Ухвала суду № 25872431, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року м. Київ К-35558/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 р.

у справі №2а-458/10/1870

за позовом Закритого акціонерного товариства «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів»(далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 р., позов задоволено частково, визнано протиправними податкові повідомлення-рішення від 20.03.2009 р. №0000122310/0, від 29.05.2009 р. №0000122310/1, від 18.08.2009 р. №0000122310/2, від 01.12.2009 р. №0000122310/3, від 29.05.2009 р. №0000182310/1, від 18.08.2009 р. №0000182310/2, від 01.12.2009 р. № 0000182310/3, від 29.05.2009 р. №0000172310/1, від 18.08.2009 р. №0000172310/2 та від 01.12.2009 р. №0000172310/3. У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 20.03.2009 р. №0000112310/0 відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., результати якої викладено в акті від 06.03.2009 р. №29/23/32888541/11.

Згідно висновків вказаної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого донараховано податок на прибуток за І кв. 2008 р. у сумі 13 556,00 грн., за І півріччя 2008 р. у сумі 20 444,00. за 9 місяців 2008 р. у сумі 95 037,00 грн. та за 2008 рік у сумі 72 043,00 грн.; пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту за 2008 рік на 856 045,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2009 р. №0000112310/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 107 088,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 24 032,20 грн. та №0000122310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 387 645,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 198 477,00 грн.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за наслідками якого скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.03.2009 р. №0000112310/0 у частині 3 500,00 грн. донарахованого податку на прибуток та 1 400,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №0000122310/0 змінено шляхом збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 952,00 грн. та 22 976,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (податкове повідомлення-рішення від 29.05.2009 р. №0000182310/1), у решті оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами подальшого адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача були залишені без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 18.08.2009 р. №0000172310/2, №0000122310/2 та №000182310/2.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення позивачем приписів пп. 5.3.2., 5.2.1. ст.5, п.п.11.2.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відбулось, на думку податкового органу, через непідтвердження відповідними документами витрат позивача пов'язаних зі сплатою комісійної винагороди ТОВ «Компанія Агро-Трейд»за договором комісії від 01.07.2008 р. № КМ-02/0807-01 у розмірі 307 801,04 грн.

Так, судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Агро-Трейд»(комісіонер) укладено договір комісії від 01.07.2008 р. КМ-02/0807-01, відповідно до умов якого позивач (комітент) доручив комісіонеру здійснити продаж на експорт товару.

Згідно умов Договору (пп.2.3.2) комітент зобов'язався виплатити винагороду комісіонеру не пізніше п'яти діб після затвердження звіту комісіонера. Тобто за умовами Договору комісії підставою для отримання комісійної винагороди є звіт комісіонера, який затверджується комітентом.

На підтвердження виконання умов Договору комісії сторонами було складено звіт комісіонера від 31.07.2008 р., який був затверджений комітентом та який містить перелік наданих послуг, дати укладання Договорів у рамках Договору комісії, суму комісійної винагороди.

За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 зазначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 зазначеної статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги у цій частині правомірно дійшли висновку, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів, які підтверджують понесені витрати підприємства.

Крім того, вартість отриманих позивачем послуг від ТОВ «Компанія Агро-Трейд»підтверджено відповідними первинними документами, а саме -наявний звіт комісіонера та акт здачі-прийманні виконаних робіт від 31.07.2008 р., у якому вказано які саме послуги були надані згідно договору комісії № КМ-02/0807-01, зокрема, проведена необхідна комерційно-маркетингова робота, знайдений покупець товару в повному обсязі, в асортименті, кількості та по цінам, які задовольняють вимоги Договору, також вказано перелік ВМД з вказуванням номеру, дати складання, кількості та вартості поставленого товару.

Відтак, судова колегія погоджується із висновком, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди ТОВ «Компанія Агро-Трейд»у розмірі 307 801,04 грн. є таким, що підтверджені первинними документами, а отже висновок податкового органу, викладений в акті перевірки з цього приводу -безпідставним.

Крім того, висновок податкового органу про необхідність виключення зі складу валових витрат вартості нотаріальних послуг отриманих від ПП ОСОБА_4 у сумі 25 500,00 грн. також був обґрунтовано спростований попередніми судовими інстанціями.

Так, доводи відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем було отримано нотаріальні послуги, повязані із реєстрацією договору застави іпотеки, які не мають жодного відношення до ведення позивачем господарської діяльності, оскільки останній у перевіряємому періоді кредитів не отримував.

Між тим, судовими інстанціями було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія Агро-Трейд»(позичальник) було укладено угоду про умови виплати компенсації та винагороди поручителю від 02.09.2008 р., згідно якої позичальник зобов'язався сплатити винагороду поручителю - позивачу, який виступив іпотекодавцем за кредитним договором між ТОВ «Компанія Агро-Трейд»та ЗАТ «ОТП Банк»від 28.08.2008р. №CR 08-443/28-4.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що укладання договору іпотеки безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю позивача оскільки направлено на отримання доходу від операції з поручительства, що узгоджується із приписами п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім того, понесення позивачем вказаних витрат було підтверджено наявністю таких доказів як самого Договору на виконання робіт від 02.09.2008 р., а також платіжного доручення від 03.09.2008 р. №750, яким підтверджується факт сплати на користь ПП ОСОБА_4 суми винагороди.

Посилання відповідача на неправомірне включення позивачем до складу валових витрат сум оприбуткованих послуг при списанні кредиторської заборгованості у зв'язку із відсутністю фактичних витрат на придбання таких послуг, також були аргументовано відхилені судами.

Як було встановлено контролюючим органом, позивач у березні 2008 року списав кредиторську заборгованість по підприємству ПВКП «Пак»за отримані у вересні 2005 року послуги згідно акту №1 виконання робіт від 03.09.2005 р. та податкової накладної від 30.09.2005 р. на суму 84 000,00 грн. та включив до складу валових витрат декларації з прибутку за 9 місяців 2005 року. Списані підприємством кошти по вказаній заборгованості ним було включено до складу валового доходу поточного податкового періоду.

Відповідно до положень п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, зокрема, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, якщо по закінченні терміну позовної давності боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги).

Доводи контролюючого органу полягають у тому, що оскільки позивачем не було здійснено компенсацію вартості отриманих товарів, підстав для віднесення вартості таких товарів до валових витрат немає, відтак платних податку був зобов'язаний зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, як таку, що не відповідає вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Між тим, попередні судові інстанції аргументовано визначились із необхідністю задоволення позовних вимог у зазначеній частині з огляду на таке.

Правовий аналіз положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає підстави для висновку, що приписи вказаного Закону, зокрема, п. 5.2 ст. 5 не мають жодних застережень для платника податків щодо необхідності включення або коригуванню валових витрат на суму товарів включених до складу валових витрат по першій події (оприбуткуванні товару), як немає і обов'язку для коригування валових витрат у разі списання непогашеної кредиторської заборгованості.

Яв вбачається з акта перевірки та було встановлено судами попередніх інстанцій, порушення позивачем вимог пп. 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відбулося внаслідок включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемними, на думку відповідача, угодами, укладеними з ТОВ «Компанія Агро-Трейд», а саме: договорами купівлі-продажу від 30.01.2008 p. №КП-04/0801-30, від 29.02.2008 №КП-08/0802-29, від 31.03.2008 р. №КП-03/0803-31, від 30.05.2008 р. № КП-16/0805-30, від 27.06.2008 р. № КП-06/0806-27, від 29.08.08 р. №КП-07/0808-29, від 29.09.2008 р. №КП-03/0809-29, від 26.12.2008 р. №КП -03/0812-26.

Так, доводи контролюючого органу ґрунтуються на тих фактах, що позивачем було здійснено систематичну діяльність по отриманню товарів по вказаних договорах та його поверненню у наступному податковому періоді та відповідно коригування складу податкового кредиту виключно з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування.

За змістом пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що законодавцем чітко визначено дату виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, якою за обставин, що склалися у даній справі є дата отримання податкової накладної.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним приписам процесуального права, відповідач не надав судам належних доказів якими б підтверджувались висновки про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Порушення, позивачем вимог пп. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»виникли, на думку податкового органу, через завищення позивачем суми податкового кредиту на 45 020,43 грн. у липні 2008 р. по операціям з придбанням товару - пшениці 6 класу у ФОП ОСОБА_5 за ціною вищою за звичайну ціну.

З матеріалів справи вбачаться, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір від 10.07.2008 р. № 04/10, на виконання умов якого позивач отримав пшеницю 6 класу по ціні 942,02 грн. на суму 1 493 403,15 грн, у т.ч. податок на додану вартість -298 680,63 грн., щ підтверджується накладною від 10.07.2008 р. №РН-0000007, від 10.07.2008 р. № 6 на суму 1 792 083,78 грн, у т.ч. податок на додану вартість -1 493 403,15 грн.

Крім того, протягом липня 2008 року позивачем отримана пшениця 6 класу від АФ «Вікторія»у кількості 100 тон по ціні 600,00 грн. на суму 72 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість -12 000,00 грн., та від ФГ «Авдеев»у кількості 70,359 тон по ціні 733,33 грн. на суму 61 915,64 грн., у т.ч. податок на додану вартість -10 319,27 грн., що, на думку податкового органу, свідчить про завищення позивачем рівня звичайної ціни по операціях з ФОП ОСОБА_5

За змістом п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно положень пп.1.20.2 п.1.20 вказаної статті, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається необхідність проведення ряду дій для визначення звичайної ціни товару, які, як було правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, не було здійснено податковим органом, а лише взято інформацію по операціям із АФ «Вікторія»та ФГ «Авдєєв».

Тоді як судами попередніх інстанцій було встановлено, що придбана позивачем пшениця у ФОП ОСОБА_5 була 2007 року врожаю, а у АФ «Вікторія»та ФГ «Авдєєв»була придбана пшениця 2008 року врожаю, тобто при визначенні рівня звичайної ціни за договором № 04/10 з ОСОБА_5 були використані ціни не на ідентичні товари.

З огляду на викладене, судові інстанції обґрунтовано визначились із недоведеністю висновків контролюючого органу, а відтак безпідставності донарахування позивачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Твердження відповідача щодо наявності постанови Білопільського райсуду від 07.04.2009 р. про притягнення ОСОБА_7 (керівника позивача) до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку не є такими, що спростовують чи підтверджують обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору у даній справі.

Крім того, обґрунтованим є висновок, що вказана постанова Білопільського райсуду про притягнення керівника позивача до адміністративної відповідальності була прийнята після визначення позивачу податкових зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, відтак не може свідчити на користь висновку про правомірність визначення таких зобов'язань.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія судів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010 р. у справі №2а-458/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Моторний О.А. Муравйов О.В.