даними ними на досудовому слідстві про те, що відкритого викрадення мобільного телефону у підсудного ОСОБА_14 вони не вчиняли, пояснення потерпілого ОСОБА_14 про те, що підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 телефон у нього не викрадали і стояли на відстані від них з ОСОБА_6, а тому суд вважає, що з обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід виключити як таке, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, інкриміноване їм відкрите викрадення чужого майна (грабіж) потерпілого ОСОБА_14, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

У зв'язку з наведеним з обвинувачення ОСОБА_6 по даному епізоду слід виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину групою осіб.

Суд не бере до уваги покликання захисту на те, що в діях ОСОБА_6 наявні ознаки шахрайства, тобто злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, оскільки обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного виду злочину, є те, що потерпілий добровільно передає майно винній особі, а з показів як потерпілого, так і підсудного, даних ним під час досудового слідства, підсудний ОСОБА_6 змусив потерпілого передати йому телефон, останній відмовлявся, мотивуючи тим, що в нього на рахунку немає грошей, і вже після передачі телефону підсудному, просив та наполягав, щоб той повернув йому телефон, проте останній відмовився.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_15 підсудний ОСОБА_7 вину визнав повністю і пояснив, що 04 лютого 2010 року, він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 близько 16.10 год. пішли в сторону продуктового ринку в м. Стрий, неподалік ветеринарної аптеки, зустріли потерпілого ОСОБА_15. Разом з ним вони зайшли на подвір'я ветеринарної аптеки, яка знаходиться неподалік продуктового ринку, де він сказав ОСОБА_15, щоб він віддав йому 25 грн., які він йому винен. ОСОБА_15 відповів, що грошей при собі немає. Жодних тілесних ушкоджень він йому не наносив, можливо погрожував, оскільки вважав, що той навмисно не хоче повернути йому гроші, чи висловлювався в його адресу нецензурними словами, не пригадує. Однак, ОСОБА_15 грошей йому так і не дав, тоді він йому сказав, щоб він показував все, що має в кишенях, і якщо він цього не зробить, то він сам буде його обшукувати. Після цього він запитав ОСОБА_41, чи має він мобільний телефон, на що він відповів, що має, і, вийнявши із кишені своєї куртки свій мобільний телефон марки LG чорного кольору, віддав його йому, а він його забрав із його руки. ОСОБА_15 попросив його, щоб він віддав йому із телефона стартовий пакет оператора мобільного зв"язку "Лайф", на що він погодився і сам, вийнявши сім-карту, віддав її ОСОБА_41. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, коли він розмовляв із ОСОБА_41, стояли неподалік від нього і в їхню розмову не втручалися. Чи відходив від них ОСОБА_6, не може сказати, тому що не звертав уваги. Коли ОСОБА_41 віддав йому телефон, він сказав йому, що він винен йому всерівно ще 25 грн. ОСОБА_41 відповів, що грошей у нього немає, хіба що вони можуть підійти до його мами, котра дасть йому ці гроші, на що він погодився і вони всі разом пішли на продуктовий ринок. ОСОБА_15 попросив маму, щоб вона віддала йому гроші в сумі 25 грн., повідомивши їй, що він винен йому дані гроші, на що вона погодилася і віддала ОСОБА_7 гроші в сумі 25 грн., після чого вони пішли геть. Мобільний телефон, який він забрав у ОСОБА_41, він пізніше віддав ОСОБА_6. А гроші в сумі 25 грн., які їм дала мама ОСОБА_41, вони по дорозі витратили на сигарети, а саме, він сам розплачувався даними грішми.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_7 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_15, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 04.02.2010 року, приблизно о 16 год., він йшов по вул. Кравецькій в м.Стрию на продуктовий ринок до своєї матері, яка там працює. Неподалік ветеринарної аптеки, яка знаходиться на даній вулиці, до нього підійшли ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5. ОСОБА_7 почав вимагати у нього гроші, які він йому ніби-то був винен, але насправді він ніяких боргів перед ним не мав. Він йому сказав, що грошей при собі немає. Тоді ОСОБА_7 вийняв із кишені клинок ножа, який був без ручки, і провів ним йому спереду по його светру, таким чином погрожуючи йому, як він зрозумів, якщо він не віддасть йому гроші в сумі 25 грн., після чого заховав ніж у кишеню. Однак, дану погрозу він не сприймав реально, тому що знав, що ОСОБА_7 не позволить її виконати, тому що вони знають один одного з дитинства і в дитинстві разом товаришували. Він погрожував йому словесно, проте, що саме він говорив він не пригадує, тому що був в той час трохи випивший. Жодних тілесних ушкоджень йому нанесено не було, тому від проходження експертизи він відмовився. Потім ОСОБА_7 сказав йому, щоб він показував все, що має в кишенях, і якщо він цього не зробить, то він сам його буде обшукувати. Після цього ОСОБА_7 запитав його, чи має він мобільний телефон. Тоді він був вимушений вийняти із кишені своєї куртки свій мобільний телефон марки LG чорного кольору і віддав його ОСОБА_7, який забрав його у нього з руки, тому що якби він цього не зробив, то ОСОБА_15 вважає, що він би всерівно забрав його у нього. Він тільки попросив ОСОБА_7, щоб він віддав йому із телефона стартовий пакет оператора мобільного зв"язку "Лайф", на що він погодився і сам, вийнявши сім-карту, віддав йому її. ОСОБА_5 із ОСОБА_6 в цей час стояли неподалік від них і нічого йому не говорили, а ОСОБА_6 кілька разів від них відходив, куди саме, він не звертав уваги, тому що розмовляв із ОСОБА_7. Коли він віддав ОСОБА_7 телефон, він йому сказав, що він йому винен все ж таки ще 25 грн. і мусить йому їх віддати. Він відповів йому, що грошей у нього немає, хіба що вони можуть підійти до його мами, котра дасть йому ці гроші, на що він погодився і вони всі пішли на продуктовий ринок. Він попросив маму, щоб вона віддала ОСОБА_7 гроші в сумі 25 грн., повідомивши їй, що він ніби-то винен хлопцям дані гроші, на що вона погодилася і віддала ОСОБА_7 дані гроші, після чого хлопці пішли геть;

протоколом огляду місця події від 08.02.2010 р., а саме місця вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_15 /Т.1 а.с.236/;

довідкою ПП «ОСОБА_34.»про те, що варість мобільного телефону марки LG 190, становить 499,00 грн. /Т.1 а.с.242/;

протоколом огляду речових доказів, а саме гарантійного талону на телефон марки LG 190 /Т.1 а.с.242-244/.

Органами досудового слідства відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_15 ставиться в вину підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що 04 лютого 2010 року він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли в напрямку продуктового ринку, який знаходиться в м.Стрию на вул. Торговиці, де на вул.Кравецькій зустріли візуально знайомого їм хлопця -ОСОБА_15 і підійшли до нього. Це було приблизно о 16 годині 10 хвилин. ОСОБА_15 був трохи випивший і виразився в їхню адресу нецензурними словами. Після цього разом з ним вони зайшли на подвір'я ветеринарної аптеки, яка знаходиться неподалік продуктового ринку. ОСОБА_7 сказав ОСОБА_15 щоб він віддав йому гроші, які він йому був винен, але за що саме, він не знає. Однак, ОСОБА_15 сказав, що грошей немає. Тоді ОСОБА_7 сказав йому, щоб він витягнув все із своїх кишень і що якщо він цього не зробить, то він буде його обшукувати. ОСОБА_15 витягнув із своєї кишені тільки мобільний телефон марки LG темного кольору і віддав його ОСОБА_7. ОСОБА_6 не бачив, щоб ОСОБА_7 його виривав у нього з руки. Також він не пригадує, чи просив ОСОБА_15 ОСОБА_7 віддати йому із телефона стартовий пакет. Після цього він відійшов від них до торгового лотка, де продають узбеки, і роздивлявся у них товар, а ОСОБА_7 із ОСОБА_15 стояли біля торгового лотка, який знаходився від нього на відстані приблизно 8-10 м і про щось розмовляли. ОСОБА_5 стояв від них неподалік в стороні. За кілька хвилин вищевказані хлопці направилися в напрямку входу на продуктовий ринок і він підійшовши до них, також пішов з ними, тому що ОСОБА_15 пропонував підійти до його матері, котра торгує на даному ринку, і взяти у неї 25 гривень. На ринку ОСОБА_41 попросив маму, щоб вона віддала їм гроші в сумі 25 грн., повідомивши їй, що він винен їм дані гроші, на що вона погодилася і віддала ОСОБА_7 гроші в сумі 25 грн., після чого вони пішли геть. Мобільний телефон, який ОСОБА_7 забрав у ОСОБА_41, пізніше віддав йому, який він утримував в подальшому при собі. А гроші в сумі 25 грн., які їм дала мама ОСОБА_41, вони по дорозі витратили на сигарети, а саме, ОСОБА_7 сам розплачувався даними грішми за придбані товари.

Підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що 04 лютого 2010 року він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли в напрямку продуктового ринку, який знаходиться в м.Стрию на вул. Торговиці, де на вул.Кравецькій зустріли візуально знайомого їм хлопця -ОСОБА_15. ОСОБА_7 почав вимагати у ОСОБА_41 гроші в сумі 25 грн., які він, як він зрозумів зі слів ОСОБА_7, він йому був винен. ОСОБА_15 сказав, що грошей при собі немає. Він не чув, щоб ОСОБА_7 погрожував фізичною розправою ОСОБА_41. Після цього ОСОБА_7 запитав ОСОБА_41, чи має він мобільний телефон, після чого останній вийняв із кишені своєї куртки свій мобільний телефон марки LG, якого кольору він був, не пригадує, і віддав його ОСОБА_7. Пригадує, що ОСОБА_41 забрав із свого телефона стартовий пакет, однак, чи він сам його забрав, чи ОСОБА_7 йому віддав, не пам'ятає. Коли ОСОБА_7 розмовляв із ОСОБА_41, то вони із ОСОБА_6 стояли в стороні і не втручалися у розмову. Коли ОСОБА_41 віддав ОСОБА_7 телефон, то ОСОБА_7 йому сказав, що він все ж таки винен йому ще 25 грн. і мусить їх йому віддати. ОСОБА_15 відповів, що грошей немає, хіба що вони можуть підійти до його мами, котра дасть йому ці гроші, на що ОСОБА_7 погодився і вони всі пішли на продуктовий ринок, де торгує мама ОСОБА_41. Підійшовши на ринку до мами ОСОБА_41, ОСОБА_15 попросив у неї гроші в сумі 25 грн., повідомивши їй, що він винен дані гроші, на що вона погодилася і дала йому дані гроші, після чого ОСОБА_41 передав дані гроші ОСОБА_7, і вони втрьох пішли геть з ринку.

Враховуючи пояснення підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дані ними в судовому засіданні, та які повністю збігаються з поясненнями, даними ними на досудовому слідстві про те, що відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_15 вони не вчиняли, пояснення потерпілого ОСОБА_15 про те, що підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 участі у його пограбуванні не брали, телефон у нього не викрадали і стояли на відстані від них, а тому суд вважає, що з обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід виключити як таке, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, інкриміноване їм відкрите викрадення чужого майна (грабіж) потерпілого ОСОБА_15, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.

У зв'язку з наведеним з обвинувачення ОСОБА_7 по даному епізоду слід виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину групою осіб.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу), за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_16 підсудний ОСОБА_6 вину визнав повністю і пояснив, що 04.02.2010 року вони з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли на вул.Болехівську, де біля приміщення Стрийського відділу юстиції вони побачили трьох незнайомих йому хлопців. Оскільки він йшов попереду ОСОБА_7 із ОСОБА_5, то наздогнав їх, зупинив, і запитав щось, що саме, він вже не пригадує. А ОСОБА_5 із ОСОБА_7 стояли в стороні і нічого їм не говорили. Приблизно за кілька хвилин хлопці пішли вперед в напрямку ВХПУ № 16, а вони йшли за ними. Біля приміщення Стрийського районного відділу юстиції, вони обігнали хлопців і хтось із них, хто саме, він вже не пригадує, попросив їх зупинитися, на що вони погодилися, після чого він покликав одного із них, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_16, в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. Він погодився і пішов за ним на подвір'я території училища, де вони зайшли за кут приміщення районного відділу юстиції і він почав з ним розмовляти. Він не бачив, щоб ОСОБА_5 йшов за ними. Поблизу себе він його особисто не бачив, тому що у нього поганий зір. У ОСОБА_16 він запитав, чи має він мобільний телефон, тому що йому потрібно було до когось зателефонувати, до кого саме, він вже не пригадує, оскільки на рахунку його телефона не було грошей. ОСОБА_16 відповів, що на рахунку його телефона мало грошей, тоді він попросив набрати безкоштовне смс-повідомлення, на що ОСОБА_16 погодився і дав йому свій телефон, якої марки був даний телефон, він не пригадує, але він, йому здається, був темного кольору. Він взяв даний телефон і оглянув його, він був уже користований, але ще у хорошому стані і в цей момент у нього виник умисел його відкрито викрасти. Він спочатку сам набрав на даному телефоні смс-повідомлення, однак, йому ніхто не передзвонив, тоді він, тримаючи телефон ОСОБА_16 у руці, почав з ним іти в напрямку до ОСОБА_7. ОСОБА_16 йшов за ним і просив його віддати телефон. Він пообіцяв йому пізніше повернути телефон, але вже не збирався цього робити, і поклав даний телефон у кишеню своєї куртки.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 факт вчинення ним злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_16, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 04.02.2010 року, він разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_43 йшов в гуртожиток по АДРЕСА_5. Близько 16 години 30 хвилин вони дійшли до одноповерхового будинку, який знаходиться на АДРЕСА_6, що навпроти Стрийського міського відділу юстиції. В цей момент їх наздогнав незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це ОСОБА_6, який попросив їх зупинитися і запитав їх, звідки вони є та де вони проживають. За кілька секунд до нього підійшов ще один незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_5, котрий стояв біля ОСОБА_6, але їм нічого він не говорив. Третій хлопець, як ОСОБА_16 потім зрозумів, він був теж із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і як йому стало відомо, це був ОСОБА_7, стояв позаду них на відстані приблизно 1 м і нічого до них не говорив. Після цього вони пішли в напрямку гуртожитку, а вищевказані хлопці йшли за ними. Біля входу на територію навчального корпусу, що на АДРЕСА_5, тобто біля приміщення Стрийського районного відділу юстиції, дані хлопці знову попросили їх зупинитися, після чого ОСОБА_6 покликав його в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. Він погодився і пішов за ОСОБА_6 на подвір'я території училища, де вони зайшли за кут приміщення районного відділу юстиції. За ними пішов також ОСОБА_5. Чи говорив ОСОБА_6 щось ОСОБА_5 щоб він йшов за ним, ОСОБА_16 не чув, але йому здалося, що він йому нічого не говорив. ОСОБА_17 та ОСОБА_43 залишилися із ОСОБА_7 стояти біля вищевказаного входу на територію училища. Коли вони зупинилися, то ОСОБА_6 запитав його, чи має він мобільний телефон, тому що він хоче до когось передзвонити. ОСОБА_5 стояв біля них на відстані 0,5 м і нічого в той час не говорив, чи чув він їхню розмову йому невідомо. Він відповів, що має телефон, однак, на рахунку грошей немає, це він сказав неправду, але всерівно витягнув із правої кишені своїх джинсових брюк свій мобільний телефон марки "Нокіа" сіро-синього кольору і почав набирати сам по своєму телефону номер, який говорив йому ОСОБА_6. Однак, набраний ним номер був поза зоною досяжності і тоді ОСОБА_6 попросив набрати йому безкоштовне смс-повідомлення, на що він погодився. Коли він почав набирати дане цифрове повідомлення, ОСОБА_6 вирвав у нього з руки його телефон, сказавши, що сам буде набирати номер. Це було приблизно о 16 годині 40 хвилин. Набравши якийсь номер, ОСОБА_6 поклав його телефон собі у кишеню і сказав йому, щоб він йшов за ним. Він почав його просити, щоб він віддав йому його телефон, однак, він його повідомив, що віддасть пізніше. Після цього він із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернулися і підійшли до ОСОБА_17 із ОСОБА_43 та ОСОБА_7. Із ОСОБА_17 та ОСОБА_43 вони хотіли вже йти у гуртожиток, однак, хлопці попросили їх ще не йти, хто саме, він не пригадує, тому що хотіли ніби-то поговорити з ними. Вони погодилися і пішли в напрямку гуртожитку по тротуарній доріжці, бо не хотіли стояти біля навчального корпусу. Він спочатку із ОСОБА_7 йшов позаду всіх на відстані приблизно 2-3 м і в цей момент ОСОБА_7 запитав його, чи має він ще якісь цінні речі біля себе, на що він відповів, що немає. Тоді ОСОБА_7 лівою рукою несильно вдарив його в груди кулаком. Від даного удару у нього тілесних ушкоджень не було, тому що удар був несильний. Потім він обігнав хлопців і йшов вже попереду поряд із ОСОБА_6, позаду них йшли ОСОБА_17 із ОСОБА_5, а ОСОБА_43 із ОСОБА_7 йшли останні. Не доходячи до повороту входу у гуртожиток, вони зупинилися, тому що побачили, що ОСОБА_43 із ОСОБА_7 зупинилися. За кілька хвилин він побачив, що ОСОБА_7 підняв руку і хотів нанести удар рукою в обличчя ОСОБА_43, однак, ОСОБА_43 пригнувся, і тому ОСОБА_7 промахнувся. Тоді, ОСОБА_43, захищаючись, вдарив рукою ОСОБА_7 в обличчя, чи один раз чи кілька разів, він не пригадує. Від даного удару ОСОБА_7 упав на спину на кущі, які ростуть вздовж даної тротуарної доріжки з двох сторін. Тоді ОСОБА_5 із ОСОБА_6 побігли до ОСОБА_7 на допомогу, як він зрозумів, а вони залишилися із ОСОБА_17 стояти на місці. ОСОБА_43 почав утікати в напрямку навчального корпусу училища. Побачивши це, ОСОБА_17 сказав йому, що їм потрібно теж утікати, і він побіг в напрямку вхідних дверей гуртожитку, а ОСОБА_17 побіг теж за ним. Коли він забіг у гуртожиток і оглянувся, то побачив, що ОСОБА_17 лежить на землі і ОСОБА_6 із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 копають його ногами. Оскільки він зрозумів, що сам не допоможе ОСОБА_17, то побіг до своїх знайомих хлопців попросити, щоб вони їм допомогли. Коли він ще перебував у гуртожитку, то приблизно через 3-5 хвилин побачив, що у гуртожиток прийшов ОСОБА_17, у якого на обличчі були порізи і текла кров, а також текла кров з носа, який був розпухшим. ОСОБА_17 йому розповів, що його порізав ножем ОСОБА_7, а також показав йому проколи ножем на своїй куртці і повідомив, що хтось із даних хлопців, хто саме, він не бачив, також відірвали капюшон його куртки. А також розповів, що ОСОБА_5, коли його копали ОСОБА_7 із ОСОБА_6, викрав із кишені його куртки мобільний телефон "Соні Еріксон";

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_43, який пояснив, що 04.02.2010 року, він разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_16 йшов в гуртожиток по АДРЕСА_5. В цей момент їх наздогнав незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це ОСОБА_6, який попросив їх зупинитися. За кілька секунд до нього підійшов ще один незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_5, котрий стояв біля ОСОБА_6, але їм нічого він не говорив. Третій хлопець, як він потім зрозумів, він був теж із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і як йому стало відомо, це був ОСОБА_7, стояв позаду них на відстані приблизно 1 м і нічого до них не говорив. Після цього вони пішли в напрямку гуртожитку, а вищевказані хлопці йшли за ними. Біля входу на територію навчального корпусу, що на АДРЕСА_5, тобто біля приміщення Стрийського районного відділу юстиції, дані хлопці знову попросили їх зупинитися, на що вони погодилися, після чого ОСОБА_6 покликав ОСОБА_16 в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. Він погодився і пішов за ОСОБА_6 на подвір'я території училища, де вони зайшли за кут приміщення районного відділу юстиції. За ними пішов також ОСОБА_5. ОСОБА_17 та він залишилися із ОСОБА_7 стояти біля вищевказаного входу на територію училища. Приблизно через 2-3 хвилини ОСОБА_16 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернулися і підійшли до них. Вони хотіли вже йти у гуртожиток, однак, хлопці попросили їх ще не йти, тому що хотіли ніби-то поговорити з ними. Вони погодилися і пішли в напрямку гуртожитку по тротуарній доріжці, бо не хотіли стояти біля навчального корпусу. Не доходячи до повороту входу у гуртожиток приблизно 10 м, ОСОБА_7 сказав йому зупинитися, тому що хоче із ним поговорити, на що він погодився. Хлопці, а саме, ОСОБА_17 із ОСОБА_5 стояли від них на відстані приблизно 10 м і про щось розмовляли, про що саме, він не чув. ОСОБА_16 стояв із ОСОБА_6 приблизно на відстані 2-3 м. від ОСОБА_17 і теж про щось розмовляли. ОСОБА_7 почав йому говорити, що він його образив, однак, він його взагалі не ображав, почав висловлюватися в його адресу нецензурними словами, а потім хотів його вдарити рукою в обличчя, але він відхилився від його удару, і сам два рази несильно вдарив ОСОБА_7 рукою в обличчя. Ні мобільного телефона, ні грошей ОСОБА_7 у нього не просив. Потім він побачив, що ОСОБА_5 із ОСОБА_6 біжать в його сторону, а ОСОБА_16 із ОСОБА_17 почали утікати в напрямку гуртожитку. Побачивши це, він також побіг на територію училища, але зі сторони навчального корпусу. Із території училища він забіг у приміщення навчального корпусу і через нього перебіг у гуртожиток, приміщення якого з'єднане із навчальним корпусом, де через кілька хвилин зустрів ОСОБА_17, у якого на обличчі була кров, ніс у нього був розпухший і з нього також текла кров. Також він побачив, що у ОСОБА_17 був відірваний капюшон у куртці та були розрізи на куртці на спині. /Т.1 а.с. 41 /

протоколами огляду місця події від 05.02.2010 р., у яких вказані місце вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_16. /Т.1 а.с.99, 100/;

довідкою ПП «ОСОБА_34»про те, що вартість мобільного телефону «Нокія 1200»станом на 04.02.2010 р. становить 320 грн. /Т.1 а.с.101/;

протоколом огляду речових доказів від 12.02.2010 р. та фототаблицями до протоколу огляду речових доказів, а саме: мобільного телефона, посібника користувача та порожньої коробки від мобільного телефону /Т1 а.с.102-105/;

протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 08.04.2011 р., під час якого потерпілий впізнав мобільний телефон, який у нього викрав ОСОБА_6 04.02.2010 р. /Т.1 а.с.114/.

Органами досудового слідства відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_16 ставиться в вину підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що 04.02.2010 року, він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проходячи біля приміщення Стрийського відділу юстиції, що на вул.Болехівській, побачили трьох незнайомих йому хлопців. Оскільки ОСОБА_6 йшов попереду них із ОСОБА_5, він догнав даних хлопців, обігнав їх і зупинив. Про що він говорив з даними хлопцями, він не чув. За кілька секунд до ОСОБА_6 підійшов ОСОБА_5 і стояв біля ОСОБА_6, але хлопцям нічого не говорив. А він коли підійшов до них, то став позаду приблизно на відстані 1 м і теж нічого нікому не говорив. Про що розмовляв ОСОБА_6, він не звертав уваги, тому що вони говорили тихо. Через кілька хвилин хлопці пішли в напрямку ВХПУ № 16, а він із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йшов за ними. Біля входу на територію навчального корпусу, що на АДРЕСА_5, тобто біля приміщення Стрийського районного відділу юстиції, вони обігнали хлопців і хтось із них, хто саме, вже не пригадує, попросив їх зупинитися, на що вони погодилися, після чого ОСОБА_6 покликав одного із хлопців, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_16, в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. Він погодився і пішов за ОСОБА_6 на подвір'я території училища, де вони зайшли за кут приміщення районного відділу юстиції. Чи говорив ОСОБА_6 щось ОСОБА_5 щоб він йшов за ним, він не чув, але йому здається, що він йому нічого не говорив. Двоє інших хлопців, як потім йому стало відомо, це були ОСОБА_17 та ОСОБА_43 залишилися стояти із ним біля вищевказаного входу на територію училища. Чи говорив він з ними в той час про щось, ОСОБА_7 не пригадує. Приблизно через 2-3 хвилини ОСОБА_16 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернулися і підійшли до них. Про те, що ОСОБА_6, перебуваючи за приміщенням відділу юстиції відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_16, він в той час не знав, ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_5 йому про це не сказали.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину не визнав і пояснив, що 04.02.2010 р., поблизу приміщення Стрийського відділу юстиції, що на вул.Болехівській, вони побачили трьох незнайомих йому хлопців. ОСОБА_6 побіг вперід, а вони із ОСОБА_7 йшли позаду. Він зупинив даних хлопців і про щось з ними говорив, про що саме, він не чув. Коли вони підійшли до ОСОБА_6, то він почув, що ОСОБА_6 питав у них, звідки вони родом та де проживають, на що вони відповіли, після чого пішли в напрямку училища, а вони троє йшли за ними. Біля входу на подвір'я навчального корпусу ВХПУ № 16, що на АДРЕСА_5, ОСОБА_6 окликнув вказаних хлопців і попросив зупинитися, на що вони погодилися, після чого ОСОБА_6 покликав, як потім йому стало відомо, ОСОБА_16 в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. ОСОБА_16 погодився і пішов за ОСОБА_6 на подвір'я території училища, вони зайшли аж за кут приміщення районного відділу юстиції, за хвилину після цього він пішов також за ними, щоб подивитися, що буде робити ОСОБА_6. ОСОБА_6 говорив йому, щоб він за ним не йшов, але він його не послухав і підійшов до нього, але нічого ні йому, ні ОСОБА_16 він не говорив, а просто стояв біля них і дивився. Перебуваючи біля ОСОБА_6, він не чув про що вони розмовляли, чи виривав ОСОБА_6 телефон із рук ОСОБА_16, він не бачив. Після цього він із ОСОБА_6 та ОСОБА_16 повернулися і підійшли до ОСОБА_7 та хлопців, які стояли з ним, а саме, як йому потім стало відомо, це були, ОСОБА_17 та ОСОБА_43. Разом з усіма хлопцями вони пішли в напрямку гуртожитку вказаного училища, який розташований відразу за навчальним корпусом на АДРЕСА_5.

Враховуючи пояснення підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7, дані ними в судовому засіданні, та які повністю збігаються з поясненнями, даними ними на досудовому слідстві про те, що відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_16 вони не вчиняли, пояснення потерпілого та свідків про те, що підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_7 участі у його пограбуванні не брали, телефон у нього не викрадали і стояли на відстані від них, а тому суд вважає, що з обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід виключити як таке, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, інкриміноване їм відкрите викрадення чужого майна (грабіж) потерпілого ОСОБА_16, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого..

У зв'язку з наведеним з обвинувачення ОСОБА_6 по даному епізоду слід виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину групою осіб.

По епізоду відкритого викрадення чужого майна (грабежу) потерпілого ОСОБА_17 поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого та вчинення нападу з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_17 підсудний ОСОБА_7 вину визнав частково і дав пояснення аналогічні попереднім та доповнив, що після того, як ОСОБА_6 разом з потерпілим ОСОБА_16 повернулися, ОСОБА_17 із ОСОБА_16 та ОСОБА_43 пішли вперід по тротуарній доріжці в напрямку гуртожитку ВХПУ № 16, а вони пішли за ними. ОСОБА_6 наздогнав ОСОБА_16 і йшов поряд з ним, ОСОБА_17 йшов разом із ОСОБА_5, а він йшов позаду разом ОСОБА_43. До того, як ОСОБА_7 почав іти із ОСОБА_43, він йшов спочатку із ОСОБА_16 і чомусь він його штовхнув рукою в груди, чому саме, він вже не пригадує. Також не пам'ятає, чи вимагав він у нього будь-які гроші та цінні речі. Не доходячи до повороту входу у гуртожиток ВХПУ № 16 приблизно 10 м, він із ОСОБА_43 зупинився, і у них виникла якась суперечка, але ОСОБА_7 не пригадує із-за чого і чого він почав сваритися із ОСОБА_43. Також він хотів його вдарити рукою в обличчя, але ОСОБА_43 відхилився і сам несильно вдарив його рукою в обличчя, від чого він спиною впав на високі кущі, які ростуть попри дану доріжку. Жодних тілесних ушкоджень він не отримав. Після цього ОСОБА_43 відразу побіг в напрямку навчального корпусу. За ним він не біг. У ОСОБА_43 він нічого не вимагав. Коли він розмовляв із ОСОБА_43, то бачив, що на відстані близько 10 м від них стояли окремо ОСОБА_5 із ОСОБА_17 та ОСОБА_6 із ОСОБА_16 і про щось теж розмовляли, але про що саме, він не чув. Коли ОСОБА_43 почав утікати, то ОСОБА_5 із ОСОБА_6 також почали бігти до нього, а ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які до цього стояли із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, почали бігти в напрямку вхідних дверей гуртожитку училища. Він теж побіг за ОСОБА_17 і наздогнав його приблизно на відстані 5 м. від приміщення гуртожитку, схопивши за капюшон куртки і відірвав його. Це була приблизно 16 година 50 хвилин. Від даного поштовху ОСОБА_17 впав на коліна і він схопив його рукою за шию, а оскільки він намагався вирватися від нього, то він витягнув із кишені своєї куртки клинок ножа, і приставив його до куртки ОСОБА_17 в ділянці спини. Він хотів ОСОБА_17 тільки полякати, наміру заподіяти йому будь-які тілесні ушкодження у нього не було. Порізи на обличчі ОСОБА_17 він зробив ненавмисно, цього робити він не хотів, це сталося, мабуть, тоді, коли ОСОБА_17 намагався від нього вирватися. Для чого він його утримував, він пояснити не може. В той час, коли він тримав ОСОБА_17, то ОСОБА_5 стояв позаду нього, що він робив, він не бачив. Чи стояв біля ОСОБА_5 ОСОБА_6, він не бачив. Чи копав він ОСОБА_17, він не пам'ятає, але і не заперечує цього. Також він не бачив, щоб це робили ОСОБА_5 із ОСОБА_6. Не бачив він теж, як ОСОБА_5 викрадав мобільний телефон із кишені куртки ОСОБА_17. Можливо, в той момент він був відвернений від них. Через кілька хвилин ОСОБА_17 вирвався від нього, відштовхнувши його, і почав бігти в напрямку вхідних дверей гуртожитку училища. Він побіг за ним, але так і не наздогнав його. Про те, що він буде застосовувати клинок ножа до ОСОБА_17, він ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 нічого не говорив і в той час його їм не показував. Оскільки він тримав клинок ножа ззаду куртки потерпілого, який знаходився перед ним, і клинок був затиснений у нього між пальцями, то він вважає, що хлопці його не бачили, та й за розмірами він є невеликий. Після застосування клинка ножа він відразу його заховав собі у кишеню брюк і про те, що застосовував його до потерпілого, він ні ОСОБА_5 ні ОСОБА_6 не розповідав. Коли він повернувся на попереднє місце, то побачив, що ОСОБА_5 із ОСОБА_6 стоять на другій стороні дороги вулиці Болехівської поблизу парку ім.Т.Шевченка. Він також перебіг дану дорогу і вони всі разом побігли в парк ім.Шевченка, вибігли з нього і побігли до будинку, де проживає ОСОБА_5. Зайшовши у під"їзд даного будинку, ОСОБА_6 витягнув із своєї кишені телефон марки "Нокіа" синьо-сірого кольору і повідомив йому в присутності ОСОБА_5, що його він викрав у ОСОБА_16, коли вони разом із ОСОБА_5 перебували на подвір"ї училища за будинком юстиції, і що хоче його продати якомусь таксистові на залізничному вокзалі м.Стрия. Потім вони пішли на вокзал, ОСОБА_6 сам пішов продавати мобільний телефон, але який саме, він не знає, тому що він їм про це не говорив. Кому саме він продав телефон, він не знає, тому що не звертав на це уваги. Через деякий час ОСОБА_6 повернувся до них і вони разом з ним зайшли у продуктовий магазин, який знаходиться на алейці, де він сам купив їм продукти харчування і сам розплачувався за покупку. Коли вони вийшли із магазину, ОСОБА_6 віддав йому мобільний телефон "Нокіа", який до цього показував йому у під"їзді будинку ОСОБА_5 і який, як він повідомив, викрав у ОСОБА_16, сказавши йому, щоб він його продав, на що він погодився і поклав його собі у кишеню брюк. Про те, що ОСОБА_5 викрав у ОСОБА_17 мобільний телефон, він не знав, він йому про це нічого не говорив. Про це він дізнався тільки від працівників міліції.

Підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_17 визнав частково та доповнивши свої попередні покази, пояснив, що після того, як вони з потерпілим ОСОБА_16 повернулися, він не повідомив ОСОБА_7 про те, що викрав мобільний телефон у ОСОБА_16. ОСОБА_5 він також нічого не сказав про вищевказаний телефон, тому що вважав, що його біля нього не було під час вчинення ним пограбування. Після цього він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_5 та трьома вищевказаними хлопцями по тротуарній доріжці пішли в напрямку гуртожитку ВХПУ № 16. ОСОБА_7 йшов попереду, але з ким саме, не пригадує, і ще йому здається, що з кимось сварився. Не доходячи до повороту до входу у гуртожиток училища, він перемовився з деякими хлопцями, з ким саме, не пригадує, і відразу пішов в напрямку парку ім.Т.Шевченка, ОСОБА_5 через деякий час пішов за ним, а ОСОБА_7 ще залишився із вищевказаними хлопцями. Що робив ще ОСОБА_7 і чи бився він із хлопцями, він не бачив і не чув, але за кілька хвилин ОСОБА_7, побачивши, що вони пішли, побіг за ними. Про те, що ОСОБА_7 мав при собі клинок ножа, він не знав, ножа у нього він не бачив, ОСОБА_7 йому про це нічого не говорив. Він особисто нікого із хлопців не бив, також не бачив, щоб це робив ОСОБА_5. Перед тим у них із ОСОБА_7 змови на вчинення розбійного нападу не було, про те, що ОСОБА_7 мав намір застосовувати ніж, він їм про це не повідомляв. Особисто він крові на обличчі ОСОБА_17 не бачив. Ногою в ніс ОСОБА_17 він не копав і не бачив, хто це робив. Також пізніше йому ОСОБА_7 про даний клинок ножа нічого не розповідав і не показував йому його. Пізніше ОСОБА_6 показував телефон «Нокіа», який він викрав у ОСОБА_16, але де саме, не пригадує. Чи показував йому телефон ОСОБА_5, який він викрав у ОСОБА_17, він не пригадує і не пригадує, щоб він йому повідомляв про те, що він його викрав. Після того, як до них із ОСОБА_5 підбіг ОСОБА_7, вони всі разом побігли в парк ім.Т.Шевченка, чому вони бігли, він пояснити не може, але вибігши на вул.Підзамче, вони зупинились і вже пішли до ОСОБА_5 додому на вул.Гайдамацьку. Після того, як ОСОБА_5 переодягнувся, вони пішли в напрямку залізничного вокзалу, по дорозі на привокзальну площу м.Стрия у нього знаходилися два телефони, один -викрадений у ОСОБА_16, а другий -у ОСОБА_15 Коли вони підійшли до привокзальної площі в м.Стрию, то він сказав ОСОБА_5 і ОСОБА_7, щоб вони на нього зачекали біля кіоску, який знаходиться на початку алейки, на що вони погодилися, а він сам пішов продавати викрадений мобільний телефон, який належав ОСОБА_15 Він підійшов до незнайомого йому мужчини, який сидів у автомашині марки ВАЗ сірого кольору і продав телефон за 150 грн. Після цього він повернувся до ОСОБА_7 та ОСОБА_5, але так і не повідомив їм про те, що продав телефон, і вони разом зайшли у продуктовий магазин, який був розташований поряд, і купив там продукти харчування.

Підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнав частково, та доповнивши свої попередні покази пояснив, що перебуваючи із ОСОБА_17 біля приміщення гуртожитку, він запитав у нього, чи має він мобільний телефон і чи має на рахунку гроші. Він відповів, що телефон має, однак, на рахунку грошей не має. Тоді він попросив ОСОБА_17, щоб він дав йому свій телефон і він відішле безкоштовне смс-повідомлення, на що ОСОБА_17 спочатку не погодився, повідомивши йому, що у нього на телефоні не працюють кнопки. Але він настоював, щоб він все ж таки дав йому у руки свій телефон і він сам подивиться, після чого ОСОБА_17 погодився і вийняв із кишені куртки чи брюк, він не пригадує, свій телефон і сам хотів набирати номер телефону, але чи диктував він йому номер, він не пригадує. Його телефон був марки "Соні Еріксон" чорного кольору, він йому сподобався і він в цей момент вирішив його викрасти для себе, однак, ОСОБА_17 забрав у нього свій телефон і поклав його у кишеню своєї куртки. В цей час він побачив, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_43 почалася суперечка і він почав разом із ОСОБА_6 бігти до ОСОБА_7 ОСОБА_43 же почав утікати в напрямку навчального корпусу ВХПУ № 16. За ним ніхто із них не біг. Потім вони побачили, що ОСОБА_17 із ОСОБА_16 почали також утікати в напрямку входу у гуртожиток ВХПУ № 16. ОСОБА_7 побіг за ними і наздогнавши ОСОБА_17 неподалік гуртожитку, схопив його за капюшон куртки і відірвав його. Від поштовху ОСОБА_17 упав, але яким чином, він не пригадує. Коли вони із ОСОБА_6 підійшли до них, то він побачив, що ОСОБА_7 утримує ОСОБА_17 за шию. Однак, що він ще робив, він не бачив, тому що він був зігнутий за спиною ОСОБА_17. Особисто він в той час ножа в руках ОСОБА_7 не бачив. Не бачив також, як він його застосовував до ОСОБА_17. Перед тим у них із ОСОБА_7 змови на вчинення розбійного нападу не було, про те, що ОСОБА_7 мав намір застосовувати ніж, він їм про це не повідомляв. Особисто він крові на обличчі ОСОБА_17 не бачив. Коли ОСОБА_17 намагався вирватися від ОСОБА_7, то, можливо, він і копнув його ногою в бік один раз, але вважає, що несильно, після чого викрав з його кишені куртки його вищевказаний мобільний телефон. Хто ще копав ОСОБА_17, він не бачив. За кілька секунд ОСОБА_17 піднявся із землі і побіг в напрямку вхідних дверей гуртожитку, після чого із гуртожитку вийшла якась жінка і почала кричати, що саме, він не пригадує, і він із ОСОБА_6 побігли в напрямку парку ім.Т.Шевченка. За кілька секунд за ними побіг і ОСОБА_7. Чи біг хтось із сторонніх осіб за ними, він не бачив, а також не чув, щоб їм хтось кричав услід. Коли ОСОБА_7 підбіг до них, вони всі разом побігли в парк ім.Т.Шевченка, тому що він вважав, що вищевказані хлопці будуть бігти за ними, але вибігши із парку на вул.Підзамче, вони зупинилися, переконавшись, що їх ніхто не наздоганяє, і пішли вже до нього додому на вул.Гайдамацьку, яка розташована поряд з вул.Підзамче. По дорозі їм ОСОБА_7 не розповідав, що застосовував до ОСОБА_17 ніж, а також їм його не показував. У під'їзді будинку, де він проживав, ОСОБА_6 витягнув із своєї кишені телефон марки "Нокіа" синьо-сірого кольору і показав їм його та повідомив, що його він викрав у ОСОБА_16, і що хоче його продати якомусь таксистові на залізничному вокзалі м.Стрия. Після цього вони разом пішли на залізничний вокзал м.Стрия, де ОСОБА_6 мав намір продати таксистам мобільний телефон, але який саме, він не уточнив. Коли вони прийшли на вокзал, то стали із ОСОБА_7, на пропозицію ОСОБА_6, біля кіоску на початку алейки, а ОСОБА_6 сам пішов продавати мобільний телефон, але який саме телефон, він не знає, тому що він їм про це не говорив. Через деякий час ОСОБА_6 повернувся до них і вони разом з ним зайшли у продуктовий магазин, який знаходиться на алейці, що на вул.Чорновола в м.Стрию, де він сам купив їм продукти харчування і сам розплачувався за покупку. За скільки саме ОСОБА_6 продав телефон, він їм про це не говорив. Коли вони вийшли із магазину, то продовжували йти по алейці в напрямку центру міста. Він особисто не бачив, як ОСОБА_6 віддав ОСОБА_7 мобільний телефон "Нокіа", який викрав у ОСОБА_16.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 своєї вини, факт вчинення ними злочину підтверджується наступними доказами у справі:

даними в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_17, який підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві і пояснив, що 04.02.2010 року, він разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_43 йшов із продуктового магазину, що в м.Стрию на майдані Ринок, в гуртожиток по АДРЕСА_5. Близько 16 години 30 хвилин вони дійшли до одноповерхового будинку, який знаходиться на вул.Болехівській, 23, що навпроти Стрийського районного відділу юстиції. В цей момент їх наздогнав незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це ОСОБА_6, який попросив їх зупинитися і запитав їх, звідки вони є та де вони проживають. За кілька секунд до нього підійшов ще один незнайомий йому хлопець, як потім йому стало відомо, це був ОСОБА_5, котрий стояв біля ОСОБА_6, але їм нічого він не говорив. Третій хлопець, як він потім зрозумів, він був теж із ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і як йому стало відомо, це був ОСОБА_7, стояв позаду них на відстані приблизно 1 м і нічого до них не говорив. Після цього вони пішли в напрямку гуртожитку, а вищевказані хлопці йшли за ними. Біля входу на територію навчального корпусу, що на АДРЕСА_5, тобто біля приміщення Стрийського районного відділу юстиції, дані хлопці знову попросили їх зупинитися, на що вони погодилися, після чого ОСОБА_6 покликав ОСОБА_16 в сторону, щоб ніби-то про щось з ним поговорити. Він погодився і пішов за ОСОБА_6 на подвір'я території училища, де вони зайшли за кут приміщення районного відділу юстиції. За ними пішов також ОСОБА_5. Чи говорив ОСОБА_6 щось ОСОБА_5 щоб він йшов за ним, ОСОБА_17 не чув, але йому здається, що він йому нічого не говорив. Він із ОСОБА_43 залишилися із ОСОБА_7 стояти біля вищевказаного входу на територію училища. Приблизно через 2-3 хвилини ОСОБА_16 разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернулися і підійшли до них. Вони хотіли вже йти у гуртожиток, однак, хлопці попросили їх ще не йти, тому що хотіли ніби-то поговорити з ними. Вони погодилися і пішли в напрямку гуртожитку по тротуарній доріжці, бо не хотіли стояти біля навчального корпусу. ОСОБА_16 поряд із ОСОБА_6 йшли попереду, ОСОБА_17 йшов за ними і поряд із ним йшов ОСОБА_5, а ОСОБА_43 йшов позаду нього із ОСОБА_7. Не доходячи до повороту входу у гуртожиток, вони зупинилися, тому що побачили, що ОСОБА_43 із ОСОБА_7 зупинилися від них приблизно на відстані 10 м і про щось розмовляли, про що саме, вони не чули. Тоді ОСОБА_5 запитав ОСОБА_17, чи має він мобільний телефон і чи має на рахунку гроші. Він відповів, що телефон він має, однак, на рахунку грошей не має. Тоді ОСОБА_5 попросив його, щоб він дав йому свій телефон і він відішле комусь безкоштовне смс-повідомлення, на що він погодився, але сказав йому, що у його телефоні не працює кілька кнопок. ОСОБА_5 просив його, щоб він всерівно дав йому телефон, що він подивиться і сам набере повідомлення. Тоді він вийняв із кишені куртки свій телефон і дав його ОСОБА_5 він щось сам набирав на його телефоні, діставши свій телефон у вигляді "жабки" червоного кольору, і дивлячись у ньому, як він зрозумів, якийсь номер. Ні до ОСОБА_6, ні до ОСОБА_7 він в той момент не підходив. Коли ОСОБА_5 набирав якийсь номер на ОСОБА_17 телефоні, то у нього щось не виходило, тоді він забрав у нього з руки свій телефон і сказав йому, що сам набере йому номер повідомлення. ОСОБА_5 продиктував йому по пам'яті якийсь номер телефону, який він набрав, і він йому сказав, щоб він чекав на дзвінок, після чого поклав телефон у праву кишеню своєї куртки. За кілька секунд він побачив, що ОСОБА_7 підняв руку і хотів нанести удар в обличчя ОСОБА_43, однак, ОСОБА_43 пригнувся, і тому ОСОБА_7 промахнувся. Тоді, ОСОБА_43, захищаючись, вдарив рукою ОСОБА_7 в обличчя, чи один раз чи кілька разів, він не пригадує. Від даного удару ОСОБА_7 упав на спину на кущі, які ростуть вздовж даної тротуарної доріжки з двох сторін. Тоді ОСОБА_5 із ОСОБА_6 побігли до ОСОБА_7 на допомогу, як він зрозумів, а ОСОБА_17 із ОСОБА_16 залишилися стояти на місці. ОСОБА_43 почав утікати в напрямку навчального корпусу училища. Побачивши це, він сказав ОСОБА_16, щоб він теж утікав. ОСОБА_16 побіг в напрямку вхідних дверей гуртожитку, і він також побіг за ним. ОСОБА_7 із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ОСОБА_43 не бігли, а побігли за ними. Приблизно на відстані 5 м від приміщення гуртожитку його хтось із вищевказаних хлопців, хто саме, він не бачив, схопив за капюшон його темно-синьої куртки і відірвав його. Це була приблизно 16 година 50 хвилин. Від даного поштовху він впав на коліна і в цей момент до нього підбігли троє вищевказаних хлопців, яких він побачив, і хтось із них, хто саме, спочатку він не бачив, схопив його ззаду однією рукою за шию, тобто таким чином його утримуючи, а другою рукою почав його чимось гострим колоти по спині, чим саме, він не бачив, але по відчуттю він зрозумів, що це міг бути ніж. Даних проколів було приблизно 4-5. Після цього хлопець, далі, утримуючи його ззаду за шию, порізав чимось гострим його по правій щоці, від чого у нього відразу потекла кров, і коли він опускав руку від його обличчя, то ОСОБА_17 побачив, що у нього у правій руці між другим і правим пальцями було затиснено лезо ножа. По кольору куртки, яка була темного кольору із матерії, він зрозумів, що це був ОСОБА_7, якого він потім і побачив. Він прикрив руками своє обличчя, намагаючись захиститися, і тоді ОСОБА_7 ще раз порізав йому обличя ножем в ділянці лівої брови та чола. Це продовжувалося приблино хвилину. Після цього хтось із хлопців, хто саме, ОСОБА_17 не бачив, але він стояв справа від нього, копнув його ногою в ділянку носа збоку, і у нього відразу потекла кров з носа. Це було в той момент, коли ОСОБА_7 його ще тримав ззаду за шию. Від даного удару він впав на землю на спину і ОСОБА_7 відпустив його. Тоді всі троє хлопців, це він відчув по нанесених ударах з різних боків тіла, приблизно 5 разів одночасно сильно копнули його ногами по голові та верхній частині тулуба. Він затулив руками своє обличчя, захищаючи його від подальших ударів, тому що з нього вже текла кров. Окільки він був одягнений у зимову куртку, то на тулубі тілесних ушкоджень у нього не було. Хіба що на обличчі були вищевказані два порізи ножем та крововили на носі від удару ногою. Потім він відчув, що хтось із хлопців заліз рукою у праву кишеню його куртки і, відкривши очі, він побачив, що це був ОСОБА_5, який витягнув його мобільний телефон. В цей момент він нічого йому не сказав, тому що ще хтось кілька разів, коли ОСОБА_5 викрадав його телефон, копнув його по тулубу, хто саме, він не бачив. Приблизно через хвилину після того, як йому нанесли удари ногами, він намагався піднятися, і побачив справа від себе ОСОБА_7, а зліва -ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Піднявшись, він відштовхнув від себе ОСОБА_7, який впав на вищевказані кущі, і побіг в напрямку вхідних дверей гуртожитку. ОСОБА_7, піднявшись, побіг за ним, але його не наздогнав. Чи бігли за ним ОСОБА_6 із ОСОБА_5, він не бачив. У гуртожитку він зустрів ОСОБА_16 та ОСОБА_43, яким розповів про те, що їз ним сталося, а також про те, що ОСОБА_5 викрав його мобільний телефон;

даними на досудовому слідстві й перевіреними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_50, яка пояснила, що 04.02.2010 року вона знаходилася у вестибюлі гуртожитку училища. Близько 17 години вона побачила, що у гуртожиток з вулиці забіг учень їхнього училища -ОСОБА_17, у якого все обличчя було в крові, ніс був розпухлим, він був дуже схвильований. На її запитання, що сталося, він сказав, що його побили хлопці. Вона відразу вибігла із гуртожитку на вулицю і побачила двох незнайомих їй хлопців, які знаходилися навпроти вхідних дверей гуртожитку, тобто за тротуарною доріжкою, яка веде до даного гуртожитку. Крім цих хлопців вона більше нікого поблизу не бачила. Один з них був дуже високого зросту, худощавої тілобудови, який був одягнений у курточку темного кольору, більш детальніше його описати вона не може, тому що обличчя його вона практично не бачила. Другий хлопець був нижчого зросту, як їй здалося, він був по плече вказаному хлопцеві, у що він був одягнений, вона не пригадує, також більш детальніше описати його, вона не може. Вона почала кричати на вказаних хлопців, що вони зробили, що вона зараз викличе міліцію, після чого вони відразу швидко почали бігти в напрямку парку ім.Т.Шевченка. Після цього вона повернулася у гуртожиток і надала ОСОБА_17 першу медичну допомогу, тобто, обробила йому дві рани на обличчі, які, як він їй пояснив, були здійснені ножем, який мав один із хлопців, як вона зрозуміла з його слів, який утікав в парк після того, як вона почала їх сварити. Також ОСОБА_17 розповів, що дані хлопці без будь-якої на то причини, коли він біг у гуртожиток, наздогнали його на повороті до входу у даний гуртожиток, схопили за капюшон його куртки, який відірвали, повалили його на землю, і один із них проколов йому ножем куртку в ділянці спини, а потім ще копали його ногами та відкрито викрали його мобільний телефон. ОСОБА_17 показав їй пошкоджену куртку, на якій дійсно на спині було кілька невеликих розрізів та відірваний капюшон. Однак, хто саме із хлопців це зробив, вона не знає і впізнати їх не зможе, тому що в обличчя їх не бачила. /Т.1 а.с. 49/;

показами потерпілого ОСОБА_16, даними ним в судовому засіданні за обставин, наведених при аналізі попереднього епізоду;

протоколом огляду місця події від 05.02.2010 р., у якому вказане місце вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_17 /Т.1 а.с.11/;

довідкою ПП «ОСОБА_34»про те, що вартість мобільного телефона «Soni Ericsson K 750і»становить 510 грн. /Т.1 а.с.18/;

протоколом огляду речових доказів від 10.02.2010 р. та фототаблицями до протоколу огляду речових доказів, а саме порожньої коробки до мобільного телефона марки «Soni Ericsson K 750і», гарантійного талона та курки балонової чоловічої темно синього кольору /Т1 а.с.23-28/;

протоколом огляду речових доказів від 10.02.2010 р., а саме клинка ножа, довжиною 98 мм., шириною 21 мм., виготовленого з металу сірого кольору /Т.1 а.с.32/;

протоколом очної ставки між ОСОБА_17 та ОСОБА_6 від 25.03.2010 р., під час якої підсудний та потерпілий підтвердили покази, дані ними на досудовому слідстві /Т.1 а.с.43-45/;

протоколом очної ставки між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 від 13.04.2010 р., під час якої підсудний та потерпілий підтвердили покази, дані ними на досудовому слідстві /Т.1 а.с.45-48/;

протоколом відтворення обстановки і обставн події від 13.04.2010 р. під час якої потерпілий ОСОБА_17 розповів про обставини вчиненого щодо нього злочину /Т.1 а.с.50-52/ та фототаблицями до нього /Т.1 а.с. 53-56/;

висновком експерта №87 від 13.02 2010 р., згідно якого в потерпілого ОСОБА_17 виявлено слідуючі пошкодження: рана правої щоки, садно чола, крововиливи правої бокової поверхні носа, вказані пошкодження, а саме -рана правої щоки та садно чола утворилися від дії гострих предметів, а крововиливи носа -від дії твердих предметів з обмеженою поверхнею, можуть відповідати часу -04.02.2010 р. та відносяться до легкого тілесного ушкодження;

висновком експерта від 20.02.2010 р., згідно якого металевий предмет, вилучений у ОСОБА_7 є клинком ножа, холодною зброєю не являється /Т.1 а.с.74-75/ та фототаблицею до нього /Т.1 а.с.76/;

Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_7 про те, що він не застосовував клинок ножа, не погрожував та не наносив потерпілому ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, і розцінює дачу таких показань як форму захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі, в тому числі поясненнями та явкою з повинною підсудного ОСОБА_7, показаннями підсудного, даними ним в якості підозрюваного і обвинуваченого, які він давав під час досудового слідства, вважає їх чіткими, послідовними, такими, що об'єктивно в цілому і з висвітленям деталей відтворюють події не в завуальованому, а максимально наближеному до реальності вигляді, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються іншими зібраними досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні доказами. Суд бере до уваги показання потерпілого про те, що ОСОБА_7, вхопивши його ззаду за шию та стиснувши її однією рукою, другою рукою з застосуванням клинка ножа наніс йому порізи по обличчю і вважає, що в даному випадку мало місце насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, оскільки застосування ножа і стиснення шиї є насильницькими діями небезпечними для життя і здоров'я потерпілого в момент їх заподіяння.

Суд не бере до уваги показання підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що жодних насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_17 вони вчиняли, та розцінює дачу таких показань як форму захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються наведеними вище дослідженими доказами у справі, в тому числі поясненнями підсудних, даними ними в якості підозрюваних та обвинувачених під час досудового слідства про вчинення ними злочину щодо потерпілого ОСОБА_17. Цим показанням суд надає віру, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних у справі доказів, крім того підсудні ретельно в деталях описали обставини та мотиви вчинення злочину.

Крім цього, вина підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по інкримінованих їм епізодах підтверджується наступними доказами у справі:

протоколом відтворення обстановки і обставин події від 13.04.2010 р. та фототаблицями до нього, під час якого ОСОБА_7 розповів про обставини вчинених ним злочинів /Т.2 а.с.137-150/;

протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, під час якої підсудні підтвердили покази, дані ними на досудовому слідстві /Т.2 а.с. 151-158/;

протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, під час якої підсудні підтвердили покази, дані ними на досудовому слідстві /Т.2 а.с. 159-166/;

протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, під час якої підсудні підтвердили покази, дані ними на досудовому слідстві /Т.2 а.с. 167-175/.

Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення

підсудним ОСОБА_5 відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України; збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, тобто вчинення злочину, передбаченого ст.198 КК України;

підсудним ОСОБА_6 відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України;

підсудним ОСОБА_7 таємного викрадення чужого майна, повторно (крадіжку), тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.

Щодо застосування до підсудних на досудовому слідстві незаконних методів слідства, то такі доводи підсудних не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, дані ними явки з повинною повністю узгоджуються із подальшими їхніми показами, які вони давали у присутності захисника, в матеріалах справи відсутні дані про те, що в цей період підсудні зверталися із скаргами на незаконність методів досудового слідства, постановою помічника прокурора м. Стрия від 11.11.2011р., якою належно перевірено доводи підсудних про застосування таких методів, було відмовлено в порушенні кримінальної справи, та наведені підсудними факти не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, покази підсудних, які вони неодноразово давали з участю захисника та в подальшому відтворили обстановку вчинення ними злочинів, узгоджуються із даними ними попередньо явками з повинною, не могли бути відомі органам досудового слідства, покази, дані ними під час розгляду справи судом першої інстанції 07 червня 2010 року узгоджуються з іншими зібраними доказами по справі, при цьому такі покази є логічними, послідовними відтворюють реальну картину обстановки вчинення злочину. Такі, явки з повинною та покази дані ними на досудовому слідстві та під час відтворення обстановки та обставин події, при проведенні очних ставок з потерпілими, при дачі показів в суді першої інстанції суд визнає достовірними та бере їх за основу обвинувачення.

При призначенні покарання підсудним по даній справі суду слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

При призначенні покарання підсудним суд враховує обставини злочину, його наслідки, характер та ступінь участі підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинах, ступінь їх тяжкості, дані про особи винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Призначаючи покарання підсудним суд враховує ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2011 року, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання та мотиви, з яких апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчинених ним злочинах, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, виключення судом з обвинувачення підсудному ряду епізодів, а також те, що підсудний є особою молодого віку, визнав себе винним у вчиненні злочинів, розкаюється у вчиненому, згідно ст.89 КК України вважається таким, що не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на досудовому слідства сприяв розкриттю злочину, при вчиненні злочину був менш активним, шкода потерпілим відшкодована, останні просять не карати підсудного суворо, за час перебування під вартою одружився, має неповнолітню дитину -04.09.2010 р., дружина не працює, і сім'я знаходиться у тяжкому матеріальному становищі, поганий стан здоров'я /виразкова хвороба 12 палої кишки, мікроаденома гіпофізу, правобічна мастопатія, пролатинола, коньюктивіт, астигматизм/ та відсутність належної медичної допомоги в умовах ізоляції, клопотання СФ ТзОВ «Ніка Захід», яке гарантує працевлаштування ОСОБА_5, а також обставини, що пом'якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, і, беручи до уваги всі вказані обставини в сукупності, знаходить за можливе застосувати до нього положення ст.69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті обвинувачення.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчинених ним злочинах, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, виключення судом з обвинувачення підсудному ряду епізодів, а також те, що підсудний є особою молодого віку, визнав себе винним у вчиненні злочинів, розкаюється у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання, на досудовому слідства сприяв розкриттю злочину, шкода потерпілим відшкодована, останні просять не карати підсудного суворо, поганий стан здоров'я /висока вражена прогресуюча ускладнена короткозорість обох очей із змінами на очному дні, у зв'язку з чим останній скерований на МСЕК/, а також обставини, що пом'якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди та відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.

Суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, його стан здоров'я, обставини справи, та наведені вище дані, які характеризують особу підсудного, пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_7 суд враховує характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі підсудного у вчинених ним злочинах, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, виключення судом з обвинувачення підсудному ряду епізодів, а також те, що підсудний є особою молодого віку, визнав себе винним у вчиненні злочинів, розкаюється у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується за місцем проживання, на досудовому слідства сприяв розкриттю злочину, шкода потерпілим відшкодована, останні просять не карати підсудного суворо, поганий стан здоров'я /переніс тупу травму живота, розрив селезінки, перелом правої ліктьової кістки/, а також обставини, що пом'якшують покарання, якими на думку суду, є щире каяття, сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди та відсутність обтяжуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України.

Суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, його стан здоров'я, обставини справи, та наведені вище дані, які характеризують особу підсудного, пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання й вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, -

п р и с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ст.198 КК України й призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186 КК України, з застосуванням ст.69 КК України - 2 /два/ роки позбавлення волі;

за ст.198 КК України -1 /один/ рік обмеження волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначити 2 /два/ роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з часу його затримання, тобто з 12 лютого 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 - взяття від варту, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України й призначити йому покарання -4 /чотири/ роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

Зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст,186, ч.1 ст.187 КК України й призначити йому покарання:

за ч.2 ст.185 КК України - 2 /два/ роки обмеження волі;

за ч.2 ст.186 КК України -5 /п'ять/ років позбавлення волі;

за ч.1 ст.187 КК України -3 /три/ роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_7 визначити 5 /п'ять/ років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

Зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (одержувач платежу: НДЕКЦ при ГУМС України у Львівській області, р/р №31259272210042 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150) 225 /двісті двадцять п'ять/ грн. 36 коп. за проведення експертизи /Т.1 а.с.73-76/.

Речові докази: коробку, з - під викраденого телефону "Sоnу Еrікssоn К750 і" та гарантійний талон до нього, що передані на зберігання ОСОБА_17 - залишити в його власності; куртку, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області повернути потерпілому ОСОБА_17; клинок ножа, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Стрийського МВ ГУМВС України у Львівській області - знищити; мобільний телефон "Nокіа 1200" - що передані на зберігання ОСОБА_16 залишити в його власності; куртку, та МР3 плеєр, що передані на зберігання ОСОБА_11, залишити в його власності; коробку, з - під викраденого телефону "LG КР 110", інструкцію користувача та гарантійний талон до нього, поліетиленову коробку з - під карти пам'яті об'ємом 1 ГБ що передані на зберігання ОСОБА_14 - залишити в його власності; мобільний телефон " Sоnу Еrікssоn" W 200" та карту пам'яті до нього, об'ємом 256 МБ, що передані на зберігання ОСОБА_13 - залишити в його власності; гарантійний талон на мобільний телефон марки "LG GВ 190", що переданий на зберігання ОСОБА_15 - залишити в його власності; посібник користувача до мобільного телефону "Nокіа 6300" - що переданий на зберігання ОСОБА_8 залишити в його власності; квитанцію із ювелірного магазину - залишити при справі; коробку з - під викраденого телефону " Sоnу Еrікssоn К550і" та гарантійний талон до нього, срібні вироби - браслет та ланцюжок з хрестиком, що передані на зберігання ОСОБА_9 - залишити в його власності; порожню коробку з - під викраденого мобільного телефону "Nокіа 1661" та посібник користувача до даного телефону - що передані на зберігання ОСОБА_10, залишити в його власності; інструкцію до стартового пакета оператора мобільного зв'язку "Діждус", пластикову коробку з - під сім - карти та сім карту цього ж мобільного оператора, що передані на зберігання ОСОБА_12, залишити в його власності

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: В. Л. Бучківська