Ухвала суду № 25864877, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5405/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області до Вікритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар»єр», Приватного підприємства «Техіндустрія»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним право чином, -

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська об»єднана державна податкова інспекція Київської області (далі -Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вікритого акціонерного товариства «Білоцерківський кар»єр»(далі -Відповідач 1), Приватного підприємства «Техіндустрія»(далі -Відповідач 2) та з урахуванням зменшення позовних вимог просила стягнути з Відповідача 1 на користь Державного бюджету України кошти в сумі 345 240,00 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним договором

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне та необґрунтоване, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач 1 є юридичною особою, зареєстрований Відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28.09.1993 року за №1353120000 та перебуває на обліку у Позивача як платник податків з 09.11.1996 року за №350.

Основними видами діяльності Відповідача 1 за КВЕД є добування декоративного та будівельного каменю, добування піску та гравію, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

Відповідач 2 зареєстрований 21.11.2003 року як юридична особа Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.

Позивачем проведено документальну планову виїзну перевірку Відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами якої 26.07.2011 року складено акт №4355/23-2/00292480/159.

В ході перевірки Позивачем виявлені порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого Відповідачем 1 занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 434,00 грн.; пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого не утримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті коштів фізичній особі за придбані товари в сумі 2 800,00 грн. за 2008 рік; ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обовязкових платежів», наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку (форми 3 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», внаслідок чого Відповідачем 1 не включено до податкового розрахунку IV кварталу 2008 року суму виплачених коштів фізичній особі за придбаний у неї товар та суму утриманого податку з доходів фізичних осіб та виплачені дивіденди; п.3.1, 7.41 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004 року №637, а саме: проведення розрахунків підзвітними особами підприємства без надання отримувачем коштів належним чином оформленого платіжного документа (оригіналу касового, товарного чека), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 517,25 грн.

05.08.2011 року Позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1677/0000450232, яким збільшено Відповідачу 1 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 57 191,00 грн., яка сплачена останнім 10.08.2011 року відповідно до платіжного доручення № 412.

У вказаному акті перевірки Позивач зазначає, що між Відповідачами укладалися господарські угоди. Службовою запискою №4127/7/26-31 від 17.06.2011 року ГВПМ Білоцерківської ОДПІ повідомлено, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 року установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача 2 визнані недійсними з моменту їх реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №14169531 від 27.11.2003 року та № 100079568 від 27.11.2007 року визнані недійсними з моменту їх видачі.

На момент проведення перевірки Відповідач 2 знаходився на обліку у Позивача, стан платника 21 «ліквідаційна процедура за рішенням суду».

05.07.2011 року Позивач направляв на адресу Відповідача 1 лист № 14839/10-23-2 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», на який отримав відповідь від 26.07.2011 року №14839/10-23-2 про відсутність підтверджуючих документів.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За правилами ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а у разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 1 статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано письмового доказу -договору, який, на його думку, є нікчемним та призвів до виникнення спірних правовідносин, що унеможливлює встановлення наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність Позивачем наявності конкретної угоди між Відповідачами, недоведеності суперечності цієї угоди інтересам держави чи порушення нею публічного порядку та вважає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.