Ухвала суду № 25859488, 28.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 р.Справа № 2а-5174/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Коршунова Ю.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Архангельського М.Ю.,

відповідача - Зорій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-5174/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРГУС", 25.04.2012 р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000140044 від 19.04.12р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРГУС" було задоволено та скасовано податкове повідомлення - рішення за №0000140044 від 19.04.12р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 02.03.2012 року по 23.03.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Наргус»(далі - ТОВ "Наргус") (код ЄДРПОУ 22628517) з питання повноти нарахувань та своєчасності сплати податків і зборів у період з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинам з платником податків ТОВ „Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549).

В ході перевірки були встановлені порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: ТОВ „Наргус" до складу валових доходів не включено грошові кошти, що надійшли від ТОВ „Промспец Консалтінг", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3851281,0 грн., у т.ч. по періодам: 4 квартал 2010 року в сумі 272268,0 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 1116690,0 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 1348887,0 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 1113436,0 грн.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки за № 17/44-011/22628517 від 30.03.12р.

На підставі висновків акту перевірки було винесено податкове повідомлення -рішення від 19.04.12р. за №0000140044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3919349,0 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій за спірним правочином та актом перевірки безпідставно визначено, що сума доходів від реалізації продукції є безповоротною фінансовою допомогою.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основний вид діяльності підприємства позивача це поліграфічна діяльність. ТОВ „Наргус" є виробником етикетки, яка використовується для пакування продукції різних галузей промисловості.

ТОВ „Наргус" розроблено технічні умови „ТУ У 22628517.001-2000" Етикетки (з відповідними змінами), які зареєстровані 09.03.2006 року ДП „Харківський регіональний науково -виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" № 100/006992/03, відповідно до яких етикетка виготовляється за допомогою друку, та можуть додатково піддаватися парафінуванню, ламінуванню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що в якості матеріалу, за допомогою якого проводяться технологічні операції з виготовлення продукції, використовується сировина, яка отримується від її постачальників, оприбутковується, що підтверджується документами, які є в матеріалах справи (вантажними митними деклараціями, прибутковими накладними тощо).

Також, встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, те, що з метою виготовлення готової продукції придбаний товар передається у виробництво згідно накладних - вимог залучених до матеріалів справи. Після закінчення процесу виробництва готової продукції на ТОВ „Наргус" складається звіт з виконання завдання.

Відповідно до відомості по рахунку 10 „Основні засоби", які залучені до матеріалів справи на балансі ТОВ „Наргус" враховується відповідне обладнання, за допомогою якого проводяться операції з друкування, ламінування, парафінування та інш.

Згідно з штатного розкладу ТОВ „Наргус" на 2010-2011 рік передбачені відповідні робітничі спеціальності: друкарі флексографського друку, машиністи різальних машин, колористи, підсобні робочі, машиністи з пресування плівки, водії навантажувачів, укладальники -пакувальники, парафінисти, оператори вимивного обладнання, пресувальники відходів, наладчик поліграфічного обладнання (Довідка -витяг від 07.06.2012р. з штатного розкладу).

Готова продукція оприбутковується на складі підприємства згідно прибуткових накладних, після чого відвантажується Замовникам згідно укладених договорів.

На готову продукцію, що виготовляється ТОВ „Наргус" наявні в матеріалах справи Висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Виготовлена продукція в подальшому реалізується на території України та експортується за її межі згідно договорів купівлі -продажу, постачання.

Так судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ „Наргус" та ТОВ „Промспец Консалтінг" укладено договір від 01.11.2010 року № 34 згідно якого обумовлено виготовлення та постачання етикетки (гнучкої рулонної упаковки) в асортименті, кількості, по цінам, викладеним в специфікаціях.

Договором визначені вимоги до якості продукції, обсяги і умови постачання, термін дії договору, умови розрахунків за договором. Договір укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками підприємства.

На виконання умов договору оформлено Специфікації до договору, товарно -транспортні накладні, які свідчать про фактичне відвантаження продукції та доставляння до місця призначення згідно умов договору та фактичне отримання вантажу уповноваженою особою Замовника (згідно довіреностей на отримання матеріальних цінностей) та які надані до матеріалів справи. Договір оренди складських приміщень від 01.09.2010р., який також наданий до матеріалів справи, підтверджує факт існування приміщень, за адресою, яка вказана в автотранспортних документах.

Як вбачається з акту перевірки перевіряючими не було встановлено дефектів форми та змісту первинних документів. Перелік документів викладено у Додатку 2 до Акту перевірки.

Транспортування продукції здійснювалося відповідно до умов договору № 186 від 25.12.2009 року на перевезення вантажу, укладеним між ТОВ «Наргус»та ФО-П ОСОБА_3

Так, колегією судді зазначається, що вищевказаний договір від 01.11.2010 року № 34 був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті та визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані податкові накладні.

Суд першої інстанції оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України зазначив, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, що також не було спростовано у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції , про те, що вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідачем не було спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Так приєднані до справи платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не надано.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового органу в ході проведення перевірки ТОВ «Наргус»посилання на акти перевірок контрагента ТОВ „Промспец Консалтинг".

Так, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України , ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищезазначене також підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також, судом першої інстанції було зазначено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2-а-3002/11/2070 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011р., яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.11р. по справі № 2-а-8226/11/2070 було визнано дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню перевірок ТОВ «Промспец консалтинг»на підставі яких були складені зазначені акти перевірок не правомірними.

Що також, спростовує правомірність посилання податкового органу в ході проведення перевірки ТОВ «Наргус»на акти перевірок контрагента ТОВ «Промспец консалтинг».

Щодо посилання податкового органу на те, що судом першої інстанції не було враховано відсутність документів, що підтверджують виконання умов договору № 34 від 01.11.2010 р. , зокрема п. 4, а саме дизайни, оригінал-макета, письмові узгодження дизайнів та кліше, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до пункту 4.8. договору «результатом виконаних Виконавцем робіт, ті що належать передачі Замовнику, є продукція».

Узгодження дизайнів, принтерні роздруківки дизайнів, узгодження відповідності написів та зображень, виготовлення кольоротехнічних файлів проводяться до початку процесу виробництва продукції.

Відповідно до умов договору кліше використовується ТОВ „Наргус" з метою виконання робіт за договором. Тобто після виготовлення продукції цей матеріал втрачає свої корисні властивості або в зв'язку зі зносом, або у зв'язку з закінченням строку договору. При настанні однієї з цих подій (яка наступить раніш) воно підлягає утилізації. Договором передбачено, що строк зберігання кліше та видаткових матеріалів один рік з моменту підписання договору.

Як було встановлено встановлено судом першої першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, зобов'язання за договором № 34 від 01.11.2010 року виконані між сторонами в повному обсязі; грошові кошти за поставлену продукцію отримані ТОВ „Наргус", будь -які претензії або суперечки між сторонами відсутні. Відповідно до пункту 10.5. договору строк дії договору сплинув 31.12.2011 року.

Враховуючи те, що ця інформація втрачає свою актуальність після виготовлення та постачання продукції, а також те, що на підприємстві відсутня технічна можливість її зберігання, то вона підлягає знищенню після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором про, що свідчить залучений до матеріалів справи акт від на 12.01.2012 про утилізацію кліше з додатком на 5 аркушах.

Також колегія суддів зазначає, об'єкт оподаткування, формування доходів від реалізації продукції та витрат визначався відповідно до норм податкового законодавства, яке були чинним на момент проведення господарської операції, а саме: за період з 01.11.2010р. по 31.03.2011р. згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"; за період з 01.04.2012р. по 30.09.2011 року згідно Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. п. п. 4.1.1. п. 4.1.статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає у тому числі загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.11.3.1. п.11.3. статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. ст 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1. статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Факти господарських операцій, доходи та витрати, що пов'язані з ними підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними, бухгалтерськими, первинними документами та відображені повністю в бухгалтерському обліку, що не заперечується Актом перевірки (стор.11-12Акту).

Таким чином, відповідно до п. п. п. 4.1.1. п. 4.1.статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (до 31.03.2011року), п. 137.1. статті 137 ПК України, до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 (з 01.04.2011року) грошові кошти, що надійшли від ТОВ „Промспец Консалтінг" на загальну суму 16261583,52 грн. визнаються як доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (до 31.03.2011року), дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) (з 01.04.2011р.), а не як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до п. п. 1.22.1. п. 1.22. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

На відміну від доходів від продажу товарів (робіт, послуг) безповоротна фінансова допомога передбачає отримання платником податків, в тому числі, суми коштів згідно договорів дарування, іншими подібними договорами (які не передбачають відповідної компенсації) або без укладання таких договорів.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Подібним договором, який не передбачає компенсації є договір про пожертву. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 Предмет договору № 34 від 01.11.2010р. „Виконавець приймає на себе зобов'язання виготувати та поставити етикетку (гнучку рулону упаковку), надалі по Договору - «продукцію»" (п. 1.1. Договору), а „Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити виготовлену продукцію" (п.1.2.3 Договору).

Так згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено, що грошові кошти, отримані позивачем від ТОВ „Промспец Консалтинг" є доход від продажу товарів (робіт, послуг), доход від реалізації продукції, а не безповоротна фінансова допомога.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-5174/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.