Рішення № 25860432, 31.08.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2012 р. Справа № 17/068-12

За позовом Приватного акціонерного товариства „Альтрон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росаріо"

про визнання договору недійсним

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з'явилися;

від відповідача Бойко А.Д. (дов. № 4/08 від 27.08.2012р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство „Альтрон" (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росаріо" (далі -відповідач) про визнання недійсним договору № 26/11-10 від 26.11.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" та Закритим акціонерним товариством „Альтрон".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Актом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 2030/2204/31633037 від 14.06.2012р. „Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства „Альтрон" податковий номер 31633037 з питань взаємовідносин з ТОВ „Росаріо", податковий номер 37323055 за період грудень 2010 року, ТОВ „Євросонік" податковий номер 37240875 за період жовтень 2010 року, ТОВ „Майвін" податковий номер 37240875 за період жовтень-листопад 2011 року" № 2030/2204/31633037 від 14.06.2012р. встановлено, що договір № 26/11-10 від 26.11.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" та Закритим акціонерним товариством „Альтрон" є нікчемним правочином на підставі ст.ст. 228, 234 Цивільного кодексу України, оскільки є таким, що порушує публічний порядок, має антисоціальний характер, посягає на істотні громадські та державні інтереси, є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків. Позивач не погоджується з позицією органу державної податкової служби про нікчемність вказаного договору, оскільки податковий орган, в порушення вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України, в актах перевірки не наводить прямої норми закону, на підставі якої зазначений договір № 26/11-10 від 26.11.2010р. є нікчемним, зі змісту договору взагалі не вбачається посягання жодної із сторін на суспільні, економічні та соціальні основи держави. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає вказаний договір оспорюваним правочином, який підлягає визнанню недійсним судом на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2012р. порушено провадження у справі № 17/068-12, розгляд справи призначено на 31.08.2012р.

29.08.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від позивача, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява № 423 від 23.08.2012р. (вх. № 13547 від 29.08.2012р.), згідно якої останній підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника позивача, яка задоволена судом в частині розгляду справи без участі представника позивача.

29.08.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 13591 від 29.08.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 31.08.2012р. представник відповідача заперечив проти позову повністю та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Альтрон" (Замовник), яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство „Альтрон" укладено договір № 26/11-10, за умовами якого виконавець зобов'язався розробити ПЗ й передати (поступитися) замовникові всі виняткові майнові авторські права на ПЗ на певних даним договором умовах, а замовник - виплатити виконавцеві винагороду.

Згідно розділу „Терміни" договору ПЗ -означає створювані виконавцем на підставі договору комп'ютерні програми, склад компонентів і характеристики яких визначені в Додатку № 1 „ТЗ", що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1. договору положення дійсного договору при передачі (поступці) замовникові виняткових майнових авторських прав на ПЗ є ув'язненими під відкладеною обставиною. Відкладеною обставиною в цьому випадку є створення виконавцем ПЗ. Виняткові майнові права на ПЗ належать виконавцеві. Замовник визнає, що ПЗ, як оригінал, так і його копії цілком або частково, а також всі пов'язані з ПЗ права інтелектуальної власності, які існують або можуть виникнути згодом у відношенні ПЗ належать винятково виконавцеві.

Пунктом 5.1., 5.2. договору сторонами погоджено, що виконавець приступає до виконання своїх зобов'язань за договором протягом п'яти календарних днів після підписання сторонами договору. Виконавець повинен закінчити роботи з розробки й передати для цілей тестування замовникові зазначені компоненти ПЗ, по етапах, відповідно до Календарного плану (Додаток № 2). Передача ПЗ для цілей тестування не спричиняє перехід до замовника майнового права на комерційне використання ПЗ.

Даним договором установлюється плата виконавцеві за створення ПЗ й винагорода виконавцеві у вигляді єдиноразового паушального платежу за видачу дозволу на використання кожної копії кожного компонента (модуля) ПЗ. Розмір плати за створення компонентів ПЗ зазначений у Специфікації, що є Додатком № 2 до договору. Вартість дозволу на використання однієї копії кожного компонента ПЗ (вартість модуля) зазначена в Специфікації, що є Додатком № 2 до договору. Замовник зобов'язується виплатити виконавцеві плату за видачу дозволу на використання кожної копії кожного компонента ПЗ в строк до 30 банківських днів від дня підписання сторонами акту, передбаченого п. 5.8. договору. Замовник виплачує винагороду виконавцеві в безготівковій формі на банківський рахунок виконавця (п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6. договору).

Згідно п. 11.3. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до належного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

На виконання договору № 26/11-10 від 26.11.2010р. відповідач виконав роботи: - розробки модуля передачі файлів даних по локальній мережі за допомогою FTP, розроблений з використання мови програмування JAVA; - розробка модуля уведення/висновку даних і керування апаратними адаптерами Sangoma A-104 для ОС Linux; - розробка модуля, що реалізує WEB інтерфейс на основі, що вбудовує WEB сервера Jetty, розроблений з використанням мови програмування JAVA; - розробка модуля взаємодії із сервісом JMS, розроблений з використанням мови програмування JAVA на загальну суму 1 872 000грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 27.12.2010р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

За виконані відповідачем згідно договору № 26/11-10 від 26.11.2010р. роботи, позивач розрахувався повністю, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 30-39).

Актом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 2030/2204/31633037 від 14.06.2012р. „Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства „Альтрон" податковий номер 31633037 з питань взаємовідносин з ТОВ „Росаріо", податковий номер 37323055 за період грудень 2010 року, ТОВ „Євросонік" податковий номер 37240875 за період жовтень 2010 року, ТОВ „Майвін" податковий номер 37240875 за період жовтень-листопад 2011 року" № 2030/2204/31633037 від 14.06.2012р. (а.с. 40-64) встановлено що договір № 26/11-10 від 26.11.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" та Закритим акціонерним товариством „Альтрон" є нікчемним правочином на підставі ст.ст. 228, 234 Цивільного кодексу України, оскільки є таким, що порушує публічний порядок, має антисоціальний характер, посягає на істотні громадські та державні інтереси, є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків.

Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору № 26/11-10 від 26.11.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" та Закритим акціонерним товариством „Альтрон" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Абзацом першим п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999р.).

Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Суд встановив, що договір № 26/11-10 від 26.11.2010р. вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору; позивач та відповідач станом на момент судового розгляду справи не є припиненими та зареєстровані платниками податку на додану вартість; станом на момент судового розгляду справи договір № 26/11-10 від 26.11.2010р. виконаний обома сторонами у повному обсязі.

Господарські відносини між сторонами договору № 26/11-10 від 26.11.2010р. підтверджуються первинними документами згідно вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Посилання позивача на недійсність договору № 26/11-10 від 26.11.2010р. у зв'язку з неможливістю виконання договору не приймаються судом, оскільки чинним законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо використання у підприємницькій діяльності лише власних основних засобів та не передбачено обмежень щодо використання у підприємницькій діяльності лише власних (штатних) трудових ресурсів. Зокрема, суб'єкт господарювання не позбавлений права залучення на договірній основі інших суб'єктів для виконання робіт, надання послуг для здійснення власної господарської діяльності.

Водночас, зі змісту спірного договору взагалі не вбачається посягання жодної із сторін на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання договору № 26/11-10 від 26.11.2010р. недійсним у судовому порядку.

Крім того, як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012р. (а.с. 165-167) у справі № 2а-4406/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Росаріо" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. (а.с. 169-174), якою визнано протиправним та скасовано наказ Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 13.05.2011р. за № 394 „ Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Росаріо", код ЄДРПОУ 37323055", визнано протиправними дії Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, які пов'язані з проведенням позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складено акт № 408/7/23-1/37323055 від 20.05.2011р., на який посилався позивач в якості обґрунтування позовних вимог, залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору № 26/11-10 від 26.11.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Росаріо" та Закритим акціонерним товариством „Альтрон" є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 04.09.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко