Ухвала суду № 25872531, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року м. Київ К-32178/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р.

у справі № 2-а-2497/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

та Головного управління державного казначейства України в Харківській області

та Управління державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» (далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, Головного управління державного казначейства України в Харківській області та Управління державного казначейства у Червонозаводському районі м. Харкова (далі-відповідачі) про стягнення заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2008 р. у сумі 143 388,00 грн., за січень 2009 р. у сумі 366 165,00 грн., за серпень 2009 р. у сумі 112 418,00 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 260 000,00 грн., за листопад 2009 р. у сумі 505 147,00 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті державного мита у сумі 1700,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідачем також заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м.Харкова.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Позивач знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 01.08.2005 р. №29889859.

Позивачем було подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 р., січень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., а також заяви про бюджетну відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що зазначена позивачем сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зазначена у рядку 25.1 декларації за листопад 2008 р. становить 197 799,00 грн., за січень 2009 р. -366 165,00 грн., за серпень 2009 р. -112 418,00 грн., за жовтень 2009 р. -260 000,00 грн., за листопад 2009 р. -505 147,00 грн. (всього -1 387 118,00 грн.).

Відповідно до листа позивача від 23.07.2009 р. №2307/01 невідшкодовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації за листопад 2008 р. у розмірі 54 411,00 грн. зараховано у рахунок погашення поточних зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації за червень 2009 р.

Представниками контролюючого органу було проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки позивача з питань достовірності заявленої ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 р., січень 2009 р., серпень 2009 р., жовтень 2009 р., листопад 2009 р., за результатами яких складено відповідні довідки від 14.01.2009 р. №35/16-008/33607742, від 06.03.2009 р. №1024/16-008/33607742, від 07.10.2009 р. №4550/16-008/33607742, від 07.12.2009 р. №5554/07-008/33607742 та від 18.01.2010 р. №149/07-008/33607742.

У вказаних довідках за результатами перевірок було підтверджено у повному обсязі визначені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість заявлені ним до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість.

Підставою для звернення позивача із даним позов стало те, що сума бюджетної заборгованості у розмірі 1 387 118,00 грн. на його поточний банківський рахунок станом на дату звернення до адміністративного суду повернута не була.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, за змістом п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з приписами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 7.7.4 - 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, як достовірність заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за листопад 2008 р. у сумі 197 799,00 грн., за січень 2009 р. у сумі 366 165,00 грн., за серпень 2009 р. у сумі 112 418,00 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 260 000,00 грн., за листопад 2009 р. у сумі 505 147,00 грн., так і дотримання ним процедури їх декларування та заявлення до повернення.

А відтак, оскільки під час розгляду даної справи відповідачами не було надано жодних належних доказів, які б свідчили про необґрунтованість та незаконність вимог позивача щодо повернення йому, заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, підстав вважати, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова.

2. Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова залишити без задоволення.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р. у справі № 2-а-2497/10/2070 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Моторний О.А. Муравйов О.В.