Постанова № 25861040, 04.09.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 5023/2010/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників:

прокурора -Іванов В.В., Мельник О.А.

позивача - Баранов Є.Г.

третьої особи -Сідельнікова Н.С.

відповідача -Харченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 2262 Х/1-12) та апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2288 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2012 року у справі № 5023/2010/12

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заповіт Леніна", смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держкомзему у Зачепилівському районі Харківської області, сел. Зачепилівка Харківської області

до Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Зачепилівка Харківської області

за участю прокуратури Харківської області, м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року сільськогосподарський виробничий кооператив "Заповіт Леніна" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач), в якій після уточнення позовних вимог просив визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 458,2 га, що розташована на території Новоможарівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області згідно державного акту на право постійного користування землею ХР-ІІ-00-000235 від 26 січня 1996 року; визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 854,1 га, що розташована на території Новоможарівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області згідно державного акту на право колективної власності ХР-00-000271 від 26 січня 1996 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 червня 2012 року у справі № 5023/2010/12 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, у задоволенні клопотання третьої особи на стороні позивача про відкладення розгляду справи відмовлено, позовні вимоги задоволено повністю.

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Зачепилівської районної державної адміністрації із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5023/2010/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, зазначає, що суд при прийнятті рішення про визнання за позивачем права користування земельними ділянками, порушив встановлений порядок переоформлення права користування земельною ділянкою органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Відповідач із зазначеним рішенням також не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5023/2010/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення прийнято господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом при його прийнятті неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Крім того, зазначає, що на момент набрання чинності Земельним кодексом України з 01.01.2002 р. позивач не оформив належним чином право постійного користування землею, яке належало колгоспу «Заповіт-Леніна»до його реформування.

Крім того, відповідачем надано до суду докази, що підтверджують право першого заступника голови Глянь Л.Д. на підписання апеляційної скарги від імені Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області.

Позивач надав відзив на апеляційні скарги прокурора та відповідача, в яких зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім того, зазначає, що позивачем були виконані всі вимоги ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року, а саме землевпорядними організаціями були встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), а підприємство одержало документи (державні акти), що посвідчують право користування.

Третя особа письмового відзиву на апеляційні скарги прокурора та відповідача не надала.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідача підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Представник третьої особи в підтвердження доводів прокурора висловив свою правову позицію по справі.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача звернув увагу суду на те, що судом апеляційної інстанції в порушення приписів ст. 93 ГПК України безпідставно прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача, оскільки вона подана з пропуском строку, визначеного для апеляційного оскарження судового рішення. Зазначені твердження позивача колегія суддів вважає неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області прийнято та підписано 21.06.2012 р., отже останнім днем строку на апеляційне оскарження судового рішення є 01.07.2012 р. Враховуючи те, що останній день строку припав на неділю -неробочий день, то у відповідності до ст. 51 ГПК України, днем закінчення строку є перший наступний за ним робочий день, тобто 02.07.2012 р., в який відповідачем і було надіслано апеляційну скаргу до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи прокурора та відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 15 січня 2000 року уповноваженими членами колгоспу "Заповіт Леніна" було прийняте рішення, викладене в протоколі № 1 про реорганізацію колгоспу відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року за № 1529/99 в сільськогосподарський виробничий кооператив "Заповіт Леніна". Відповідно до Статуту підприємства, зареєстрованого 19 січня 2000 року, позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків колгоспу "Заповіт Леніна".

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 5 березня 2012 року № 46/2-58/969, в січні 2000 року на підставі рішення відповідача від 19 січня 2000 року № 8 колгосп "Заповіт Леніна" змінено в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України на позивача.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який діяв на момент перетворення колгоспу "Заповіт Леніна" на позивача, підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

В якості доказів факту правонаступництва суд першої інстанції визнав статут позивача, зареєстрований 19.01.2000 р., статути позивача в наступних редакціях, довідку Головного управління статистики у Харківській області від 05.03.2012 р. №46/2-58/969, історичні довідки архіву відповідача, та дійшов висновку, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відбувалися зміни назви та організаційно-правової форми підприємства позивача, але підприємство не виключалося з Єдиного державного реєстру та не припинялося, зокрема, за підприємством зберігався код ЄДРПОУ 00707751 з 1991 року.

Враховуючи приписи статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, які діяли на момент перетворення підприємства, статей 108, 178 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 59 Господарського кодексу України, Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 травня 1998 року № 740, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків колгоспу "Заповіт Леніна", а тому є власником та користувачем майнового комплексу, що складається з рухомого та нерухомого майна, а також земель, які перейшли позивачу як правонаступнику для здійснення сільськогосподарського виробництва.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент введення в дію Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року позивач вже набув право користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування землею ХР-ІІ-00-000235 від 26 січня 1996 року та на право колективної власності ХР-00-000271 від 26 січня 1996 року, а тому позовні вимоги позивача визнав обґрунтованими та правомірними.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 липня 1952 року сільськогосподарській артілі "Заповіт Леніна" було видано державний акт № 544681, відповідно до якого за останньою було закріплено безплатне і безстрокове користування землею в кількості 3 035,1 га (т. 1 а. с. 38-45).

Згідно доповнень до зазначеного акту площа земель сільськогосподарської артілі "Заповіт Леніна" збільшилась за рахунок передачі з вільних земель державного фонду 26,1 га - 23.12.1955 року; 2,6 га - 10.12.1957 року; 13,2 га - 08.12.1962 р.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР № 53 від 28 січня 1972 року землі колгоспу "Заповіт Леніна" зменшено за рахунок відводу дирекції будівництва каналу Дніпро-Донбас в кількості 22,7 га, про що в акті № 544681 від 14 липня 1952 року була зроблена відповідна відмітка.

15 травня 1995 року рішенням Новоможарівської сільської ради народних депутатів Зачепилівського району Харківської області була погоджена науково-технічна документація по роздержавленню земель колгоспу "Заповіт Леніна", яка була розроблена державним підприємством "Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відповідно до завдання, затвердженого головою Зачепилівської районної ради 18 квітня 1995 року.

Роздержавлення земель колгоспу "Заповіт Леніна" здійснювалось відповідно до рішення виконавчого комітету Зачепилівської районної ради народних депутатів від 27.06.1995 р. № 32. Згідно даного рішення у колективну власність підприємства передано 2 169,5 га, у т.ч. землі загального користування 107,9 га. у державну власність передано 458,2 га, у т.ч. землі водного фонду 252,2 га, землі резервного фонду 206,1 га, що розташовані на території Новоможарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області для ведення сільськогосподарського виробництва.

На виконання зазначеного рішення 26.01.1996 р. видано та зареєстровано державні акти № ХР-П-00-000271 на право колективної власності на землю загальною площею 2 169,5 га та № ХР-ІІ-00-000235 на право постійного користування землею загальною площею 458,2 га. Зазначені акти зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5 та в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 15.

Згідно довідки Головного управління статистики в Харківській області від 05.03.2012 р. колективне сільськогосподарське підприємство "Заповіт Леніна" (ЄДРПОУ 00707751) змінено в ЄДРПОУ на колгосп "Заповіт Леніна" в березні 1997 року на підставі рішення районної державної адміністрації від 24.12.1991 р. № 35. Крім того, на підставі рішення відповідача від 19.01.2000 р. № 8 колгосп "Заповіт Леніна" змінено в ЄДРПОУ на сільськогосподарський виробничий кооператив "Заповіт Леніна". Станом на 05.03.2012 р. позивача видалено з ЄДРПОУ по Харківській області в зв'язку з переїздом в іншу область - Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, сел. Губиниха (т. 1 а. с. 50).

На виконання Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року за № 1529/99 та "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року за № 720/95 рішенням колгоспу "Заповіт Леніна" від 15 січня 2000 року на землях, які були включені до акту на право колективної власності, було вирішено виконати паювання на площі 1 200,5 га.

Згідно витягу з протоколу № 2 загальних зборів позивача від 03.03.2000 р. були погоджені уточнені площі сільськогосподарських угідь, які підлягали поділу на земельні паї у кількості ріллі - 1207,5 га. та було переведено із розпайованих земель в землі загального користування для створення внутрігосподарського резерву земель підприємства та випасання худоби громадян -854,1 га.

Розпорядженням відповідача від 05.04.2006 р. № 109 затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виділених із земель колективної власності реформованого СВК "Заповіт Леніна" та про складання державних актів на право власності на земельні ділянки затверджено проект землеустрою земельних часток (паїв) позивача загальною площею 1453,5096 фізичних га (рілля).

Згідно даних Відділу Держкомзему в Зачепилівському районі Харківської області станом на 01.07.2012 р. у користуванні позивача знаходиться всього земель 3 023,175 га, з них сільськогосподарських земель 2 715,175 га, в тому числі рілля - 1 717,1341 га.

Проте, як вбачається із оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 р. відповідно до рішення загальних зборів уповноважених членів позивача від 03.03.2000 р. (витяг з протоколу № 2) члени кооперативу своїм рішенням залишили 854,1 га із земель наданих колгоспу «Заповіт Леніна»відповідно в колективній власності СВК, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 5 Земельного кодексу України (у редакції 1990 року).

Зазначеною нормою визначено, що розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

З огляду на те, що вказана земельна ділянка перебувала у колективній власності колгоспу «Заповіт Леніна», відповідне рішення щодо розпорядження цими землями повинно прийматись вищим органом управління - загальними зборами уповноважених членів колективного господарства.

Як зазначає заступник прокурора, з моменту одержання державних актів на землю колгоспом «Заповіт Леніна»(26.01.1996 р.) і до моменту звернення з позовом до господарського суду Харківської області, позивач, як правонаступник колгоспу «Заповіт Леніна», не набував права постійного користування на землю у порядку правонаступництва.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено статтею 123 Земельного кодексу України.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом 11 пункту 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 передбачено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Таким чином, після реорганізації, юридичним особам, які використовували земельні ділянки на праві постійного користування, необхідно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для переоформлення права користування земельними ділянками на умовах оренди землі.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства разом з дослідженням матеріалів справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що позивач до теперішнього часу не набув право постійного користування на землю у встановленому законодавством порядку. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення вимог позивача, не звернув уваги на недотримання позивачем порядку звернення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для переоформлення права користування земельними ділянками, чим порушив норми діючого законодавства.

Посилання місцевого господарського суду на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 стосовно того, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р., колегія суддів вважає безпідставними.

Як правомірно зазначає відповідач в апеляційній скарзі, норми Земельного кодексу України 2001 року визначають збереження права постійного користування земельною ділянкою особою, яка мала на це відповідне право. Однак, на момент набрання чинності Земельним кодексом України з 01.01.2002 р. позивач не оформив належним чином право постійного користування, оренди, власності на землі, які належали колгоспу «Заповіт Леніна»до його реформування.

Крім того, відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»розпаюванню та розподілу між членами сільгосппідприємств підлягали усі землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення зазначеного Указу позивачем була розпайована лише рілля, площею 1 453 га., а інші землі (пасовища та сіножатті) до теперішнього часу не розпайовані. Таким чином, фактично зазначені землі знаходяться в колективній власності членів позивача, що виключає можливість передачі їх йому у постійне користування відповідачем.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Як встановлено судом першої інстанції, починаючи з 2000 року площі земельних ділянок, які визначені державними актами на право постійного користування на землю № ХР-11-00-000235 від 26.01.1996 р. та на право колективної власності № ХР-00-000271 від 26.01.1996 р. змінювались у зв'язку з їх паюванням та переходом у приватну власність громадян до 854,1 га, що в свою чергу свідчить про обов'язковість проведення землеустрою на вказаній території.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції визнав за позивачем право постійного користування земельними ділянками, що розташовані на території Новомажарівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області згідно державних актів на право постійного користування на землю № ХР-11-00-000235 від 26.01.1996 р. площею 458,2 га та право колективної власності № ХР-00-000271 від 26.01.1996 р. площею 2 169,5 га, чим порушив права громадян, у приватну власність яких вже перейшла частина вищевказаних земельних ділянок після паювання земель колгоспу "Заповіт Леніна".

Крім того, колегія суддів погоджується з твердженнями заступника прокурора про те, що суд першої інстанції у рішенні безпідставно послався на державні акти на право постійного користування на землю № ХР-11-00-000235 від 26.01.2006 р. та № ХР-00-000271 від 26.01.2006 р., які не мають відношення до даного спору, оскільки правовстановлюючі документи на землю видавались колгоспу «Заповіт Леніна»26.01.1996 р.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 458,2 га, що розташована на території Новоможарівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області згідно державного акту на право постійного користування землею ХР-ІІ-00-000235 від 26 січня 1996 року та визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 854,1 га, що розташована на території Новоможарівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області згідно державного акту на право колективної власності ХР-00-000271 від 26 січня 1996 року, не врахував вимоги Земельного кодексу України та інших норм діючого законодавства, які визначають порядок та підстави набуття права користування земельними ділянками.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2012 року у справі №5023/2010/12 прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційні скарги заступника прокурора та відповідача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 р. скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.