Постанова № 25861029, 31.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 року Справа № 5021/486/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників:

позивача -не з'явився

відповідача -Кудіна С.П., довіреність б/н, від 20.04.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області (вх. № 2021 С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 22 травня 2012 року по справі №5021/486/12

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, с. Могриця, Сумський район, Сумська область

до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області

про стягнення 161574,96 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 161574,96 грн., в тому числі: 140000,00 грн. заборгованості за надані послуги, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 02.08.2006 року, 13244,00 грн. інфляційних збитків, 8330,96 грн. три відсотка річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22 травня 2012 року (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 140000,00 грн. заборгованості за надані послуги, 13244,00 грн. інфляційних збитків, 8330,96 грн. три відсотка річних, 1615,75 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 22 травня 2012 року по справі № 5021/486/12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також недоведеність обставин, які визнані судом встановленими. При цьому зазначає про відсутність доказів надання з боку позивача будь-яких юридичних послуг у спірний період з 03.02.2009 р. по 02.04.2010 р. та недоведеність позивачем виконання своїх договірних обов'язків.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а доводи відповідача такими, що не відповідають дійсності. Просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 14 серпня 2012 року для надання сторонами додаткових доказів по справі.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції позивач 07 серпня 2012 року надав документальні докази на підтвердження виконання робіт з надання юридичних послуг для відповідача за спірний період, а саме: копії процесуальних документів, копії проектів процесуальних документів, копії запитів та копії відповідей на запити.

14 серпня 2012 року відповідачем направлено до Харківського апеляційного господарського суду для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копію довідки з ЄДРПОУ про державну реєстрацію Дочірнього підприємства товариства обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант", а також копію витягу з ЄДРПОУ про керівника товариства з моменту укладення договору від 02.08.2006 р., а також копію протоколу загальних зборів учасників Дочірнього підприємства товариства обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2012 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28 серпня 2012 року.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги 28 серпня 2012 року не скористався, про причини неявки суд не попередив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 02 серпня 2006 року відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги по правовому супроводженню господарської діяльності відповідача на умовах, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору про надання юридичних послуг, відповідно до умов якої збільшена ціна юридичних послуг та відповідно до пункту 4.2. договору внесені зміни, пункт викладений в наступній редакції: "Розмір винагороди, що підлягає сплаті позивачу за надання юридичних послуг становить 10000,00 грн. в місяць без ПДВ".

Відповідно до п. 4.3. договору оплата наданих юридичних послуг здійснюється протягом трьох днів від дати підписання акту про надання юридичних послуг.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що свої обов'язки за договором він виконав добросовісно та якісно, жодних претензій з боку відповідача позивачу заявлено не було. За період з 03.02.2009 р. по 02.04.2010 р. між сторонами підписано акт № 2 від 02.04.2010 року на суму 140000,00 грн. Проте, всупереч п. 4.3 договору відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 140000,00 грн. за вказаний період.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 140000,00 грн. заборгованості за надані послуги, відповідно до укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 02.08.2006 року, 13244,00 грн. інфляційних збитків, 8330,96 грн. три відсотка річних, нарахованих за період з 06.04.2010 р. по 29.03.2012 р.

Дослідивши умови договору, докази в підтвердження виконання позивачем робіт з надання юридичних послуг за договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт виконання позивачем договірних зобов'язань щодо надання юридичних послуг відповідачу за період з 03.02.2009 року по 02.04.2010 року загальною вартістю 140000,00 грн. та їх прийняття відповідачем без жодних претензій та зауважень підтверджується матеріалами справи, зокрема актом № 2 від 02.04.2010 р.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не спростована, відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також беручи до уваги доведеність факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих юридичних послуг, керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 901 Цивільного кодексу України суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 140000,00 грн. основного боргу, 13244,00 грн. інфляційних збитків, 8330,96 грн. три відсотка річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України встановлює правила допустимості доказів і згідно вказаної норми закону обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою між сторонами виникли відносини з надання юридичних послуг за договором від 02.08.2006 р.

Згідно п. 6.1 договору даний договір укладений на невизначений строк.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором(ст.ст. 902, 903 ЦК України).

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг від 02.08.2006 року, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 1.1 договору передбачено перелік послуг, які надаються позивачем, а саме:

1) правові послуги у галузі підприємницького, контрактного, трудового, цивільного та корпоративного права щодо господарської діяльності підприємства;

2) підготовка проектів відповідей та повідомлень до відповідних державних органів, установ, офіційних засобів масової інформації, банків та інших державних та недержавних структур на їх запити;

3) підготовка проектів документів що стосуються поточної діяльності підприємства, а саме: заяв, заперечень, клопотань, скарг, розпоряджень тощо;

4) надання послуг з питань реєстрації прав власності на майно підприємства;

5) представництво та захист інтересів відповідача в судах, господарських судах, органах державної влади.

6) підготовка до підписання проектів договорів про матеріальну відповідальність працівників, трудових угод, контрактів та інших цивільно-правових та господарських договорів.

7) надання комплексу послуг щодо стягнення дебіторської заборгованості.

8) надання інформації відповідачу про зміни в чинному законодавстві України.

Пунктом 2.1.1 договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги у відповідності до заявок отриманих від замовника.

Згідно п. 3.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно інформувати виконавця про перелік послуг, які необхідні замовнику.

При цьому договором не передбачено надання письмових заявок та письмового інформування замовника, тим більш щомісячного подання відповідних письмових заявок.

Згідно з пунктом 4 укладеного між сторонами договору сума винагороди, яка сплачується відповідачем на користь позивача за надані послуги є фіксованою. За домовленістю сторін розмір винагороди може бути змінений. Розмір винагороди, що підлягає сплаті позивачу за надання юридичних послуг відповідно до додаткової угоди від 02.02.2009 р. становить 10000,00 грн. в місяць без ПДВ.

Пунктом 4.2 договору визначено розмір винагороди за один місяць, тоді як обов'язок відповідача щомісячної оплати наданих юридичних послуг умовами договору не передбачений.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в жодному пункті договору не йдеться про обов'язок щомісячного інформування замовника про стан виконання та строки надання послуг.

Як вказує позивач, за період з 02.08.2006 р. по 02.02.2009 р. між сторонами по справі було складено та підписано акт № 1 від 10.07.2009 р. на суму 150000,00 грн.

Факт часткової сплати відповідачем грошових коштів на суму 150000,00 грн. з підставою оплати за договором від 02.08.2006 р. підтверджується наданою до матеріалів справи копією банківської виписки станом на 07.07.2009 р. (аркуш справи 40).

Таким чином, відповідач своїми діями щодо оплати послуг позивача фактично погодив умови договору, у тому числі і порядок розрахунків.

Згідно акту № 2 від 02.04.2010 р. за договором про надання юридичних послуг від 02.08.2012 р. Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина ""Агрофірма Діамант" в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту підприємства (замовник) з однієї сторони, та суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 11.07.2006 р. (виконавець), з іншої сторони, склали цей акт про те, що виконавець надав замовнику юридичні послуги по правовому супроводженню господарської діяльності замовника у відповідності з умовами договору про надання юридичних послуг від 02.08.2006 р., а замовник їх прийняв і немає претензій до виконавця відносно отриманих послуг. Послуги надавались з 03.02.2009 р. по 02.04.2010 р. Ціна наданих послуг у відповідності до п. 4.2 договору за вказаний у п. 2 цього акту становить 140000,00 грн.

Колегія суддів досліджено, що станом на момент укладання договору від 02.08.2006 р. та підписання акту № 2 від 02.04.2010 р. керівником Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина ""Агрофірма Діамант" був ОСОБА_3, що підтверджується наданою відповідачем копією витягу з ЄДРПОУ стосовно Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант".

Таким чином, вказаний акт складений у відповідності з умовами договору, підписаний уповноваженими представниками сторін, засвідчує факт надання юридичних послуг за договором та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень та претензій та є підставою у відповідності до п. 4.3 договору для оплати наданих юридичних послуг в зазначеній сумі.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що даний акт є неналежним доказом, оскільки він не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким встановлено розподіл діяльності підприємств на звітні періоди, а також посилається на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, тоді як акт № 2 від 02.04.2010 р., який фіксує факт надання та приймання послуг, складено за період 14 місяців.

Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених відповідачем доводів, оскільки згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

В даному випадку, сторони не визначили чітко обов'язковість щомісячної оплати наданих юридичних послуг. В той же час акт № 2 від 02.04.2010 р. є первинним документом бухгалтерського обліку та відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88, оскільки містить обов'язкові реквізити первинного документу, відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, позивачем на підтвердження фактичного виконання своїх договірних обов'язків у спірний період з 03.02.2009 р. по 02.04.2010 р. надані відповідні копії процесуальних документів, копії проектів процесуальних документів, копії запитів та копії відповідей на запити, які приймаються колегією суддів в якості належних доказів виконання позивачем послуг з супроводження господарської діяльності відповідача на умовах, передбачених договором про надання юридичних послуг від 02.08.2006 р.

Таким чином, доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, тому не приймаються колегією суддів до уваги. Відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. В зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду Сумської області від 22 травня 2012 року не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" "Агрофірма Діамант", с. Сула, Сумського району, Сумської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22 травня 2012 року по справі № 5021/486/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 31 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.