Ухвала суду № 25872483, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року м. Київ К-42978/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р.

у справі №2а-4241/10/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

та Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у м.Черкаси Поліщук Наталії Вікторівни,

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»(далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси та Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у м.Черкаси Поліщук Наталії Вікторівни (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р., адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Черкаси по складанню податкового повідомлення - рішення від 19.07.2010 р. №0010061502/0, скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 р. №0010061502/0. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності позивача, поданої за квітень 2010 року, результати якої викладені в акті від 07.07.2010 р. №4213/15-2/32741978.

Вказаної перевіркою встановлено порушення позивачем вимог положень пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми згідно податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ «Облреахім»у розмірі 952 947,78 грн., у тому числі податок на додану вартість -158 824,63 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 р. №0010061502/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання у сумі 158 824,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 941,25 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «Облреахім», стало встановлення факту, що останнім звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 р. до податкового органу не подано.

Нормами п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (зокрема у випадках, вказаних у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Невідповідність первинних документів, на підставі яких позивачем включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, вимогам пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем не встановлено.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог в зазначеній частині є обґрунтованим.

Доводи відповідача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права через відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі через наявність ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.07.2010 р. у справі №2а-1821/10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора»до Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у м.Черкаси Поліщук Наталії Вікторівни та Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування акту перевірки від 07.07.2010 р. №4213/15-2/32741978 та податкового повідомлення-рішення від 19.07.2010 р. №0010061502/0 були аргументовано відхилені судом першої та апеляційної інстанції.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

З наведених процесуальних приписів вбачається, що необхідною передумовою зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України є неможливість її розгляду до вирішення по суті іншої справи. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються у кожному конкретному випадку залежно від змісту справи.

Як було обґрунтовано встановлено судовими інстанціями, рішення у справі, на яку посилається відповідач хоча і пов'язане з правовідносинами, що є предметом спору у даній справі, проте результати розгляду цієї справи не впливають на можливість належного встановлення обставин даної адміністративної справи.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія судів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 р. у справі №2а-4241/10/2370 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМоторний О.А. Муравйов О.В.