Ухвала суду № 25872477, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року м. Київ К/9991/36747/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Вербицька О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р.

у справі №2а-15610/10/2070

за позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р., адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 р. №0003091501/0, від 09.08.2010 р. №0003091501/1, від 26.08.2010 р. №0003091501/2 та від 09.11.2010 р. №0003091501/3, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати із сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2010 р. №1107/15-048/08326540.

Вказаною перевіркою було встановлено заниження суми податку на до додану вартість, що підлягає сплаті платником до бюджету по податковій декларації з податку додану вартість за квітень 2010 року на суму 19 333,33 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне рішення від 27.07.2010 р. №0003091501/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 132, 90 грн. (у т.ч. 19 333,00 грн. -основний платіж та 5 799,90 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача було залишено без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 09.08.2010 р. №0003091501/1, від 26.08.2010 р. №0003091501/2 та від 09.11.2010 р. №0003091501/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для здійснення відповідачем донарахування податкового зобов'язання позивачу в акті перевірки зазначаються: податкова декларація контрагента позивача TOB «Гавас-52»з податку на додану вартість за квітень 2010 року не визнана як податкова звітність, а саме товариство відсутнє за юридичною адресою, що, на думку податкового органу, свідчить про порушення вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній TOB «Гавас-52», як такій, що не відповідає наведеним нормативним положенням.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, враховуючи наступне.

Так, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено обов'язковий перелік реквізитів, що має містити податкова накладна, а саме - порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У ході розгляду справи встановлено, що у податковій накладній, наданій позивачем для підтвердження податкового кредиту, були зазначені усі реквізити, передбачені вимогами пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, попередніми судовими інстанціями було встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між TOB «Гавас-52»та позивачем було укладено усну угоду про передачу останньому електровимірювальних приладів. На підтвердження товарності здійсненої операції позивачем було надано видаткову та податкову накладні, реєстр отриманих податкових накладних за квітень 2010 року, копії платіжних доручень, картки складського обліку №11827. Доставка електровимірювальних приладів була здійснена власним транспортом позивача, що підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль ГАЗ 31029 серії ПН №007232, шляховим листом №302 від 09.04.2010 року, товарно-транспортною накладною від 09.04.2010 року, приходним ордером № 96 від 09.04.2010 року.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявна у позивача податкова накладна від 09.04.2010 р. №2, отримана від TOB «Гавас-52»у повній мірі виконує функції, покладені на неї Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки з її змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару, послуг), а також суми цього податку. Судова колегія вважає, що ті недоліки, на які посилається відповідач, не роблять вказаний звітній документ недійсним та не може свідчити про його неналежність та недопустимість як підстави для формування податкового кредиту, а відтак його оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 р. у справі №2а-15610/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Вербицька О.В.