Рішення № 25860322, 30.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/9688-2012 30.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 227 498,67 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Антонова Н.В.

від відповідача: Катруха В.А., Ходаківський Ю.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі-відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 196 002,27 грн., 3% річних у розмірі 17 671,98 грн. та пені у розмірі 13 824,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду №П3/П-113363/НЮ на виконання будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 02.08.2012 р. судом оголошувалась перерва до 30.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 213 674,25 грн., з яких: основний борг в розмірі 196 002,27 грн., 3% річних у розмірі 3 847,56 грн. та пеня у розмірі 13 824,42 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" укладено договір підряду №П3/П-113363/НЮ на виконання будівельних робіт, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виконати у встановлений строк гідроізоляційні роботи по гідроізоляції швів у підземному переході по станції Ірпінь, «Півдєнно-Західної залізниці, відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна предмета договору складає 296 002,27 гри. (Двісті дев'яносто шість тисяч дві грн. 27 коп.), в т. ч. ПДВ 49 333,71 грн. 28 коп. (сорок дев'ять тисяч триста тридцять три грн. 71 коп.), згідно з Додатком 1 до цього договору.

Згідно п. 4.2. договору розрахунок між позивачем і відповідачем за виконані етапи робіт здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання документації.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що остаточні розрахунки між позивачем і відповідачем проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п. 8.4. договору приймання робіт здійснюється відповідно до чинного порядку і оформлюється актом, в якому вказуються всі претензії до виконаних робіт. Усунення недоліків, які виникли з вини відповідача, здійснюється силами і за рахунок відповідача в обумовлений сторонами строк.

Згідно п. 11.4. договору у випадку прострочення терміну оплати платежів (за винятком утримання сум на час усунення позивачем виявлених недоліків), вказаних в п. 4.2 цього договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки, але не більше 10 % від загальної суми цього договору.

Пунктом 15.1. договору встановлено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2011 р., а в частині розрахунків до повного виконання.

Судом встановлено, що позивач виконав передбачені договором роботи на загальну суму 296 002,27 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за грудень 2011 р. та довідкою про вартість робіт.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором підряду №П3/П-113363/НЮ на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 196 002,27 грн. грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 847,56 грн. та пені в розмірі 13 824,42 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду № П3/П-113363/НЮ від 20.12.2011 року на виконання будівельних робіт, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав всі роботи вчасно та якісно, які були прийняті відповідачем без жодних зауважень на загальну суму 296 002,27 грн., що підтверджується актом виконаних робіт за грудень 2011 р. та довідкою про вартість робіт (копія у матеріалах справи).

Однак відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 767 від 11.06.2012 р., у зв'язку з чим, заборгував позивачеві 196 002,27 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів щодо належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимога про стягнення з відповідача 196 002,27 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 847,56 грн. та пені в розмірі 13 824,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, який відповідає вимогам закону, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 13 824,42 грн. за період з 18.01.2012 р. по 30.06.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який відповідає вимогам закону, а тому вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 3 847,56 грн. за період з 18.01.2012 р. по 30.06.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 276,48 грн., так як, останній зменшив ціну позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 4 273,49 грн., однак сплатив -4 549,97 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ" задовольнити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6, код ЄДРПОУ - 04713033) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корп. 2, оф. 203, код ЄДРПОУ-37012760) 196 002 (сто дев'яносто шість тисяч дві) грн. 27 коп. основного боргу, 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 56 коп. 3 % річних, 13 824 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 42 коп. пені, та 4 273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 49 коп. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВА-ІНЖЕКТ" (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, корп. 2, оф. 203, код ЄДРПОУ-37012760) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 48 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 03.09.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.