Рішення № 25860566, 29.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/8553-2012 29.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(Відповідач-1);

Фізичної особи підприємця Скліпіса Олега Олександровича (Відповідач-2)

Про стягнення 6 059 грн. 74 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники сторін:

Від позивача Сивець Я.В. -дов. Від 23.01.2012 № 23/01/12-01Ю;

Від відповідача 1 не з'явився;

Від відповідача 2 не з'явився

В судовому засіданні 29.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(Відповідач-1) та Фізичної особи підприємця Скліпіса Олега Олександровича про стягнення з Відповідача-1 -300 грн. 00 коп. та Відповідача 2 -5 759 грн. 74 коп. (3 288 грн. 24 коп. -основного боргу, 280 грн. 81 коп. -пені, 3 % річних в розмірі 204 грн. 59 коп., індексу інфляції в розмірі 341 грн. 98 коп., 1 644 грн. 12 коп. -штрафу у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/8553-2012, розгляд справи було призначено на 18.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2012 відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи було відкладено на 29.08.2012.

В судове засіданні 29.08.2012 представники відповідачів повторно не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідно до ст. 64 ГПК України були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»(Постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Скліпіс Олегом Олександровичем (Покупцем, відповідачем-2) було укладено договір поставки № 05/07/-01 (Договір).

Відповідно п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця текстильну продукцію (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах визначених у цьому Договорі. Право власності на Товар у Покупця виникає з моменту сплати його повної вартості Постачальнику.

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору Постачальником на підставі видаткової накладної № ОД-0507-007/8 від 05.07.2010 було здійснено відповідачу-2 поставку товару на загальну суму 3 288 грн. 24 коп.

Згідно п. 3.2. договору, розрахунки за даним договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 14 (календарних днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку-фактури, шляхом відвантаження товару автотранспортом або само вивозом зі складу Постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами в даному Договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем-2 не було сплачено за отриманий товар, сума в розмірі 3 288 грн. 24 коп. залишилася без оплати.

06.10.2011 загальними зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»було прийнято рішення про створення шляхом виділу -Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль», який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»частини прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 179 від 06.10.2011.

Відповідно до витягу із акту приймання-передачі майна від 06.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»прийняло майнові права та обов'язки, зокрема за договором поставки № 05/07-01 від 05.07.2010.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання ст. ст. 516-517 Цивільного кодексу України 25.06.2012 направив на адресу відповідача-2 повідомлення про заміну кредитора за вих. № 01/02/12-03 від 01.02.2012, що підтверджується поштовим описом та фіскальним чеком.

Матеріали справи підтверджують, що станом на час розгляду справи за відповідачем-2 рахується заборгованість в розмірі 3 288 грн. 24 коп., що підтверджується наявними в справі документами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача-2 не надходило, тоді як відповідач-2 за отриманий товар не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 288 грн. 24 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 - 280 грн. 81 коп. -пені та штрафу у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості, що складає 1 644 грн. 12 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 8.3 Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем п. 3.2., 10.1 договору, останній зобов'язаний сплатити Постачальнику, штраф у розмірі 50 відсотків від загальної суми заборгованості та пеню в розмірі 10 % від вартості поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-2 пені в розмірі 280 грн. 81 коп., штрафу у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості у розмірі 1 644 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача-2 3 % річних в розмірі 204 грн. 59 коп. та індексу інфляції в розмірі 341 грн. 98 коп.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача-2 3% річних в розмірі 204 грн. 59 коп. та індексу інфляції в розмірі 341 грн. 98 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(відповідачем-1, Поручителем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(позивачем, Кредитором) було укладено договір поруки № 01/05/12-01Ю.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань Фізичної особи-підприємця Скліпіса Олега Олександровича (відповідач-2, Боржник) за Договором № 05/07-01 від 05.07.2010 (за Основним договором), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»та Боржником в розмірі, передбаченому п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, під Основним договором в цьому Договорі розуміють Договір № 05/07-01 від 01.05.2012, де Товариство з обмеженою відповідальністю «Мануфактура»іменується як Постачальник, а Боржник іменується як Покупець та яким передбачено: - зобов'язання Постачальника поставити та передати у власність Покупця текстильну продукцію (Товар), а Покупця прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах визначених в Договорі (п.1.1. Основного договору); - здійснення розрахунків на умовах відстрочення платежу, який складає 14 календарних днів з дати підписання відповідної накладної або виставлення рахунку-фактури (п. 3.2. Основного договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору у випадку повернення Боржником заборгованості Кредитору за Основним Договором, останній зобов'язується сплатити Поручителю винагороду в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості протягом трьох днів.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Поручитель відповідає перед Кредитором за невиконання Боржником зобов'язань за Основним Договором згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у визначеній сторонами сумі 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за Основним договором № 05/07-01 від 05.07.2010 вимога позивача про стягнення з відповідача-1 відповідно до п. 3.2. договору поруки № 01/05/12-01Ю від 01.05.2012 суми в розмірі 300 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скліпіса Олега Олександровича (66383, Одеська обл., Котовський район, село Малий Фонтан; реєстраційний номер 20020930372) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 5, приміщення 538-539; код 37826977) 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 24 коп. -основного боргу, 280 (двісті вісімдесят) грн. 81 коп. - пені, 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 12 коп. -штрафу, 204 (двісті чотири) грн. 59 коп. - 3% річних, 341 (триста сорок одна) грн. 98 коп. - індексу інфляції, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Текстиль Лайн»(03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, офіс 3; код 35756306) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»(04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, поверх 5, приміщення 538-539; код 37826977) суми в розмірі - 300 (триста) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 03.09.2012

СуддяА.М. Івченко