Ухвала суду № 25872306, 27.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2012 року м. Київ К-42665/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Борисенко І.В. Вербицька О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р.

у справі №2а-1796/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві,

за участю Прокурора Дарницького району м. Києва,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі -відповідачі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 р. №0004032304/0/50546, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,13 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслали.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства в установі банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у ІІ кварталі 2009 року, результати якої викладені в акті від 13.11.2009 р. №5687/2304/24093093.

Вказаної перевіркою було встановлено порушення вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.12.2, пп. 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у результаті чого позивачу відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 р. у розмірі 1 331 833,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.11.2009 р. №0004032304/0, яким на підставі пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 р. у сумі 1 331 833,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність по спорудженню тимчасового оптово-роздрібного ринку за адресою: 11 мікрорайон житлового масиву «Позняки»у Дарницькому районі м. Києва на підставі Договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20.07.1999 р. б/н, укладеного з Київською міською державною адміністрацією.

Враховуючи, що кошти підприємством витрачалися на будівництво ринку, підприємством було сформовано податковий кредит, який і був заявлений до відшкодування.

При проведенні перевірки, контролюючий орган, зазначив, що тимчасовий об'єкт нерухомості (оптово-роздрібний ринок) не є основним засобом у розумінні положень п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відтак протягом останніх 12 місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій менше заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Із такими висновками податкового органу погодився суд апеляційної інстанції зважаючи на таке.

Так, відповідно до пп. «а»пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

У ході розгляду даної справи судовими інстанціями було встановлено, що сума бюджетного відшкодування, щодо якої ставиться питання виникла внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у зв'язку із спорудженням (будівництвом) основних фондів, а саме -у зв'язку із будівництвом та експлуатацією тимчасового оптового-роздрібного ринку в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки».

У той же час, з змістом п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платниками податку протягом періоду, яки перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичними або моральним зносом.

Тобто дана норма Закону чітко вказує на те, що основними фондами є матеріальні цінності, що введені в експлуатацію.

Між тим, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано зазначено, що вказана споруда тимчасового оптово-роздрібного ринку не обліковується на балансі позивача, тобто не є основним фондом у розумінні п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не була ним введена в експлуатацію, про що свідчить, зокрема, відсутність акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту тимчасового оптово-роздрібного ринку.

Встановивши на підставі дослідження фактичних обставин справи неправомірне формування позивачем податкового кредиту у зв'язку із будівництвом та експлуатацією тимчасового оптового-роздрібного ринку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про обґрунтованість висновку відповідача про необхідність відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2009 р. у сумі 1 331 833,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Княжий затон»залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 р. у справі №2а-1796/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБорисенко І.В. Вербицька О.В.