Ухвала суду № 25872587, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року м. Київ К-22465/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р.

у справі №2а-26001/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

за участю Прокурора Ленінського району м. Луганська,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський акумулятор-1»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р., адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення форми «В1»від 08.09.2009 р. № 0000722360/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу була проведена документальна виїзна позапланова перевірка господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень, червень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з квітня 2008 р. по травень 2009 р., за результатами якої складено акт від 26.08.2009 р. №759/23-616/31260477.

Вказаної перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 з урахуванням вимог щодо формування сум бюджетного відшкодування встановлених пп. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на 495 063,00 грн., заниження суми заявленої до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 04.2008 р. на суму 811,00 грн., за 07.2008 р. на суму 7 984,00 грн., за 08.2008 р. на суму 228 691,00 грн., за 09.2008р. на суму 102 422,00 грн., за 10.2008р. на суму 83 106,00 грн., за 12.2008 р. на суму 72 049,00 грн. (всього -495 063,00 грн.).

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення 08.09.2009 р. №0000722360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 р. на 495 063,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи контролюючого органу про завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми ґрунтуються на тому, що законом не передбачено можливості для платника податків приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування, відтак оскільки позивач на дату виникнення права на відшкодування податку на додану вартість, таким не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування податку на додану вартість з використанням таких сум податку.

Так, за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану за травень 2009 р. на 495 063,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія судів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 р. у справі №2а-26001/09/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіМоторний О.А. Муравйов О.В.