Постанова № 25864879, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1080/12 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос»на постанову суду у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Джолос» (надалі -позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (надалі -відповідач або ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001322301 від 23.03.2012 року та № 0000322301 від 19.01.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від «22»травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Справа розглянута відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача ТОВ «Джолос»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ріп»(надалі -контрагент) за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складений Акт № 2765/23-2/34404267 від 21.12.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, щодо завищення податкового кредиту у червні 2011 року на суму 3260,00 гривень та у липні 2011 року на суму 17210,50 гривень, та п. 138.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України, щодо заниження податку на прибуток підприємства в ІІ кварталі 2011 року на суму 3749,00 гривень та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 19792,08 гривень.

Та другий Акт №38/23-2/34404267 від 17.01.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, щодо завищення податкового кредиту у червні 2011 року на суму 3260,00 гривень та у липні 2011 року на суму 17210,50 гривень, та п. 138.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 ПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 216, 228 ЦК України, щодо заниження податку на прибуток підприємства в ІІ кварталі 2011 року на суму 3749,00 гривень та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 19792,08 гривень.

На цій підставі ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 року № 0000322301 та від 23.03.2012 року № 0001322301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 24774,00 гривень (в тому числі за основним платежем -20470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4304,00 грн.) та визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 23541,00 гривень.

Позивачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено в порядку адміністративного оскарження до ДПС в Черкаській області, за результатами розгляду винесено рішення №4478/10-210 від 21.03.2012 року, яким частково змінено суму нарахувань, а саме: податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.01.2012 року №0000332301 скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4949,00 гривень, в іншій частині, на суму 23541,00 грн. залишено без змін. Податкове повідомлення-рішення від 23.03.2012 року № 0001322301 на суму 24774,00 гривень залишено без змін, а скаргу в цій частині без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та контрагентом ТОВ «Ріп»було заключено договори будівельного субпідряду №02/11 від 01.06.2011 року, укладеного на виконання договору будівельного підряду №14/11 від 20.05.2011 року між Позивачем та ПАТ «Темп»та №03с/11 від 01.07.2011 року, укладеного на виконання договору будівельного підряду №12/11 від 13.05.2011 року між Позивачем та ТОВ «Укрекспедиція», на виконання ремонтно-будівельних робіт з улаштування дитячих майданчиків та фасадних робіт (том 1: 47-55, 56-71, 120-126, 131-140).

В матеріалах справи містяться докази, що усі договори були виконані відповідно до умов договорів (а.с., 47, 48, 120, 131) та згідно п.201.10. ст.201 ПК України позивачу видані накладні платником податку контрагентом, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та вони і стали підставою для нарахування сум податку, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року у суму 3260,00 гривень та за липень 2011 року у сумі 17210,50 грн.

Оскільки, Позивач придбав у ТОВ «Ріп»згідно договору ремонтно-будівельні роботи з улаштування дитячих майданчиків та фасадні роботи, а не товар, договір про надання послуг, відповідно до положень ст. 901 ЦК України, не передбачає передачу між сторонами товару, а тому документи про передачу товару не повинні укладатися сторонами.

До того ж, в підтвердження реальності надання послуг контрагентом, позивачем було надано докази, а саме фотознімки, що підтверджують реальність існування господарсько-правових відносин, які містяться у матеріалах справи (том 1: 114-118).

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт оплати за вказані послуги підтверджується копіями банківської виписки по рахунку позивача.

Наведене кореспондується з нормами податкового Кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат ті, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія судів ретельно дослідила докази, які містяться у матеріалах справи і дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і зробив висновок, якій не відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції не надана оцінка того, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій мав спеціальну правосуб'єктність і було зареєстроване як платник податків на додану вартість, а отже, мав право видавати податкові накладні, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ, яке долучено до матеріалів справи.

Також до основних видів діяльності контрагента позивача відноситься в тому

числі і Будівництво будівель (КВЕД 45.21.1).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства. Посилання суду першої інстанції на декларації, документи ТОВ «Ріп», є не припустимим.

Згідно діючого законодавства і роз'яснень ВАСУ та Верховного суду України, позивач не несе відповідальність за господарську діяльність контрагента., натомість суд першої інстанції відмовляє у позові посилається на висновки акту перевірки відповідача у якому не було викладено всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до п.п.6, 7 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, а фактично були продубльовані висновки акту перевірки від 07.09.2011 року №1984/23-03/32163147 контрагента відповідача (ТОВ «Ріп»), що також свідчить про неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

До того ж, ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину між позивачем та контрагентом недійсним, а реальність здійснених господарських операцій між суб'єктами підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів реальність відповідних господарських операцій. Проте, згідно зазначених вище норм КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, у цій справі покладається саме на відповідача, а не на позивача. Тому також, зазначений висновок суду першої інстанції є хибним.

Позивач не порушував п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 п. 138.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 ПК України тому дії відповідача про прийняття податкових повідомлень рішень від 19.01.2012 року № 0000322301 та від 23.03.2012 року № 0001322301, є протиправними і повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недоведеності обставин справи, що мають суттєве значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованими, та зазначає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

За таких обставинах, згідно ст. 202 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню та прийняттю нової постанови, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями ст.ст.198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос»задовольнити, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від «22»травня 2012 року - скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю: податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0001322301 від 23.03.2012 року, в якому податковий орган визначив суму податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос»по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 23541,00 гривень та податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби № 0000322301 від 19.01.2012 року, в якому податковий орган визначив суму податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Джолос» по податку на додану вартість на загальну суму 24774,00 гривень (в тому числі за основним платежем -20470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4304,00 грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.