Ухвала суду № 25864890, 15.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-602/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко В.М.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Чаку Є.В, Файдюка В.В.

при секретарі - Бібко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домофон.Інжинірінг.Охорона»до Державної податкової інспекції у Дарниць кому районі м. Києва Державної податкової служби, за участю прокурора Дарницького районі м. Києва на стороні відповідача, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, ТОВ «Домофон.Інжинірінг.Охорона»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011р. №№0002182302, 0002192302, 000067170528914.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2011р. №0002182302 та №0002192302, та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважав що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, просив залишити його без змін.

Представник апелянта належним чином повідомлений до судового засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за їх видсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.07.2011 0002182302, 0002192302, 000067170528914, за якими позивачу було позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 070 314, 12 грн. (у т.ч.: 884 258,75 грн. - основний платіж, 186 055, 37 грн. - штраф), збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 833 127,06 грн. (у т.ч.: 688 907,50 грн. - основний платіж, 144 219,56 грн. - штраф) та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 154 271, 82 грн. (у т.ч.: 126412,80 грн. - основний платіж, 27 859, 02 грн. - штраф).

Вказані податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі висновків Акта ДПІ від 05.07.2011р. №3780/2302/35092907 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Домофон.Інжинірінг.Охорона" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 26.04.2007р. по 31.03.2011р., згідно з яким встановлено порушення Законів №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств», №168/97, №889 та Податкового Кодексу України, Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) при формуванні валових витрат і податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Аммо", ТОВ "Моней Фарм", ТОВ "Елаком Інвест", про нікчемність правочинів з вказаними контрагентами, також дійшов висновку, що наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Салют Трейд" є безповоротною фінансовою допомогою. Також відповідач дійшов висновку про удаваність і нікчемність правочинів з оренди нежитлових приміщень, оскільки у дійсності оренда нежилих приміщень відбулася між позивачем та фізичними особами - власниками цих приміщень, а не фізичними особами-підприємцями, які виступали від імені останніх. Відповідач стверджує, що такі удавані правочини є нікчемними.

Не погодившись з діями відповідача, після застосування процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив з безпідставності висновків відповідача, висвітлені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, та не відповідають нормам закону, а стверджуванні відповідачем порушення Законів №334/94 та№168/97 в частині заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК України зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність (нікчемність) правочину та заниження податкових зобов'язань.

Судова колегія погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи і відповідають нормам діючого законодавства.

Так, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, виходив с того, що згідно з пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94 безповоротна фінансова допомога, серед іншого, - це, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94 визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Тому нестягнута кредиторська заборгованість визнається безповоротною фінансовою допомогою, включається до складу валового доходу і підлягає оподаткуванню в тому звітному податковому періоді, в якому закінчився строк позовної давності для її стягнення, оскільки договір №349 про рекламу товарів (робіт, послуг) укладено 03.04.2009р., а п.3.12 якого передбачено сплату Замовником ціни послуг не пізніше 29.05.2009р., закінчення строку позовної давності для стягнення кредиторської заборгованості за вказаним договором припадає на 2 квартал 2012р., а відтак лише з цього періоду нестягнуту кредиторську заборгованість (у разі її наявності) слід вважати безповоротною фінансовою допомогою та здійснити її оподаткування.

Крім цього, суд першої інстанції вірно визначив, що неправомірним є висновок відповідача про неправомірне збільшення позивачем валових витрат на суму отриманих послуг за договором від 03.04.2009р. №349 про рекламу товарів (робіт, послуг), оскільки згідно із вимогами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До того ж, суд першої інстанції дійшов належного висновку, що ствердження відповідача про порушення п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94 та заниження податку на прибуток є необґрунтованим, з огляду на те що, статус безповоротної фінансової допомоги дана кредиторська заборгованість не набула та припущеня відповідача про необхідність зменшення валових витрат одночасно із включенням кредиторської заборгованості до складу валових доходів є помилковими, а тому податкове нарахування -правомірно було визнано судом першої інстанції безпідставним.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і з ПДВ по господарсько-договірним відносинам з ТОВ «Аммо», ТОВ «Моней Фарм», ТОВ «Ела ком Ін вест», оскільки судом першої інстанції враховано, що перевіркою встановлено і не заперечується сторонами наявність господарсько-договірних відносин між позивачем та зазначеними вище контрагентами з придбання монтажних та планово-попереджувальних робіт, поставка яких оформлена актами виконаних робіт і виписаними поста чальниками податковими накладними. До того ж, витрати на придбання робіт у розмірі 3 444 537,49 грн. (без ПДВ) і сплата нарахованого в ціні ПДВ у розмірі 688 907,50 грн. підтверджено наданими до перевірки відповідними документами: договорами, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними. Зазначені договори в судовому порядку не оскаржувалися, недійсними або фіктивними судом не визнавалися. Оплата за придбані роботи здійснена позивачем у повному обсязі.

Надані позивачем документи є належними доказами в справі, що підтверджують здійснення господарських операцій і засвідчують факт придбання позивачем робіт та у зв'язку з цим понесення позивачем витрат і сплату ПДВ, а також вказують на наявність законних підстав для включення цих витрат до складу валових та сплаченого у ціні робіт ПДВ - до складу податкового кредиту.

В той же час, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2011р. №000067170528914 з нарахування ПДФО і застосування штрафних санкцій, оскільки сплачуючи оренд ну плату за вказаними вище договорами позивач здійснював виплату доходу на користь фізичних осіб - власників таких приміщень або їх частин та виступав податковим агентом для них, а тому ніс зобов'язання з утримання за рахунок такого доходу та сплату до бюджету ПДФО. Тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, безпідставність висновків відповідача щодо удаваності правочинів оренди нежилих приміщень та їх нікчемності, які не підкріплені відповідними доказами і суперечать вимогам ст.ст. 228, 235 ЦК, проте помилковість висновків відповідача не спростовує заниження ПДФО і за цих обставин не може бути підставою для скасування повідомлення-рішення від 22.07.2011р. №000067170528914.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 4 травня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160,167,195,196,198,200,205,206, 212 КАС України, суд

У Х ВА Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.