Постанова № 25872321, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2012 р. м. Київ К-17845/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Вербицька О.В.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 р.

у справі №2а-7642/08/4

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полівтор»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полівтор»(далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 р., позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.07.2008 р. №0010122301/0, від 30.07.2008 р. №0010122301/1, від 05.09.2008 р. №0010122301/2, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт 24.06.2008 № 654/23-0/00426408.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. 2, 17, 19 Закону України «Про плату за землю», ст. 21 Закону України «Про оренду землі»та Рішення 2 сесії 5 скликання Красноперекопської міської ради №31 від 24.05.2006 р. «Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за землю у місті Красноперекопську», у результаті чого донараховано податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з квітня по грудень 2007 р. у сумі 18 923,85 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 02.06.2008 р. №0010122301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю»у розмірі 28 385,78 грн. (у тому числі за основним платежем -18 923,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -9 461,93 грн.).

Позивач не погодившись із вказаним рішенням оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого скарги платника залишено без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 30.07.2008 р. №0010122301/1 та від 05.09.2008 р. №0010122301/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Красноперекопською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 05.05.2005 р. площею 5,3692 га, що знаходиться за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Тавричеська, 2а.

Підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання став, зокрема, висновок податкового органу про порушення позивачем положень Рішення 2 сесії 5 скликання Красноперекопської міської ради №31 від 24.05.2006 р. «Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за землю у місті Красноперекопську», яким встановлено порядок установлення розмірів орендної плати за землю в м. Красноперекопську з урахуванням коефіцієнтів, що характеризують функціональне використання і місцезнаходження земельної ділянки.

Так, розмір орендної плати за спірну земельну ділянку, площею 5,3692 га з урахуванням зазначеного порядку повинен складати 4205,30 грн. в місяць.

У той же час, судами було встановлено, що позивачем декларувалось податкове зобов'язання по орендній платі за дану земельну ділянку у розмірі 2102,65 грн.

Позивач у своїх доводах посилається на договір оренди земельної ділянки від 05.05.2005 р., відповідно до п. 4.1 якого розмір орендної плати встановлений у сумі 2032,00 грн. щомісячно. До вказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди від 13.01.2006 р. №1, відповідно до якої розмір орендної плати визначено у розмірі 2102,65 грн. та від 18.01.2008 р. №2, згідно якої розмір орендної плати складає 4320,33 грн.

Судові інстанцій зважаючи на приписи ст. 13 Закону України «Про плату за землю», відповідно до яких підставою для нарахування орендної плати за земельну діяльну, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки, дійшли висновку що оскільки сторонами до основного договору не було внесено зміни щодо розміру щомісячної орендної плати, підстав для висновку про необхідність донарахування позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю немає.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитьсь із такими висновками судів попередніх інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Методику розрахунку ставок земельного податку визначено у статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Таким чином, однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються у договорі відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Наведене дає підстави для висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, відтак законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За змістом пп.24 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку, затверджених рішенням 2 сесії 5 скликання Красноперекопської міської ради №31 від 24.05.2006 р. «Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за землю у місті Красноперекопську»є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору.

Так, п. 4 вказаного Рішення встановлено, що землекористувачам, які уклали договори оренди до 01.06.2006 р. повинні сплачувати орендну плату на підставі додаткової угоди у відповідності з даним Порядком.

Крім того, сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, так, п. 13 договору оренди землі від 05.05.2005 р. визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно серед іншого у разі, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції тощо.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для внесення змін до договору у частині визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.04.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2010 р. у справі №2а-7642/08/4 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Вербицька О.В.