Ухвала суду № 25872229, 20.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2012 року м. Київ К-26531/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Моторний О.А. Муравйов О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р.

у справі №2-а-4411/09/2/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської об'єданної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р., задоволено адміністративний позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»(далі -позивач) до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі -відповідач). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №00000491502/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2008 р. №299/15-02/03347678, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі пп. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 153 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 214 588, 00 грн., контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 р. №00000491502/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 107 294, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стала несвоєчасна, на думку контролюючого органу, сплата підприємством сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Так, відповідач вказує на наявність права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобов'язань платника податків, а саме -направлення суми спрямованої платником податків на погашення поточного податкового зобов'язання, при веденні оперативного обліку платежів цього платника, на погашення податкового боргу за інший податковий період з того ж самого податку у порядку календарної черговості його виникнення.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, заперечив факт погашення податкових зобов'язань у порядку, відображеному в акті перевірки, оскільки вважає, що платіжні доручення про сплату поточних податкових зобов'язань від 29.09.2008 р. №1436 та від 30.09.2008 р. №1440 відповідач був зобов'язаний зараховувати у погашення зобов'язань зазначених платником у графі «призначення платежу».

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

Відтак, своєчасна оплата позивачем поточних податкових зобов'язань свідчить на користь висновку про дотримання ним законодавчих вимог та безпідставності застосування штрафних санкцій контролюючим органом.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.06.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р. у справі №2-а-4411/09/2/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіМоторний О.А. Муравйов О.В.